Анатолій Мирошниченко: «Я першим стану на захист ветеранів!»

Зараз, коли народжується нова Україна, в суспільстві триває переоцінка цінностей, з’являються одні й ідуть у небуття інші ідеали.

Чи не стане пережитком минулого свято 9 Травня, чи знайдеться йому місце в новітній історії нашої держави?

Це питання сьогодні дуже хвилює ветеранів і тих, хто вважає, що Подвиг визволителів, які здолали грізного ворога в 1941-1945 роках і відбудували країну з повоєнних руїн, має жити вічно. Дана тема стала чи не головною на засіданні Прилуцької міської ради 27 березня.

Обговорення розпочав депутат міської ради Олексій Гавриш, який запропонував внести питання відзначення 9 Травня у Прилуках до порядку денного сесії, аби ветерани, до яких надходить вельми суперечлива інформація з приводу того, буде цього року свято чи ні, нарешті дізналися правду.

Офіційну позицію влади озвучив позаштатний радник виконуючого обов’язки міського голови Ігор Павлюченко. 

Ігор Павлюченко:

– Дійсно, є лист від організації ветеранів міста. У нас відбулася зустріч. Мені було поставлено питання: чи буде святкування 9 Травня? Моя відповідь була ствердна. Хоча ви знаєте, який у нас був прецедент два роки тому, що відбулося і стало подією в інформаційному просторі. Прилуки відзначилися на всю країну.  (Йдеться про скандал між нинішніми нардепами Олегом Ляшком та Миколою Рудьковським через черевики з крокодилячої шкіри останнього – ред.).

9 Травня в рамках святкування Дня Перемоги депутат облради Анатолій Мирошниченко планував встановити на Алеї Героїв у Сквері Вічної Слави погруддя повних кавалерів ордена Слави – Івана Катечкіна, Григорія Риженка та Григорія Шекери.

Проте й тут з’явилися перепони.

Ігор Павлюченко:

– Сьогодні я отримав доручення за підсумками зустрічі з громадськістю озвучити такий момент: у нас є звернення одного з громадян Прилук щодо невстановлення на Алеї Героїв у Сквері Вічної Слави погруддя колишнього судді Шекери (учасник Великої Вітчизняної війни, повний кавалер ордена Слави, учасник Параду Перемоги 24 червня 1945 року, з 1974 року був головою міського суду Прилук – ред.). Згідно з цим зверненням, Шекера є одним із безпосередньо причетних до засудження відомого правозахисника Петра Рубана (член Української Гельсінкської групи з 1985 року, певний час працював різьбярем на Прилуцькому меблевому комбінаті – ред.). Ми вирішили публічно обговорити цю тему, вислухати думку громади і тоді ухвалюватимемо рішення.

Далі слово взяв Почесний громадянин м. Прилуки, депутат облради, меценат Анатолій Мирошниченко.

Анатолій Мирошниченко:

– Змінюються часи, змінюються погляди, змінюється історія, але є те, що має залишатися непорушним, – наша повага до ветеранів та вдячність їм. Свого часу до мене звернулися ветерани, і я, зрозуміло, не міг відмовити їм. Йдеться про реконструкцію Скверу Вічної Слави. І був встановлений пам’ятник Герою Радянського Союзу Митрофану Зіньковичу, і було встановлено три погруддя на Алеї Героїв. На сьогодні виготовлені ще три погруддя: Івана Катечкіна, Григорія Риженка та Григорія Шекери. Цей проект був започаткований два роки тому. Звісно, два роки тому ми не знали, що будуть революційні події, що так зміниться система самоврядування. Я не зовсім розбираюся у сучасній системі самоврядування, бо зараз дуже багато різних штабів, різних лівих, правих і таке інше. Я не зовсім розумію, хто взагалі зараз ухвалює у місті рішення. Але в той час було ухвалено рішення виконкому від 9 липня 2013 року «Про здійснення реконструкції Меморіалу-скверу Вічної Слави» та створення там Алеї Героїв за спонсорські кошти депутата Чернігівської обласної ради Анатолія Мирошниченка. На сьогодні деякі люди підходять до мене, телефонують і переконують не робити цього, бо, кажуть, готуються різні провокації й тому подібні речі. Також стоїть питання про те, щоб не встановлювати погруддя Григорія Шекери. Але моє особисте бачення, бачення ветеранів, які присутні на сесії, полягає у тому, що ми встановлюємо пам’ятник не Шекері-судді, а Шекері-герою війни. Узагалі я б хотів, щоб сьогодні депутати міської ради проголосували, будемо ми далі встановлювати погруддя на Алеї Героїв чи ні. А тоді узгоджуйте це зі штабами чи іншими структурами.

