Зоозахисниці «повстали» проти отрути для… щурів! (фото+відео)

До зброї, наркотиків та інших заборонених товарів слід додати… найдешевшу отруту для щурів.

Таке рішення виносять деякі депутати на сесію Чернігівської міськради з подачі місцевих зоозахисниць.

Зоозахисницям потрібно було, як кажуть, «розкрутити» питання.

Тому й звернулися до нас, преси, аби ми їхніми словами налякати якомога більше люду.

Це «дуже актуальна тема», за словами ведучої «круглого столу» в дискусійному клубі «Експертна думка». А саме – «масове і безконтрольне використання отрутохімікатів». Мова про згадану отруту для щурів – фосфід цинку.

Дивне твердження про актуальність, коли, не роздумуючи, можна назвати з півсотні незрівнянно актуальніших питань. Що ж, давайте по порядку…

Наболіле…

Лякати гостей почала Наталія Мойсеєнко. Донедавна – голова громадської організації «Зоошанс», а нині представляється, як зоозахисник і громадський діяч.

«Не могу не начать с отравления бездомных животных, – підкреслила вона. – В последние годы эта тема стала печально популярна».

Річ у тім, що в Чернігові, начебто від якоїсь отрути, здохли кілька безпритульних собак. І однодумці Наталії Мойсеєнко у слізних репортажах деяких місцевих видань поспішали коментувати ті випадки. То казали, що, мовляв, якісь зооненависники розкидають отруєну їжу-приманку для милих песиків, то звинувачували в отруєнні комунальні служби.

Захисниця собак показала пакетик. Каже, мовляв, саме сьогодні придбала «цю гидоту» на ринку. Вільно! Її лишень попередили, що слід бути обережною.

Звинувативши міліцію в бездіяльності (мовляв, отруювачів не ловлять), діячка оголосила: слід заборонити продаж отрути для щурів!

...і «другорядне»

Лише після численних слів про нелегке життя блудних псів доповідачка неначе згадала про інші заготовлені аргументи.

Це діти. Малі діти. Людські. Вони ж бо можуть підняти отруту, якщо нею хтось надумає «розкидатися»! Дійсно, діти – вони такі: можуть багато чого підняти. Ось тільки… Ви коли-небудь у житті бачили на вулиці… фосфід цинку?! Натомість, безперечно, щодня бачите собачі «сліди», які можуть підняти малі діти.

«В масштабах города мы видим факты отравления людей, факты отравления животных», – єдине, що сказала Мойсеєнко про начебто отруєння людей. І жодним чином не уточнила, що ж то за «факти » і хто такі «мы», котрі їх бачили.

Зрештою, коли справа нарешті дійшла до запитань журналістів, Мойсеєнко обмовилася про «факти» страждань людей від отрути для щурів: «Такая статистика не ведётся».

Хто вона така – «громадськість»?

Це все сказано про препарат, котрий вільно продавався завжди. І так званого «занепокоєння громадськості» від того не було чути ані в радянські часи, ні в «незалежні».

Лише з розгортанням діяльності зоозахисниць, як ось Мойсеєнко, вільний продаж щурячої отрути «занепокоїв громадськість». А, може, це тому, що Мойсеєнко дозволяє собі говорити від імені усієї громадськості?

«Не верю!»

Слухав діячку Мойсеєнко, а в голові «крутився» вигук режисера Станіславського: «Не верю!». Згадалася й «режисура» Остапа Бендера, коли той вчив Вороб’янінова просити милостиню: «Еще раз. Жалостнее!».

Не вірю, бо знаю передісторію.

«А помнишь, как всё начиналось…»

Передісторію чернігівського руху захисту безпритульних собак (від дворняжок до псів, що навіть мені вище коліна) найкраще «розкрив» ще в 2010 році тодішній начальник управління ЖКГ міськради Вадим Антошин.

