Чернігів: Соборність, квіти... і жаби з кучками

За українською традицією кожна добра справа починається з молитви.
Та це стосується українців, а не чернігівської влади.

22 січня – День Злуки Українських Земель – пройшов у нашому місті у кращих традиціях радянських часів.

Коли на «зборища» зганяли школярів, робітників та партійних клерків. Під супровід чогось на зразок «Лєнін всєгда живой» всі рушали хресним… перепрошую – звьоздним ходом вулицями міста.

24 серпня 2007 року чернігівські «боси» спромоглися запросити на свято Дня Незалежності представників духовенства традиційних українських церков – УПЦ КП та УГКЦ.

Але, мабуть, не дуже їм сподобалась одна річ. Коли хотіли стати в колону поперед хреста і впевненим кроком повести натовп «заблудших овець» у світле майбутнє. то священики зауважили: ми є християни і якщо влада є від народу, то вона повинна дотримуватись християнських канонів.

А може, їм дуже важко було стояти 20 хвилин під час богослужіння. Час, як ми знаємо, для них – гроші. Чи треба було бігти шукати клапоть чернігівської землі для продажу?

Все це для нас, чернігівців, велика таємниця у темряві комсомольських душ від влади. Але факт є факт – або у нас влада не від народу, або часу забракло для молитви. Духовенство на заходи до Дня Соборності України у цьому році не запросили.

Комсомольські атеїсти, вигнанці теплих кабінетів, піднявши свої коміри від дощу, не розуміючи навіщо їх сюди повитягували, під музику що більш нагадувала траурний марш, покладали по дві троянди до каменя «Борцям за волю України».

Виявилось, що влада у нас ще й німа, бо жодної промови ми так і не почули.

Або може їм соромно сказати про те, що досі не виконали постанову Кабінету Міністрів про встановлення у Чернігові пам’ятника «Соборності»? Чи вже нема землі для цієї справи?

Та нічого – будемо радіти думкою, що скоро з’явиться обіцяний мером музикальний фонтан з жабами – цей майбутній символ чернігівської ментальності, відлитий у бронзі.

Через 15 хвилин після покладання квітів, біля каменя, встановленого патріотами Чернігова ще на початку 90-х років борцям, полеглим за волю України та її Соборність, стало порожньо. Залишився лише невеликий гурт двох десятків націоналістів.

Розгорнувши державний прапор України та піднявши бойові червоно-чорні стяги, вони відбули службу, яку відправили священики УГКЦ на чолі з отцем Ігорем. Провели невеликий мітинг з урочистими промовами на честь знаменної дати – об’єднання в одну Українську Державу, після 5-ти століть різноманітних окупацій Західних та Східних українських земель.

Влучно сказала одна із жінок, яка відділилась від владної колони та приєдналась до патріотів, на запитання владоможця – «а что ето за кучка там?». Вона відповіла, що кучки залишаються тільки від їхніх справ.

Українські патріоти, які були причетні до встановлення єдиного в місті знака боротьби за українську державність, не образяться на представників місцевої влади, які наступного разу не прийдуть на урочисті заходи взагалі. Така глухоніма, сліпа та безбожна влада нікому непотрібна.

Місце «тусовки» для них можна обрати будь-де, крокуючи колонами по центральних вулицях Щорса, Комсомольській, Воровського, Урицького тощо. Підходячи до пам’ятника Ульянову, Постишеву, Фрунзе, Петровському...

Або краще роздати кожному по погруддю з алеї «Героїв окупаційної влади».

А краще йдіть до бронзової жаби, яку скоро встановлять навпроти мерії. І після всього цього дійства завершити святковим салютом на чарівних берегах «кристально-чистої» річки Стрижень у районі «Пролетарського» гаю.

За повідомленням
В.Рябченко, прес-КУН Чернігів