Адвокат: Нема папірця – нема будинку

Звичайно, під житлом ми розуміємо будинок чи квартиру, які ми самі побудували, придбали, отримали в спадок чи якимось іншим чином.

Будинок, яким ми вільно можемо розпоряджатися, тобто так само продати, подарувати, залишити в спадок тощо. Однак сьогодні далеко не всі можуть це зробити.

Чому? Та тому, що в більшості сільського населення документів, які б підтверджували право власності на будинок (домоволодіння в цілому) просто нема.

Не вірите? Прийдіть до себе додому, відкрийте шухляду з документами і переконайтесь.

Чи знайшли Ви там свідоцтво про право приватної власності, свідоцтво про право на спадщину на будинок, договір дарування чи купівлі-продажу будинку? Чи зареєстрований він у БТІ?

Вважайте що він не ваш. Або, якщо сказати правильніше – ви не зможете ним повноцінно розпоряджатись. Оскільки у відповідній інстанції ви нічим не зможете довести, що він Ваш. Всілякі довідки чи виписки з по-господарських книг, що дає сільрада, не враховуються, оскільки не можуть вважатися правовстановлюючими документами.

Наведу найбільш поширений в моїй практиці випадок: до мене приходить людина, яка не може оформити, а як наслідок розпоряджатись будинком, який належав її померлим батькам. Хоча начебто в по-господарській книзі в сільській раді він – за спадкодавцем, в домовій книзі теж більше ніхто, окрім спадкодавця, не зареєстрований.

Та й взагалі спадкодавець сам його побудував ще багато-багато років до цього. Все життя в ньому прожив. А в нотаріальній конторі йому відмовили видавати свідоцтво про право на спадщину (зокрема на цей будинок), оскільки на нього нема жодних правовстановлюючих документів.

Що робити?

Це можна вирішити в судовому порядку. Що для цього потрібно?

1. Для початку спадкоємець, який хоче оформити на себе будинок, має звернутися до сільської (селищної) ради, де повинен отримати довідку про таке: "за ким згідно по-господарської книги будинок, який він хоче оформити, і хто в ньому проживав чи проживає", таку довідку бажано брати в двох екземплярах.

2. Звернутися до БТІ для того, щоб спеціалісти бюро змогли обміряти будинок, скласти його грошову оцінку (довідку-характеристику), фактично скласти на нього технічну документацію. (Попереджаю, ця процедура не безкоштовна і складає приблизно 300-350 грн).

Після цього з усіма отриманими документами а також паспортом, свідоцтвом про народження або заповітом людина може самостійно оформити позовну заяву або звернутися до кваліфікованого спеціаліста, який не лише допоможе правильно скласти документ, а й за домовленістю за вас візьме участь в судових засіданнях. (Ця процедура також не безкоштовна і складається з наступних сум - 1% від вартості будинку, яку виставить БТІ - як правило це від 200 до 700 грн. +30 грн. витрат на ІТЗ та плюс винагорода адвокату, яку ви вже самостійно обговорюєте).

3. З готовим позовом звертаєтесь до суду.

4. Після того, як відбудеться судове засідання (як правило за один раз це не відбувається) і якщо рішення буде винесено на користь спадкоємця-позивача, необхідно після набрання рішенням суду законної сили (10 днів з дня винесення, якщо воно не оскаржено до вищестоящого суду) написавши заяву в суді, отримати копію рішення суду.

5. З отриманою копією звернутися знову ж таки до БТІ для реєстрації права власності. Після цього, вважайте, будинок Ваш.

Однак хочу застерегти, що така практика не постійна, в подальшому визнавати право власності на такі будинки буде значно важче, оскільки необхідно буде брати відповідні довідки і висновки з відділу містобудування та архітектури, пожежної служби, санітарної та ін.

Та й взагалі на даний час постає питання про компетенцію судів у даних справах. Тому всім, у кого є схожі проблеми, раджу не баритися, звертатися до сільської ради або до адвоката. Інакше ви будете власниками не будинку, а фактично будівельних матеріалів, з яких ваш будинок зроблено.

Для власників, які проживають постійно в будинку і не оформляють його як спадщину, процедура дещо простіша. Необхідно звернутися до сільської ради та БТІ, після чого оформити та отримати всі необхідні документи.

Так, я розумію, що процедура, яку необхідно пройти не проста, не безкоштовна, і інколи проходить навіть не за один місяць. Однак не варто її відкладати і перекладати на плечі своїх дітей чи близьких, а вирішувати зараз, поки є така можливість, щоб потім ви не опинилися в безвихідній ситуації.

Ярослав ПРИМАЧОК, адвокат