«Напоминаю Вам историю, когда на почве личной вендетты за дворняжку, которую «Комунтранс» отловил в неположенном месте... была развернута могучая информационная кампания... – казав Антошин. – Наши работники стали объектом преследования, натурально. И люди просто-напросто отказались от этой работы, потому что под угрозу стала их безопасность... Был запрет на реализацию дитилина. И за прошлый год не было отловлено ни одного животного».

А передісторія теперішньої кампанії за заборону отрути від щурів розкрита самою Мойсеєнко – це кілька дохлих псів з ознаками отруєння.

Річ у тім, що півдесятка років у Чернігові не працює служба відлову. Тож нині мами й діти далеко не всюди можуть вільно пройти «туристичним» містом. І в дворах багатоповерхівок з дитиною спокійно не погуляєш. Можливо, хтось з чоловіків і взявся за неприємну брудну справу... Аж ніяк не від «приступу садизму». Змушують людей до того діяльність зоозахисниць і бездіяльність комунальників.

«Плата» за заборону

Аби «вирвати» із зоозахисниці порівняння цін на «Крысин» і альтернативні препарати, довелося добре постаратися.

– А якщо не буде цієї «страшної» отрути у вільному продажі, чим наші читачі зможуть потруїти щурів, мишок?

– На сьогодні є десятки препаратів хронічної дії…

– У скільки разів дорожчі?

– …котрі достатньо ефективні. Санстанція рекомендує цілий перелік препаратів, які є у продажу. Я маю лист Міністерства аграрної політики… – зоозахисниця зачитала уривок про «біологічні бактеріальні препарати», які можуть діяти вибірково.

– Ціни. Якщо можна – ціни.

– На 5-6 гривень дорожче. Для вас це принципово?

– Для мене, мабуть, ні.

– А для кого це може бути принципово?

– Для наших передплатників, читачів з їхніми мінімальними пенсіями.

– Ви вважаєте, що це принципова різниця, враховуючи небезпеку…

– Ви за скільки цей пакетик придбали? – запитую про порцію отрути зі щуром на етикетці, яку щойно демонструвала Мойсеєнко.

– За чотири гривні.

Отже, в разі заборони труїти щурів буде щонайменше вдвічі дорожче.

«Спеціалізація» така!

Саме такою передісторією та спеціалізацією Наталії Мойсеєнко (забезпечення безпеки безпритульних псів) і пояснюється розгортання медіа-кампанії за заборону дешевої отрути від щурів. А не турботою про дітей чи занепокоєння екологією, про які вона «співала» журналістам.

Заради зграї блудних псів «громадська» діячка готова жертвувати будь-чим: і мільйонами фермерів, і бюджетними мільйонами, і гривнями пенсіонерів, і грішми жителів багатоповерхівок на дератизацію підвалів…

Про «площі» давайте окремо

Коли йшла мова про обробку сільгоспугідь від мишок, зоозахисниця стверджувала, що сотня видів тварин і птахів потерпають від отрут на основі фосфіду цинку. А 30 видів (начебто саме через такі отрути) внесені до Червоної книги.

Що ж, давайте роз’язувати таку проблему. Нехай працюють відповідні фахівці (замість «стурбованої громадськості»). А центральні державні органи нехай приймають свої рішення на основі виважених висновків спеціалістів.

Типове «давайте заборонимо»

Усі ті емоції зоозахисниць і заклики до заборони – типова ситуація, коли через кількох «стурбованих», постраждалих або просто дурних вводяться заборони для усього населення країни. Наприклад, якісь дебіли курять коноплю, а від міліції потерпають бабусі, у яких під парканом щось схоже виросло.

Або ось випадок з депутатом Пабатом. Той примудрився «жахнути» собі в обличчя феєрверком і залишився без ока. А інший депутат каже, мовляв, давайте феєрверки… заборонимо!

Але ж таке емоційне і ситуативне «давайте» – не той рівень, на якому мають прийматися рішення про заборони для всіх.

Збільшити

Збільшити

Збільшити