Керченський міст відкрито 15 травня. Для легковиків

Держава-агресор РФ 15 травня 2018-го урочисто відкрила Кримський міст, який будувала з березня 2016 року.

На церемонію в анексований Крим прибув нещодавно наново переобраний президент РФ Володимир Путін.

До запуску авторуху на мосту та біля під'їздів до нього організували безпрецедентні заходи безпеки. Зокрема, на 19-км мосту будуть встановлені 20 постів цілодобової охорони.

Кримчани мусили дивитися на відкриття мосту в біноклі – на об'єкт їх не пустили.

«Крым. Тут спрашивают, чего вата с биноклями выперлась путина высматривать. Отвечаю - быдло на открытие моста не позвали. Для быдла организовали стойло на площади Ленина в Керчи, где на мониторе будут показывать, как сцарь едет по скрепе», – написав у Twitter користувач із ніком Кримський Бандерівець.

Втім, відкриття мосту, котре за радянським звичаєм влаштували напевно спеціально невдовзі після інаугурації 7 травня, стосується лише автомобільного руху і тільки для легкового транспорту.

Зате з пропагандистською метою можна буде повторити церемонію відкриття ще й для залізничної частитни мосту.

На відкритті чекали російських співаків Йосипа Кобзона, Льва Лещенка, Олександар Буйнова та Олега Газманова. Вони від участі відмовилися начебто через те, що мали летіти військово-транспортним літаком.

На подію активно відреагували на материковій частині України – від блогерів до перших-других осіб держави. Зокрема, Прем’єр-міністр Володимир Гройсман пригрозився захищати інтереси України у міжнародних судах.

Ідея не нова

Раніше вже були ідеї та пропозиції спорудження мосту через цю протоку. Однак жодна з таких ідей не була втілена до кінця.

Вперше про будівництво мосту, який би з'єднав Кримський півострів і Тамань (сучасний Краснодарський край РФ) заговорив син Дмитра Менделєєва Володимир. Пропонував спорудити через протоку спеціальну греблю. Але проект залишився без уваги.

Другу спробу спорудити міст зробив у 1943 році Адольф Гітлер. Фюрер наказав міністру озброєнь Альберту Шпеєру розробити проект моста через Керченську протоку. Ним планували перевозити вантажі за допомогою автомобілів і поїздів. Але, коли почали вбивати у дно перші палі, вони стрімко пішли під воду.

Зрештою міст замінили на підвісну канатну дорогу. Береги з'єднали монорельсом, який на одній із ділянок можна було розводити для проходу кораблів. До нього були причеплені контейнери на роликах. Дорога була завдовжки в 5 км і пропрацювала до грудня 1943-го. Коли Червона армія почала контрнаступ на Крим, німці її підірвали.

25 січня 1944 року радянська влада прийняла рішення будувати через Керченську протоку залізничний міст. Роботи велися поспіхом – був наказ встигнути до 7 листопада 1944 року. 5-км міст із одноколійкою будували в кілька змін цілодобово. На будівництво зігнали як цивільних інженерів, так і військових фахівців і, навіть, полонених німецьких солдат. Міст починався біля коси Чушка на краснодарському узбережжі і закінчувався біля найсхіднішої точки Криму - біля Єнікальського півострова. Однак зиму 1945 року міст не пережив. Величезні крижані брили вщент зруйнували мостові конструкції та опори. Кригу намагалися підривати динамітом, розстрілювали зі стрілецької зброї та гармат – усе було марним.

1947 року в СРСР востаннє заговорили про керченський міст. Розробили проект з автотрасою та двоколійною залізницею. Інженери похвалилися Йосипу Сталіну, що це буде Цар-міст. Однак вже на першому етапі будівництва мостові опори провалилися в замулене дно (як і в німців). Міст замінили паромною переправою, яка продовжує функціонувати і досі.