Хто поставить «діагноз» картоплі?

За валовим виробництвом картоплі Україна посідає четверте місце у світі. Проте її продуктивність залишається низькою.

Скажімо, у 2008 році середня урожайність бульб у господарствах усіх категорій склала усього 138 центнерів з гектара. Фахівці підрахували: лише за один цей рік через низьку врожайність країна недоотримала 5759 тисяч тонн картоплі вартістю 1,5 мільярда гривень.

Одна з причин такої низької врожайності – нестача здорового насіннєвого матеріалу. За стандартом, інфіковане вірусами насіння картоплі не повинне перевищувати 4,5 відсотка від загальної його кількості. У реальності ж усе навпаки.

За даними Інституту сільськогосподарської мікробіології Національної академії аграрних наук України, близько 85 відсотків картоплі в Україні вражено вірусами, і часто не одним, а кількома відразу. Вони знижують урожайність бульб майже вдвічі. Під їх впливом погіршуються ріст і розвиток рослин, якість картоплі.

Майже всі картоплярі знайомі з ситуацією, коли улюблений сорт починає приносити розчарування. За багаторічними даними Інституту картоплярства, саме через вірусні ураження середня тривалість життя 90 відсотків сортів картоплі складає усього 1,5 року. Селекціонер виводить новий сорт, а він уже вражений вірусом. Усе це особливо небезпечно для господарств, які вирощують посадковий матеріал високих репродукцій. Бо якщо насіння нездорове, такий буде і врожай.

— Причиною такої ситуації є відсутність в Україні обов’язкової діагностики на вірусні ураження в системі первинного насінництва. У нас їх продовжують визначати за візуальними ознаками, тобто на око, — розповідає директор Інституту сільськогосподарської мікробіології, що у Чернігові, Віталій Волкогон. — Та це все одно, що підійти до людини і без будь-яких досліджень чи аналізів сказати: «Мабуть, ти хворий на СНІД». Розмір вірусу – кілька ангстрем, або молекул. Тож для ефективного виявлення вірусних захворювань картоплі не обійтися без сучасних методів, зокрема, застосування діагностикумів фітопатогенних вірусів, якими користуються в усьому світі.

Інститут сільськогосподарської мікробіології вже понад 30 років розробляє такі діагностикуми, або тест-системи. Вони створюються на основі гіперімунних сироваток крові тварин, зокрема кроля. У лабораторії виділений штам віруса штучно накопичується у рослинах, очищується, вноситься в організм кроля або іншої тварини, і той починає виробляти антитіла. Із крові таких тварин отримуються сироватки, які наносять на картоплю. Реакція, яка при цьому відбувається, і показує наявність віруса.

Такими діагностикумами інститут міг би забезпечити усе первинне насінницто України, яке дуже потребує їх. Однак на ділі вони використовуються процентів на 5 від потреби. Чому? Та тому, що немає у виробників картоплі стимулу купувати тест-системи, якщо від них цього ніхто не вимагає, а насіння купують і без того.

Те, що таким чином у картоплярстві продукуються віруси, занапащуються сорти і знижується продуктивність, здається, в Україні мало кого обходить. Тоді як у економічно розвинених державах своєчасне виявлення та ідентифікація патогенів стала повсякденною практикою. Та й у найближчих сусідів, Білорусі та Росії, для аналізу рослинного матеріалу широко застосовуються відповідні аналізи. Чому ж у нас не так?

— Перш за все тому, що цього не вимагає наше законодавство, — каже заступник директора з наукової роботи Інституту сільськогосподарської мікробіології Станіслав Дерев’янко. — Державний стандарт не передбачає застосування діагностикумів при контролі картоплі. Можна припустити, що через це уражене насіння проникає до нас і з-за кордону. Імпортні діагностичні тест-системи, які сьогодні інколи застосовуються в Україні, ніким не контролюються, не реєструються, що не може забезпечити належну якість діагностичних досліджень. Бо чи ж зацікавлена іноземна фірма, яка постачає нам разом із картоплею свої діагностичні набори, аби вони виявляли у ній віруси? Друга проблема – в Україні немає депозитарію патогенних мікроорганізмів рослин, на основі яких виготовляються діагностичні тест-системи. Через це ми не можемо запатентувати виділені у нашому інституті штами вірусів, необхідні для діагностики картоплі, підтвердити їхні характеристики, провести незалежну експертизу, стандартизувати діагностичні набори, зареєструвати нормативну документацію на них тощо. Крім того, у державі практично не існує виробництва засобів діагностики більшості фітопатогенів сільськогосподарських культур, спеціалізованих контролюючих закладів для їх випробування, стандартизації та реєстрації. Лише окремі лабораторії виробляють дослідні зразки імунодіагностикумів у наукових цілях.

Ситуацію можна виправити, вважають фахівці. Перш за все, у державному стандарті «Сортові та посівні якості картоплі насіннєвої» необхідно передбачити обов’язкове застосування імуноферментних діагностикумів або інших молекулярно-діагностичних напрямків діагностики. Постанову Кабінету міністрів 1994 року потрібно доповнити пунктом про створення в Україні депозитарію штамів фітопатогенних вірусів. Треба створити незалежні діагностичні лабораторії з контролю насіннєвого матеріалу, які б використовували комплекс вірусологічних методів, запровадити процедуру тендерних закупівель наборів діагностикумів для Державної насіннєвої інспекції та Головної державної інспекції з карантину рослин.

Картопля на Чернігівщині завжди вважалася продуктом номер один. Та цьогоріч вона в особливій ціні – за кілограм крохмалистої продавці правлять від 3 до 5 гривень. Є стимул саджати і вирощувати її. Та, як бачимо, забезпечення високо­якісним насіннєвим матеріалом залишається найбільш вузьким місцем картоплярської галузі. Про підняту мікробіологами проблему знають у Верховній Раді та Міністерстві агрополітики. Там визнали її дуже актуальною, а пропозиції – слушними. Їх обіцяють розглянути. Хотілося б, щоб швидше дійшло до їх утілення.