Один радянський рубль проти семи українських гривень

Виплати за вкладами “Ощадбанку” як привід для порівняння епох

Весна 1991-го. Ресторан “Старий Чернігів”. Студент історичного факультету педінституту розраховується за обід — 3 рублі 95 копійок, виходить на вулицю і прямує до “альма-матер”.

На адміністративних будинках ще майорять радянські прапори, по-весняному посміхаються дівчата. Але до кінця епохи з хлібом по 17 копійок, молоком у скляних пляшках з широким горлом, сигаретами “Експрес” та чергами за чеським взуттям “Цебо” залишається зовсім мало часу...

ІСТОРІЯ ПИТАННЯ

При Союзі людям дуже подобалось класти гроші “на книжку”: інфляції майже не було, а довіра до банківської системи — навпаки, була стабільною.

Щорічно усі гроші вкладників, що накопичувались за рік на коррахунках республіканських управлінь Ощадбанку,  перераховувались у центр — до Ощадбанку СРСР. Потім ці кошти передавались Міністерству фінансів СРСР і використовувались як доходна частина держбюджету. Це повторювалось з року в рік.

Так було і в кінці 1991 року, коли українське республіканське управління Ощадбанку здійснило свій черговий переказ грошей. Незважаючи на те, що Радянський Союз вже фактично не існував. У мутній воді зміни епох гроші розчинилися у повітрі.

У 1992 році Росія заявила, що незважаючи на те, що вона є правонаступником СРСР, повертати гроші в колишні республіки не буде. Логіка така: оскільки кошти вкладників йшли на фінансування Державного бюджету СРСР — значить пропорційно і всім республікам також. Отже зобов’язання перед своїми громадянами новоутворені держави мають виконувати самостійно.

В цих умовах створений у 1992 році Ощадбанк України був змушений винести усі 53 мільйони рахунків вкладників на окремий позабалансовий рахунок до вирішення долі вкладів по суті. А вирішення по суті відбулось лише за 4 роки — у 1996-му Верховна Рада прийняла закон, яким гарантувала повернення вкладів. Гроші були перераховані у співвідношенні 1 рубль=1,05 гривні, загальна сума виплат склала 131,96 млрд. грн.

З того часу держава зробила дві спроби розрахуватись з людьми — по 50 грн. на особу протягом декількох останніх років і по 1000 — у 2008-му.

«МОНТАНА», «ТОМІС» ТА «РУБІН»

Давайте з’ясуємо, що можна було купити за одну й ту ж кількість грошових одиниць тоді і що можна купити зараз? Тобто, підрахуємо, так би мовити, курс життя – різницю між купівельною спроможністю рубля та гривні. Не з метою докору нинішньому курсу виплат, а для порівняння двох епох.

Скористаємось для підрахунку методикою споживчого кошику. Тобто візьмемо набір найнеобхідніших для життя товарів та послуг  (їжа, одяг, житло, комунальна платня, побутова техніка, відпочинок  тощо) радянських часів з цінами на середину вісімдесятих років і порівняємо з аналогічним набором у сучасних цінах.

З їжі покладемо у кошик хліб (17 коп./бух.), молоко (11 коп./0,5 л), масло коров’яче (3,4 руб./кг.), варену ковбасу “Любительську” (2,8 руб./кг.), олію (1,1 руб./л.), м’ясо-сало (по 4 руб./кг.), рибу (85 коп./кг.), яйця (1,05 руб./десяток), картоплю, капусту, моркву, цибулю (все по 20-30 коп./кг.), борошно, крупи (26 і більше коп./кг.). З поваги до дитинства покладемо у кошик ще пляшку лимонаду “Буратино” (23 коп./0,5 л. з урахуванням вартості пляшки). Червону ікру (3,6 руб./банка) класти не будемо.

Візьмемося за одяг. Фінський чоловічий костюм (150 руб. по блату) і сорочка (9-15 руб.), шкіряні черевики (“Саламандра” — 60 руб., “Цебо”, “Томіс”, куплені в черзі за «Чобітком» — 40 руб.), куртка (70 руб.), пальто (140 руб.), джинси (вітчизняні — 20 руб., «Монтана» — 100 руб. по блату), жіночі сукня (40 руб), чоботи імпортні (100 руб.), халат (6 руб.). Додавати до цього списку не перевірені електронікою радянські презервативи (3 коп./шт.) якось не хочеться.

