«Газпром» нам не указ – під рукою коров’ячий газ!
Уперше почула про можливе виробництво біопалива в Анисові від директора одного з сільгоспідприємств Чернігівського району.
«Прийшов сьогодні один чоловік просити екскаватора, – розповідав той. – Цікавлюся, мовляв, навіщо, а він цілком серйозно: треба яму викопати під біоустановку. Коли така справа – будь ласка!».
Тут же захотілося більше дізнатися про ту дивину, зустрітися з раціоналізатором. Але якийсь внутрішній голос підказував не поспішати, приваблювали не тільки сама по собі ідея, а й результат. Відтоді часу минуло достатньо, установка, виявляється, благополучно витримала зиму, забезпечуючи газом плиту господаря.
Наші зробили крок одними з перших
Анисівські раціоналізатори й не здогадувалися, що через кілька місяців про біогази й альтернативні джерела енергії піде мова у високих ешелонах влади. А це стосуватиметься і їхнього дітища – біогазової установки.
Підписавши газові угоди з Росією, український уряд ніби затурбувався пошуком альтернативних джерел енергії. Як писала «Газета по-киевски», на позачерговому засіданні Кабінету Міністрів особливу увагу було приділено поновлюваним джерелам енергії, питанню інвестування в альтернативні види палива. Тобто передбачалося використовувати продукти переробки побутового сміття, відходи тваринництва, торф, солому тощо. Це видання посилалося на слова Прем’єр-міністра, зокрема, «якщо ми використаємо весь потенціал виробництва біогазу в Україні, то можемо замінити ним в енергетичному балансі до 10 мільярдів кубів газу».
Тут же йшлося про те, що уряд мав намір створити єдину національну програму переустаткування котелень, у кожної з яких буде свій персональний проект переоснащення й переходу на споживання альтернативних видів палива.
У країні ніби проводилася державна інвентаризація теплових котелень. Загалом їх понад 30 тисяч, із яких 64,3 відсотка використовують природний газ. Проте альтернативні джерела енергії нині на ринку вдвічі-втричі дешевші за природний газ. У світі давно використовується альтернативне біопаливо. Понад 2,5 тисячі європейських біогазових установок виробляють більше 10 мільйонів кіловат-годин електроенергії та близько 10 мільйонів гігакалорій теплової енергії щороку.
За словами міністра аграрної політики України, завдяки існуючій сировинній базі Україна має величезний потенціал із виробництва біогазу. Тільки в промисловому тваринництві його виробництво можна збільшити до 2,5 мільярда кубометрів на рік, а з використанням усіх джерел річний потенціал виробництва біогазу в Україні може становити, щонайменше, 21 мільярд кубів.
Творчий тандем
Без співпраці цих двох чоловіків навряд чи з’явилася б на світ установка з виробництва біопалива. Їх, теоретика і практика, об’єднали спільна справа та взаєморозуміння. Ще в дитинстві обидва жили на Піску – так зветься в Анисові куток, який понад лугом тягнеться до лісу. І хоча мають вікову різницю, проте в дитинстві товаришували – один вівці пас, інший приходив розважитися.
У дорослому житті кожен займався своєю справою. Микола Якович Федусь за фахом інженер-механік. Змолоду знається з технікою. Закінчивши Чернігівський філіал Київського політехнічного інституту, працював інженером у спеціалізованому монтажному управлінні. Понад 20 років був викладачем із котельного і газового обладнання в теплокомуненерго. Тож, як зазначає, газове господарство – його стихія.
Зацікавився біогазом. Причому, давненько. Прочитав якось про це брошуру, й почав глибше «копати», розшукуючи в Центрі наукової, технічної й економічної інформації патенти з біогазу, спеціальну літературу в обласній бібліотеці ім. Короленка. Як не дивно, матеріалу знайшлося багато. Аналізував, робив розрахунки, відкладав, але час від часу повертався до цього питання.
Коли ж вийшов на пенсію, і, як каже, з’явився вільний час, конкретно взявся за створення власної установки, розпочавши з розрахунків та креслень. Теоретично ніби підготувався, а тут і партнер об’явився – Анатолій Маєш, товариш далеких дитячих повоєнних років.
Анатолій Євгенович за фахом стоматолог, із виходом на пенсію зайнявся підсобним сільським господарством. Також цікава людина. Давним-давно каліфорнійських черв’яків завів. Тримають із дружиною всяку домашню живність. Тож із Миколою Яковичем швидко порозумілися щодо біогазової установки. Анатолій Євгенович узяв на себе практичну частину справи, одразу й місце на городі за будинком визначили.
Від теорії – до практики
Коли розрахунки і креслення біогазової установки були підготовлені, справа наближалася до фінішу. Виготовити такий пристрій у домашніх умовах було технічно неможливо. Допомогти винахідникам погодилися на Чернігівському заводі металоконструкцій і металооснастки. Замовлення, звичайно, коштувало недешево.
