Найсильніша спортcменка світу з боротьби сумо — чернігівка Аліна Бойкова — любить їсти борщ і вишива

Дотик до сумоторі вважається цілющим

Серед витончених інтелігентів майже завжди було модним захоплюватися Японією. І можна собі уявити, як тоскно їм дізнаватися, що один зі стовпів японської культурної традиції — боротьба сумо — нині знівелювався до популярного виду спорту. Видом, у якому можуть далеко піти навіть ті, кому японська культура байдужа, в якому є «легка» вагова категорія і в якому японців тепер часто-густо перемагають.

А яким ця боротьба була екзотичним, непридатним для експорту явищем раніше! Здоровенні, спеціально вигодувані товстуни зіштовхувались на арені, наче дві гори, і традиційна оголеність їхніх тіл підсилювала грандіозність видовища. Водночас в усьому світі знали, що ці велетні насправді дивовижно пластичні, запросто сідають на шпагат, серед японок вважаються неперевершеними коханцями й одружуються із VIP-жінками. А також що в уявленні пересічного японця тіло сумоторі (тобто борця сумо) — це не просто велике треноване тіло. Навіть один дотик до нього вважається цілющим, здатним приносити здоров"я і лікувати хвороби! Тому поєдинки сумоїстів обставляють як релігійні церемонії, де ще невідомо, змагання важливіші чи ритуали.

«Її важко витягти з килима!»
А що тепер? Живе в українському Чернігові дівчина Аліна Бойкова. Невелика на зріст і важить усього 63 кілограми. І на тобі — чинна чемпіонка світу iз сумо! Перемогла всіх суперниць у своїй ваговій категорії на недавньому світовому чемпіонаті в німецькому місті Різа. А сумо для неї — навіть не основний вид спорту. Основні — боротьба дзюдо, потім самбо. І на щоденних тренуваннях вона спочатку повністю відпрацьовує своє головне завдання з дзюдо й самбо, і тільки потім хвилин 20 «штовхається». Саме тому, до речі, і перемагала суперниць на змаганнях, в основному, кидками, а не виштовхуванням.

«Це просто ще один вид єдиноборств, — кажуть Аліна та її наставник, заслужений тренер України з боротьби Володимир Маркін. — Принципової різниці немає, лише окремі нюанси. Аліна сама по собі дуже сильна спортсменка. Крім того, завдяки заняттям різними видами боротьби вона володіє дуже великим арсеналом кидків, має дещо занижений центр ваги і цим користується. А ще — дуже цілеспрямована, її важко витягти з килима. В неї сильний, вибуховий характер: на змаганнях іскри з очей летять! Тому боротьба сумо їй підходить. Адже поєдинки сумоїстів жорсткі, але дуже короткі: по 5—10 секунд, максимум до 20. Часто перемагає той, хто став першим, швидшим».

Замiсть жиру — рельєфнi м"язи
На першості світу в Різі Аліна перемогла всіх своїх суперниць, причому в заключному поєдинку — чемпіонку минулого року, японку. І розповідає про це так: «Я її відразу кидком вивела з килима — і все, чиста перемога. Мабуть, була за неї трохи швидшою. Але це частки секунди, вибух. Головне, що я першою взяла її в захват. Звичайно, що перемогти було приємно».

...Спортсмени кажуть, що правила сумо дуже прості. Переможцем вважають того, хто зуміє зіштовхнути суперника з невеликої круглої, діаметром 4,55 м, арени («дохьо») або примусити його торкнутися землі будь-якою частиною тіла, крім ступнів. Заборонено тільки бити противника кулаками та ногами, хапати за волосся, душити, завдавати удари в груди та живіт, штиркати в очі. Все інше — можна. Тому українська спортсменка використовувала свої дзюдоїстські та самбістські кидки з повним правом. За її словами, в легкій вазі й суперниці вдаються до них досить часто. От, правда, японка все-таки «штовхалася» (чи не в силу традиції?). А в більших вагових категоріях так колоритно по-сумоїстському штовхаються не тому, що кидків не опанували — просто гігантам майже не під силу піднімати один одного.

