Будівництво. Ave, криза!

Чи не в першу чергу наслідки фінансової кризи випробували на собі великі будівельні компанії. Уряд б’є тривогу й говорить про необхідність надзвичайних заходів для стабілізації будівельної галузі.

Багато що поставлено на карту. Забудовники, що отримували більш ніж солідні прибутки, забезпечували заробіток виробникам будматеріалів і металопрокату. Наслідки можливого обвалу будівельної галузі будуть украй негативними і для суміжних галузей.

Ми спробували з’ясувати, як вплинула криза на будівельну галузь на прикладі кількох міст, в яких працюють організації-члени національної коаліції „Впровадження прозорих та вільних від корупції механізмів забудови”.

Всюди, за виключенням найпривабливішого для інвесторів Києва, спостерігається помітна тенденція зниження темпів будівництва. Забудовники, більшість з яких для реалізації своїх проектів брали великі кредити, несуть серйозні збитки. Проекти, через силу й відчайдушний спротив громади „продавлені” інвесторами й чиновниками, зараз заморожені.

Наприклад, досі й не розпочато будівництво торогівельно-розважального комплексу у центрі Хмельницького. Ще півроку назад громада протестувала проти зведення комплексу, який, на думку більшості мешканців міста, зруйнує архітектурну єдність центрального району й норми безпеки. Інвестор все ж таки домігся ухвалення проекту, будівельний майданчик огородили парканом, але роботи так і не розпочалися. Багато хто з хмельничан сподівається, що це будівництво вже не розпочнеться ніколи.

Подібна ситуація спостерігається й у Нікополі. Рік тому далеко за межі Нікополя вийшов скандал з ліквідацією ринку „Озерний”, на місці якого депутати міськради постановили збудувати супермаркет „Амстор”. Тоді підприємці, що торгували на авторинку, проводили пікетування сесій міськради й були готові до перемоги боротися за „Озерний”.

Не дивлячись на суспільний резонанс й хвилю критичних публікацій в ЗМІ, міськрада залишилася непохитною: ринок ліквідовано, а підприємцям виділили місця на інших ринках міста. Своє рішення депутати мотивували перспективою розвитку інфраструктури, яку обіцяв інвестор: відкриття супермаркету мало дати місту кілька сотень робочих місць й забезпечити нікопільчан сучасним сервісом. Однак, через рік це місце являє собою досить похмуре видовище: обнесений парканом пустир, на якому немає навіть будівельної техніки. Криза скорегувала плани забудовника. Як результат – місто залишилося без одного з найпопулярніших ринків, а перспективи будівництва великого супермаркету досить примарні.

Щоби краще розібратися в ситуації ми поспілкувалися зі старшим консультантом одного з провідних рекрутингових агентств „Брейн Сорс Інтернешнл Україна” Дмитром Марченком, який займається підбором найбільш кваліфікованого й високооплачуваного персоналу для будівельної галузі. Зниження попиту на спеціалістів цього рівня, за його словами, - одна з найбільш обговорюваних тем з кінця літа.

„Ще у липні, за два місяці до публічного визнання кризи, було помітне зниження появи вакансій в будівельній сфері, - говорить Дмитро Марченко, - Вже тоді стало зрозуміло, що деякі проекти призупинено. Відкрито про це заговорили лише у вересні. Тенденція стала очевидною, спеціалісти-девелопери опинилися у ще меншій потребі. Можна зробити висновок, що кількість будівельних проектів зменшується, а структури, пов’язані з їх розробкою й реалізацією, змушені переглядати свої бюджети – як правило, шляхом оптимізації штатних структур.

Будівельна й банківська сфери – це галузі, які завдяки своїй залежності від інвестицій, швидше за інших реагують на економічні потрясіння. І, якщо оцінити тенденції на ринку й настрої власників бізнесу, можна спрогнозувати, що наступний рік не обіцяє бути сприятливим для будівництва.

Але це не означає, що всі проекти будуть заморожені. Існує поняття відстрокованого попиту – нестача житла й комерційної нерухомості диктують необхідність будувати. І будувати будуть, хоча й меншими темпами. На ринку залишаться більш сильні гравці. Маса невеличких компаній, які процвітали останні кілька років, змушені будуть піти з цього сегменту. Вже зараз можна навести велику кількість прикладів, коли компанії, створені не під групу проектів, а для реалізації якогось одного проекту, припинили своє існування. Все це говорить про те, що пропозиції послуг спеціалістів будівельної сфери значно перевищуватимуть попит”.

Але „немає того поганого, яке б на краще не вийшло” – криза може стати вирішальним фактором, який змусить забудовників і владу переглянути своє ставлення до громадськості, враховувати її думку й інтереси в процесі містобудування. Тепер для інвесторів стає все більш ризикованим нехтувати інтересами громад – це може спричинити публічні протести, які ставлять під загрозу строки виконання проектів а, відповідно, й отримання прибутку.

Своєчасне інформування разом з раціональним обґрунтуванням необхідності будівництва, за думкою курівника Східноукраїнського центру громадських ініціатив Юлії Ращупкіної, значно зменшують ризик спонтанних протестів громади проти зведення нових будівль та споруд, а, відповідно, й ризики затримки або навіть зупинення будівництва.

«Тому, в умовах кризової необхідності оперативного вирішення питань розвітку населених пунктів (в т.ч. й забудови) доцільно зонувати території з урахуванням позицій всіх зацікавлених сторін. Зонінг – графічна складова місцевих правил забудови – чітко регламентує допустимі види, умови, обмеження будівництва та іншого використання територій в межах зон» - каже Юлія Ращупкіна.

Впровадження прозорих і зрозумілих процедур узгодження проектів вигідне й громаді, й інвесторам, і владі. На користь цього твердження наводить ще один аргумент Олексій Кубарь, керівник „Агентства стійкого розвитку Луганської області”. На його думку, відсутність місцевих нормативних актів, які регламентують процедуру забудови (зокрема процес узгодження проектів з громадськістю) заважає притоку іноземних інвестицій. Іноземні компанії бояться інвестувати в проекти на тих територіях, де немає чітких, викладених на папері правил гри.

Втім, є й інша думка: корумпована номенклатура поки що не надто зацікавлена в приході іноземного капіталу, який принесе сюди й свою корпоративну культуру з украй негативним ставленням до корупції. Але саме зараз суспільство має можливість серйозно вплинути на ситуацію.

Сьогодні ми отримали унікальний історичний шанс: послаблений кризою й розгублений великий бізнес починає усвідомлювати потребу в підтримці не лише апарату чиновників, але й суспільства. І якщо громада тепер зможе показати свою єдність й активність, спроможність відстоювати свої інтереси – ми зможемо добитися важливих законодавчих змін, які змусять владу й бізнес розглядати нас як рівноправного суб’єкта суспільних відносин.