«Приймаючи таке рішення, ви були абсолютно впевнені у точності свого проекту?» – запитую Миколу Яковича. «Так. Усе було прораховано, і Анатолій Євгенович, виділивши з домашнього бюджету необхідні кошти, зробив замовлення».
Головна деталь установки – металевий ящик завдовжки 2,2 метра, шириною й висотою півтора метра. Дно зроблено навскіс під кутом 10 градусів по діагоналі. Всередині камера розділена на три секції, у кожній з яких «працюють» різні мікроелементи. Так, у першій секції виробляється газ із високим вмістом СО2, який є поживним середовищем для мікроорганізмів другої секції.
Переміщення рідини в камері відбувається за принципом сполучених посудин. На дні камери є зрізи по кутах, щоб рідина перетікала із секції в секцію, а зверху – лотки, по яких переміщається газ. Усередині ще є мішалка, коли піднімається газ, він збирається у жолобах і накопичується з одного боку. Для спеціальної коробки, що на краю жолоба, пристосовано пластикові пляшки, спеціально розрізані і зшиті скобами.
Передбачено все: щоб і газ рухався в потрібному напрямку, і мікроорганізми затримувалися як закваска. На поверхні ящика лежить надутий газом величезний мішок.
Обидва ентузіасти – просто фанати своєї справи. З яким тільки захопленням вони детально розповідали про роботу біогазової установки. Виявляється, мікроорганізми виділяються в процесі роботи, після запуску газ пішов через два тижні. Робота установки розпочалася з того, що в ємність залили чотири кубічних метра води і почали завантажувати коров’ячий гній.
Для роботи біогазової установки необхідні певні умови, що враховано під час конструювання і монтажу. Зокрема, щоб не було доступу кисню (завантаження й вивантаження проводиться ізольовано від атмосфери з допомогою гідрозатворів).
Для ефективної роботи установки потрібна постійна температура (діапазон від 30 до 50 градусів), проте коливання за добу може становити два-три градуси. Чому так? Бо за різкого коливання температури одні мікроорганізми гинуть, а інші поки розмножаться – гальмується процес.
Як нагадав Микола Якович, у середовищі з постійною температурою за відсутності кисню у природних умовах утворюється метан. Так і тут. Отож біогазова установка на подвір”ї Анатолія Маєша безперебійно працювала взимку, відповідно заглиблена й поставлена на шар шлаку та з усіх боків утеплена затрамбованим гноєм, бур’яном, соломою. Коли падає сніг, він тут же розтає від тепла, яке йшло зсередини, замерзали тільки вхідний і вихідний патрубки.
Цей пристрій обійшовся замовнику в 3848 гривень (можна вважати – за півціни, бо коли говорити про серійний випуск, на заводі називають іншу суму – від семи до дев’яти тисяч гривень).
Що може одна корова, і не тільки?
– Продукт біогазової установки менш калорійний, ніж чистий метан, – говорить Микола Федусь. – Проте для газової плити вистачає. Правда, господареві довелося переробити у пальниках форсунки, пристосувавши їх для більшої подачі газу.
«Якщо когось насторожать температурні вимоги, – говорить Анатолій Маєш, – то можу запевнити, що процес відбувався навіть при плюс 30 градусів і, певно, за нижчої температури. Були й коливання, однак газ вироблявся, подавався в плиту».
Микола Якович зазначив, що за розрахунками, із гною від однієї корови за добу можна одержати два-два з половиною кубічних метра газу, а для газової плити в середньому потрібно 0,2 кубометра, або один пальник може горіти на повну потужність протягом 10 годин.
Виявляється, крім біогазу, установка дає ще й високоякісне органічне добриво. Віддавши газ, на виході з установки органіка має рідку фракцію. Насіння бур’янів, яке потрапило з гноєм у камеру установки, гине, також знищуються мікроби рослинних хвороб, а органіка має високий вміст азоту і фосфору, які легко засвоюються рослинами.
«Поливаю по городу, – розповідає власник газової установки. – Теоретично така органіка потребує розведення у пропорції 1:10, але взимку, коли лежить сніг, сама природа розведе». «У світовій практиці відомо, – додає Микола Федусь, – що після внесення переробленого гною підвищується врожайність на 20 відсотків порівняно зі звичайним удобренням. До того ж, у Європі здебільшого використовують малопотужні біогазові установки з метою отримання якісних біодобрив».
Анатолій Маєш трохи шкодує, що не зайнявся всім цим (тобто домашнім сільгоспвиробництвом) раніше. Що й говорити, без інтересу до живності, без прагнення експериментувати, чи був би результат? Хіба мало часу потратив він біля цієї газової установки? Інший би докорів та сварок не переслухав, а йому пощастило. Дружина, Олександра Іванівна, терпляче чекала, коли ж спалахне голубий вогник на плиті. Разом город обробляють, худобу й птицю доглядають. Три корови, бичок, телятко – так що відходів для біогазу предостатньо.