До речі, у чемпіонаті світу iз сумо брали участь і жінки-важковаговички. Аліні найбільше запам"яталися гігантські (під 150—180 кілограмів) японки та росіянки. Але були також і бразилійка, китаянка, німкеня. А от Україна поки що таких жінок-«суперсумо» на світові змагання не виставляє. Можливо, просто через зародковий стан цього виду спорту на наших теренах. Зокрема, в Чернігові, крім Аліни, є ще тільки дві сумоїстки (теж легкої ваги). А всього беруть участь у змаганнях із сумо, якщо рахувати разом чоловіків і жінок, на всю Україну близько 80—100 спортсменів. І, наприклад, усі чернігівки займаються в першу чергу дзюдо та самбо, а в цих єдиноборствах нарощувати зайві кілограми просто не можна. Та й режим, в якому ці дівчата живуть уже десь по три роки, гладшанню не сприяє. За словами тренера, на кожному з двох щоденних 3-годинних тренувань із його спортсменок «злітає» по півтора кілограма ваги. Так що чемпіонка світу iз сумо — це дівчина з рельєфними м"язами, але без усякого жиру. І, до речі, з гарною талією.

Талію видно, поки сумоїстка одягає спеціальний пояс, «мавасі». До речі, спортсменки-сумоїстки, на відміну від чоловіків, пов"язують пояс не на голе тіло, а на закриті купальники, так що ніяких оголених сідниць... До речі, в чернігівській ДЮСШ «Олімпієць» спорттовариства «Україна», де тренується Бойкова, з усієї сумоїстської атрибутики тільки і є, що два «мавасі». Це кількаметрові смуги білої тканини, яка товщиною і фактурою нагадує пожежний рукав. Щоб правильно його пов"язати, доречна буде допомога ще одної пари рук. А вийти повинен такий собі «памперс». За такий пояс зручно хапати суперника, викидаючи його з «дохьо».

Крім накручування «мавасі», спеціально для журналістських очей та об"єктивів влаштовуються і кілька демонстраційних поєдинків. Ритуалів, які перейшли в це сумо з традиційного, виявляється, мінімум. Ніяких полоскань рота чи розкидувань солі. Лише кілька красномовних рухів руками — сплеск долонь, імітація черпання води, демонстрація чистоти рук — перед кожною сутичкою і один, виконуваний переможцем — після.

Поєдинки дійсно дуже короткі та стрімкі. Як на дилетанта, то початок іноді просто збігається з кінцем. «Обнялися» — і одна з суперниць вже за межами «дохьо», тобто в даному випадку за межами чотирикутного борцівського килима. Того самого килима, в тому самому залі, де й вирощують чемпіонів.

Хоча це єдиний у Чернігівській області «бюджетний» спортивний зал, відданий винятково «під боротьбу» ще з глибоких радянських часів, але як відрадно, що він є! Зараз тут займаються боротьбою майже 350 осіб, від 8-річних дітей до студентської молоді (до речі, і ще одна чемпіонка світу — з боротьби самбо, Наталія Смаль). На цих борцівських килимах Аліна Бойкова тренувалась п"ять років. Зараз їй 20, тобто у спорт вона прийшла в 14—15, що не так вже й рано. До того ніяких спортивних секцій не відвідувала, займалася хіба що танцями. На боротьбу потрапила, як і всі діти, що записуються то до одного гуртка, то до іншого. Вочевидь, це для неї був виграшний квиток. Бо сьогодні Аліна вже дворазова чемпіонка світу серед юніорів з боротьби самбо, чемпіонка Європи, володарка «дорослого» Кубка світу з самбо і чемпіонка світу з сумо. Взагалі, брала участь у п"яти міжнародних змаганнях — і скрізь тільки «золото». Тепер завдяки цьому є і статус, і матеріальна винагорода.

