Як казино покер-клубами стали

Казино, як відомо, досить прибутковий бізнес, і ті, кому не вдалося оселитися, так би мовити, "на землі", успішно почали підкорювати Інтернет-простір (доречі, саме Інтернет став на сьогодні місцем дислокації казино).Багаточисленні покер-руми заполонили віртуальний світ, який майже нічим не відрізняється від реального, принаймні гроші тут свої гравці залишають реальні.

Першу спробу посіяти паніку як серед власників грального бізнесу, так і серед самих гравців, котрі вже не уявляють свого життя без казино, покеру та гральних автоматів, кожного разу покладаючись чи то на випадок, чи то на вдачу, чи апробуючи нову стратегію, зробила Росія. Її сусідка Україна теж не примусила на себе довго чекати: наприкінці весни вона офіційно заборонила гральний бізнес.

Проте як би впевнено не намагалися боротися з казино, збоку це більше нагадує невдалі потуги. Що першим чином роблять у розвинених європейських країнах? Правильно, підготовлюють законодавчу базу. А що спостерігається у нас? Спочатку роблять, а потім думають, чи правильно то все, чи ні. Українське законодавство, як виявилося, зовсім не готове до таких кардинальних змін.

Щоб не займатися винаходом велосипеду, Кабінет міністрів України постановив, що весь гральний бізнес, так би мовити, буде легалізовано шляхом виділення спеціальних гральних зон (порівняйте: Росія вирішила відправити всі свої казино далеко на Північ, зазначивши чотири зони, які мають право мати на своїй території казино).

Проте це були лише спроби українського уряду якимось чином підпорядкувати собі прибутковий гральній бізнес. Як виявилося пізніше, ані про Труханів острів, ані про аеропорт Бельбек – нібито найбільш вірогідні місця дислокації українського казино – не йшлося ні в одному офіційному документі. Отже, можливо, Україна вирішила піти іншим шляхом?

Мабуть. Міністерство фінансів України виявилося куди більш лояльним, аніж уряд, і запропонувало ввести нову концепцію легалізації та підпорядкування грального бізнесу – дозволити відкривати казино у містах-мільйонниках, звичайно ж, підвищивши вартість самої ліцензії у десятки, а то і сотні разів. Проте Кабміну такий проект прийшовся не до вподоби, і його не було схвалено.

Отже, на трьох чашах одних вагів опинилися ігрові зали, що збираюсь далеко не найбагатшу публіку, букмекерські контори, котрі розраховували чимало підзаробити під час проведення Євро-2012, та казино, грою у яких захоплюються найбагатші люди країни.

І хоча спочатку нововведення уряду ніхто не сприймав серйозно, після того, як почалися масові перевірки та судові розгляди, багаточисленні зали ігрових автоматів і казино зачинилися, але, як показала практика, ненадовго.

Через деякий час у колишніх казино закипіла робота: ремонт, нове обладнання, а головне – зміна вивісок. Тепер це звичайні Інтернет-клуби, де можна пограти в Інтернет-казино. Змінилася обкладинка, проте суть залишилася тією ж самою.

А ті, хто не став підкорювати віртуальний простір, лише скористалися прогалиною у законодавстві і з легкої руки уряду перекваліфікувалися на покер-клуби. Справа у тому, що покер – вид спорту, а головне призначення покер-румів – збирати у своїх стінах його прихильників, навчати їх (причому зовсім безкоштовно), готувати до змагань.

Взагалі про яку комерційну діяльність може йти мова? Все більше ніж законно: ніякої гри, тільки добрі наміри допомогти тим, хто мріє у майбутньому стати зіркою покеру. А те, що вся країна за одну мить перетворилася на осередок спортсменів, нікого не здивувало. Така собі покер-країна – Україна!