А ще й свинок тримають. Правда, не звичайних, а тих, що в’єтнамськими називають, а правильно, зазначив господар, – це вислочереві травоїдні свині. Однієї назви замало, якщо не сказати про переваги цієї породи, з точки зору Анатолія Маєша: «Це всеядна невеличка дуже охайна свинка, яка не ламає огорожу, не риє, до того ж плодовита і дбайлива мама. Набирає до центнера ваги. Якби кожна сім’я в Чернігівському районі мала б таких свиней (2,5 приплоди на рік), то салом нагодували б усіх бомжів і бродячих собак, та й на базарі воно коштувало б менше у кілька разів».
Удосконаленню немає меж
Невдовзі після того, як почала діяти біогазові установка у дворі Анатолія Маєша, інформація вийшла за межі Анисова, було показано сюжет на телеканалі «1+1». Багатьох в Україні зацікавило таке міні-виробництво, адже все-таки привабливо отримувати дешеве паливо і якісне добриво. До речі, біогазову установку можна заправляти не лише гноєм, а й подрібненими бур’янами та соломою. За кілька місяців у господі Маєша побували ентузіасти з Ужгорода, Полтави, Вінниці, Львова. «Що то розповісти, – каже Анатолій Євгенович. – Побачити треба».
За кілька відповідальних місяців Микола Федусь та Анатолій Маєш побачили всі «плюси» і «мінуси» установки. По суті, установка діяла просто в польових умовах. Щонайперше, треба мінімізувати екстремальні зимові умови, а для цього побудувати б захисну споруду, щоб підтримувати плюсову температуру в області патрубків. Та й розташування газозбірника (так званого мішка) можна дещо змінити.
На думку Миколи Федуся, вдосконаленню немає меж. Як він зазначає, взагалі ємність можна зробити з цегли, бетону, пластмаси – єдина вимога, щоб витримувала тиск, який буде всередині, і не ржавіла. Цю ж установку, як експериментальну, робили для надійності в заводських умовах.
«Євгенович уже турбується, куди влітку дівати газ», – поділився черговим клопотом Микола Якович. Цим питанням переймався й він сам, адже відомо, як він зазначив, що у світовій практиці є технологія, коли залишки біогазу переганяють на метанол (отруйний метиловий спирт – Ред.) – чудове паливо для двигунів внутрішнього згорання. «Октанове число такого палива аж 150, – розповідає раціоналізатор. – На ньому працюють гоночні машини й мотоцикли. В Анатолія Євгеновича є мотоблок! Проблема: де зберігати газ? Уся Швеція он користується подібною технологією – отримують біогаз, переробляють на метанол і транспорт їздить. Тільки ж двигун мотоблока доведеться переробляти… Мабуть, потрібно спеціальну літературу виписати…»
Нові ідеї підказує раціоналізаторам життя, постають нові проблеми і починаються пошуки шляхів їх вирішення. Біогазова установка в Анисові – то перший експериментальний крок сільських мрійників і практиків. На сьогодні це непроста справа, яка під силу далеко не всім, хіба що таким завзятим і наполегливим.
Версія для друку Відправити по e-mail Обговорити на форумі |
Переглядів : 16759 |
Посилання до теми:
17.04.2008 Ростислав Бідний склав трактора. ФОТО
9.06.2008 На електричне опалення планує перейти Микола Кошовий
16.09.2009 Василь Гришко «зклепав» саморобного помічника. Фото
16.07.2008 Танк зклепаєм, як захочем! ФОТОфакт
10.01.2009 Газпром шукає альтернативу Європі?
9.10.2008 Поліцейський під двором. Від "Саморобпром"
23.10.2009 «Антикризове» тепло – з мокрого сміття! ВІДЕО
8.09.2009 Опалення: Зневажена «альтернатива»
8.10.2009 На Чернігівській ТЕЦ розвантажують вагони перевертанням. ФОТОрепортаж
12.03.2009 Альтернатива: ЖКГ має перейти на дрова
26.02.2009 Кабмін: Енергію з лайна – на податкові канікули
7.11.2008 Електрика з лайна: Молочний комплекс на Чернігівщині. Фото
16.10.2009 Винищення села: Безкоштовна картопля
23.10.2009 Винищення села: Доки нас доїтимуть «молочні королі»?
10.12.2009 Кандидат у президенти Петро Бампер. ВІДЕО
25.01.2010 СОТ шкодить Україні?
Коментарі (6)
mikolajulaj | 2010-07-08 14:10
http://r.Lviv.ua
Тома | 2010-02-17 13:52
Xbnfx | 2010-02-16 17:56
гриць | 2010-02-16 17:45
Редактор новин | 2010-02-16 16:42
читач | 2010-02-16 16:36