Звичайно, чимось доводиться жертвувати: така річ, як особисте життя, у спортсменів високого рівня жорстко розпланована і обмежена (це за словами тренера). А за словами самої Аліни, їй подобаються боротьба та інтенсивні тренування, в особистому плані все в неї нормально, навчається на третьому курсі факультету фізвиховання Чернігівського педуніверситету, любить читати вірші Ахматової й у вільний час навіть вишиває. Хрестиком!

У Японії до арен-«дохьо» жінкам заборонено торкатися
А тепер уявіть собі: це самі японці вкладають сили і кошти в розвиток сумо в усьому світі. Сприяють тому, щоб по 5—7 федерацій сумо організувалося на кожному континенті (серед яких уже є і Національна федерація боротьби сумо України). В Україні сумо як вид спорту існує років 5, а в Європі вже років 15, і там воно здобуло чималу популярність. За словами Аліни Бойкової, спостерігати за перебігом чемпіонату світу в палаці «Різа-арена» зібралось 15 тисяч глядачів! Тобто Японія явно прагне зробити сумо олімпійським видом спорту. В самій країні квітучої сакури до арен-«дохьо», на яких виступають професійні чоловіки-сумоторі, жінкам усе ще заборонено навіть торкатися. Але олімпійський спорт не може бути суто чоловічим — і по всій Японії відкриваються школи любительського жіночого сумо. Так нова, вона ж найстаріша (більше 2000 років!), боротьба завойовує світ.

ДОВІДКА «УМ»
Древня легенда пов"язує з сумо існування сучасної японської нації на Японських островах. За повір"ям, бог Такамикадзуті став у двобій із богом варварів. Завдяки його перемозі японці отримали право оселитися на території нинішнього острова Хонсю. Японська «Повість временних літ» згадує як перше змагання з національної боротьби двобій, що відбувся в присутності імператора у 230 р. до н. е. за європейським стилем. Номіно Сукуне переміг свого супротивника ударом ноги по ребрах — прийомом, який категорично заборонений у сучасному сумо.
Перші історичні відомості про сумо відносяться до середини VII ст., коли при дворі імператора відбувся турнір на честь корейського посла. З того часу щороку влаштовували змагання, присвячені закінченню польових робіт. Перші турніри мали не спортивне, а релігійне значення. Вони супроводжувалися ритуальними танцями, молитвами і театральними виставами. Техніка сумо не вирізнялася витонченістю: кидки і захвати супроводжувалися елементами боксу, а заборонених прийомів майже не було. Основні правила сумо з"явилися пізніше: борцям заборонили хапати суперника за волосся, бити ногами. Починаючи з VIII ст., турніри сумо втрачають релігійне значення, а період із XII по XVI ст., коли Японію роздирали міжусобиці, прийоми сумо відпрацьовуть для виховання воїна і застосування в бою. Сучасне сумо бере початок у XVII ст. — нова спільнота прагнула розваг. Саме в епоху Едо сформувалося близько 70 канонічних прийомів (кидки, підніжки, захвати тощо), ритуал, удосконалилися правила, які практично в незмінному вигляді дійшли до наших часів.

Борець сумо, аби ствердитися як сумоторі, повинен мати не тільки гарне здоров"я, а й залізну витримку. Його життя сурове й аскетичне, перебуває під ретельним наглядом тренера. Приміром, сумоторі заборонено їздити за кермом авто. Будь-яке порушення режиму чи недостойна поведінка може призвести до вигнання із сумо. Борець не має власного дому, а його другою родиною стають товариші по школі. Харчуються сумоторі двічі на день, головним чином — увечері, а рецепти страв — секрет кожної школи.

Олексій ГАЛЧИН Наталія ЧУСЬ
Україна молода