І ще одне питання, заради якого я прийшов на сесію. Містом ходять чутки, що Раду ветеранів хочуть виселити з її приміщення у міськвиконкомі. Ветерани, які захищали нас від нацистів, відбудовували наше місто, бояться, що залишаться без кімнати, де можуть збиратися разом. Якщо таке дійсно трапиться, я першим стану на захист ветеранів!

У відповідь виконувач обов’язків міського голови, секретар ради Дмитро Барнаш сказав:

– На сьогодні рішення ухвалюєте не Ви і не я – рішення ухвалює народ. У нас зараз є направлення, як кажуть, вектор до прямого народовладдя, і я цього вектора буду притримуватися. Це по-перше. По-друге, не існувало ніяких моїх розпоряджень щодо зміни приміщення ветеранів. Не було такого, про це зараз узагалі не йдеться. Ви знаходилися там багато років, знаходьтеся там і надалі.

Питання ж подальшої долі Алеї Героїв обговорювалося чи не найдовше. Нагадаємо, що пам’ятники трьом Героям Радянського Союзу: Олександру Алгазіну, Олексію Панченку та Олександру Коробову – були відкриті там 25 жовтня 2013-го, а погруддя повних кавалерів ордена Слави: Григорія Шекери, Івана Катечкіна і Григорія Риженка – планувалося встановити до 9 травня 2014-го. Часу до цієї дати обмаль, тож зрозуміло, чому Анатолій Мирошниченко попросив міську владу терміново визначитися з відповіддю на питання, бути чи не бути Алеї. Адже за день її другу частину не побудуєш. Хоча меценатом уже проведені масштабні підготовчі роботи. Зокрема, виготовлені у бронзі погруддя всіх трьох повних кавалерів ордена Слави, у тому числі й Григорія Шекери.

Стосовно того, як тепер бути з пам’ятником Григорію Шекері у зв’язку з надходженням звернення від жителя міста, котрий проти його встановлення, звучали різні думки і пропозиції. Як і відносно голосування за продовження робіт зі створення Алеї.

Євген Яценко:

– Я пропоную поставити на голосування і затвердити, узаконити рішення по Алеї. Є заслуги людини перед Батьківщиною під час Великої Вітчизняної війни, і про них не можна забувати. Ми християни, а християнська віра базується на прощенні. Тож і ми маємо все пробачити.

Олександр Прозур:

– Казати, що це питання підняв народ, – казати ні про що. Я хочу далі торкнутися питань, які стоять на порядку денному. Я прочитав про склад комісії з присвоєння почесної відзнаки міської ради «Честь і Слава». Тут нема жодного ветерана, тут сім депутатів якогось одного крила. Давайте усіх їх викреслимо або залишимо одного чи двох, і хай ветерани ухвалюють свої мудрі рішення з висоти прожитих років.

Владислав Кіча:

– Для того, щоб голосувати за те чи інше рішення, принаймні треба прийняти пропозицію і проект самого рішення. Як діючий на сьогодні голова регламентної комісії, я вам скажу, що проекти рішень повинні надходити відповідно до регламенту, діючого на сьогодні в нашій раді. Відповідних проектів рішення не надходило, комісія їх не розглядала. То про що ми взагалі говоримо? Хто такий Шекера, хто такий Бособрод та інші ветерани – це взагалі формат не цієї дискусії, і це треба перенести в зовсім іншу площину. Громадськість обговорить, прийме рішення.

Виступ голови регламентної комісії змусив Анатолія Мирошниченка знову вийти на сесійну трибуну.

Анатолій Мирошниченко:

– Так, можна внести це питання на наступну сесію. Та, по-перше, сьогодні сюди прийшли ветерани, і я вважаю, що їх потрібно поважати. По-друге, підготувати проект рішення – це паперова робота, яка займе 10-15 хвилин. Але ж я пам’ятники за один день не поставлю. Ухвалите, шановні депутати, рішення не встановлювати їх – чекатиму, доки знову зміниться влада. Однак дехто з ветеранів не дочекається. Умовно наступна сесія відбудеться через 20, 30 днів. А 9 Травня уже практично за місяць. Мені треба покласти плитку, встановити гранітні постаменти. Ви розумієте, що це робота?..  

Володимир Папазов:

– Це питання не зовсім просте. Кожен по-своєму правий. Навіть на сонці є плями... У зв’язку з тим, що у громадськості є певні питання, я б запропонував зробити наступним чином. Нікого не ламати через коліно. Спершу нехай Рада ветеранів, Рада старійшин, Народна рада, Громадська рада розглянуть це питання, а потім, якщо знадобиться, вийти з ним на сесію. Я більш ніж упевнений, що погруддя будуть стояти. І дуже велика подяка Анатолію Костянтиновичу, що він узявся за цю справу. Щоб не гальмувати його роботу, давайте ми все це зробимо швидко… Якщо ми йдемо в Європу, то давайте слухати всіх. В Італії на світ з’явилася людина, котра народила фашистів. Але йому там теж є пам’ятник. Я знову повторюся, на сонці теж є плями…

Після проведених Володимиром Папазовим паралелей Анатолію Мирошниченку довелося вкотре брати слово. Зокрема, депутат облради попросив виступаючого уточнити: «Наскільки я розумію, Ви зараз порівняли наших ветеранів із Беніто Муссоліні?!..» На що Володимир Володимирович закликав зрозуміти його і почути всіх.   

Олексій Гавриш:

– Ми дійсно встановлюємо пам’ятник герою війни, а не судді. Я знав Петра Рубана особисто. І він ніколи не висував жодних претензій до того гвинтика влади, яким був Григорій Шекера. У нього були претензії до КДБ, але то вже інша розмова. Алея Героїв – данина пам’яті тим, хто народився у Прилуках чи працював тут і здобув для нашої країни Перемогу. Щодо політизації 9 Травня, то ми повинні не допустити повторення концерту, показаного нам двома депутатами Верховної Ради.

Своїми спогадами про Петра Рубана та думками щодо ситуації, яка склалася, поділився і голова Прилуцької Ради ветеранів Георгій Хотін.

Георгій Хотін:

– Я теж був знайомий з Петром Рубаном. Він ніколи не говорив про політику і ніколи нікого не звинувачував. Це була добропорядна людина, яка розумно мислила і бажала Україні щастя та благополуччя. Це перше, що я хотів сказати. Друге: я низько вклоняюся Анатолію Костянтиновичу, який є справжнім другом ветеранської організації. Він хоч і молодий, але його можна назвати батьком ветеранів. На сьогодні в Прилуках проживають 1450 учасників Великої Вітчизняної війни, 366 учасників бойових дій, 90 інвалідів І групи, 168 інвалідів ІІ групи, 180 інвалідів ІІІ групи, 453 члени сімей загиблих та 4 жертви нацистських переслідувань. Ми ніколи не чули від Анатолія Мирошниченка відмови, з чим би до нього не зверталися.

І насамкінець про День Перемоги. Давайте зробимо все, аби ми гарно відсвяткували 9 Травня, щоб про Прилуки і в області, і в державі говорили тільки хороше.

На цьому ж наголосив і Анатолій Мирошниченко.

Анатолій Мирошниченко:

– Ми всі були свідками тієї комедії, яку розіграли два роки тому на 9 Травня в Прилуках нинішні нардепи Олег Ляшко та Микола Рудьковський. І ми пам’ятаємо, як цивілізовано, мирно пройшло відзначення 70-ї річниці визволення Прилук, коли відкривалося погруддя Героя Радянського Союзу Митрофана Івановича Зіньковича. Не було ніякої політики. Тож я закликаю, аби на цьогорічний День Перемоги не було ніяких політичних прапорів, щоб жодна політсила не проводила своїх акцій. У нас є ветерани, яким, на жаль,  залишилося уже й не так багато жити. Давайте зробимо свято для них, зробимо так, щоб їхня мрія про Алею Героїв збулася. Вони не настільки багато від нас хочуть.

Депутати зрештою підтримали рішення виконкому від 9 липня 2013 року про створення Алеї Героїв у Сквері Вічної Слави, не викресливши із наведеного у ньому списку імені Григорія Шекери, і проголосували за те, щоб звернутися до всіх політичних партій з проханням утриматися від політичних акцій у День Перемоги, який уже не за горами.

Є цінності, від яких не можна відмовлятися на догоду часу. Не забуваймо про це, і нехай завжди торжествує здоровий глузд. І в сесійній залі, і на народних вічах. І кожен, хто бере на себе відповідальність за якесь рішення, ухвалене «іменем народу», повинен рахуватися з думкою всього цього народу.   

Повідомляє сайт Анатолія Мірошниченка