З побутових товарів покладемо до кошика касетний магнітофон (250 руб.), телевізор  (“Рубін”, “Електрон”, “Темп” — 755 руб.), холодильник (“Мінськ” — 360 руб.), килим (200 руб.) та кімнатний гарнітур (900 руб./комплект).

З найдорожчих товарів візьмемо авто “Жигулі” (близько 5000 руб.), дачу (близько 1000 руб.) та двокімнатну квартиру (6000 руб), квартплата за яку складала 12 руб. на місяць.

Включимо у наш список також відпочинок на морі (Крим — 200 руб. на особу), сеанс у бані (50 коп.) та обід у системі “Общєпіту” (1 руб.). Вечірні посиденьки у ресторані (5 руб. на особу зі спиртним) рахувати не будемо.

ПОРІВНЯЛЬНА АРИФМЕТИКА 

Скільки коштують вищенаведені товари або їх аналоги зараз, ви прекрасно знаєте самі, тому одразу перейдемо до підрахунку за такою схемою. Беремо товар чи послугу і порівнюємо його ціну тоді і зараз. Знаходимо різницю у разах. Наприклад, чорний хліб: 17 коп. буханець тоді проти 2 грн. зараз.  Ділимо. Різниця — 17 разів. Або шкіряні черевики: 40 руб. (чехословацькі “Цебо”) проти 200 грн. (польського виробництва), різниця — 5 разів. Або квартплата: 12 руб. тоді і 230 грн. (за двокімнатну) зараз, різниця – 19,2 рази і так далі. Головне правило: порівнюємо товари схожі за якістю.

Після підрахунку різниць за кожним окремим товаром нашого кошику знаходимо середню різницю по всіх товарах-послугах. Виходить 7,5. Перевірте самі. Тобто ці понад 30 радянських товарів чи послуг споживчого кошику коштують сьогодні у 7,5 разів дорожче, ніж тоді.

Або ще конкретніше: тоді на 1 радянський рубль можна було придбати стільки товарів, як сьогодні на 7,5 гривень. Приблизно, адже методика наша не дуже досконала.

Середня зарплатня в радянській промисловості складала у вісімдесятих роках близько 200 рублів на місяць, вчитель заробляв 110 руб., інженер – 120, військовий — в середньому 300. Переведемо радянську платню в гривні, помноживши на 7,5 і отримаємо сучасні зарплатні: робітник — 1500 грн., вчитель – 825 грн., інженер – 900 грн., військовий — 2250 грн. Отже виходить, що тодішній і теперішній рівні життя не дуже й різняться, чи не так?

ДЕ ТА ЗОЛОТА СЕРЕДИНА?

Але самі епохи, погодьтесь, дуже різні. І в кожній спостерігався і спостерігається свій ухил або, точніше, відхилення.

Що стосується макроекономічних питань тих часів — це дефіцит товарної маси по відношенню до грошової. Гроші були, а якісних товарів на всіх не вистачало. Не даремно ми не внесли до кошика червону ікру. У дефіциті також були крупи, м’ясо і риба вищого ґатунку, якісні одяг, взуття, побутова техніка. За авто і житлом роками стояли у чергах.

В сучасній Україні, навпаки, товарної маси — скільки завгодно. Десятки найменувань риби, сирів, напоїв, одяг — на самий вибагливий смак, вибір побутової техніки — очі розбігаються. Але бракує грошей. У основної маси населення.

В радянські часи сфера застосування грошей була неприродно вузькою: дефіцити, блати, плюс деякі речі (нерухомість і т.д.) взагалі не продавались. Зараз навпаки: за гроші можна купити і те, що не має купуватись за гроші — посаду, освіту, рішення суду…

Тоді занадто захоплювались колективізмом: хто не з нами, той проти нас. Сьогодні ж домінує дух індивідуалізму, відстороненості: немічну бабцю запросто виженуть з напівпорожньої маршрутки, якщо там вже сидить один пільговик.

Але у XXI столітті світ починає розуміти, що ні соціалізм, ні капіталізм у чистому вигляді збудувати не можливо, а головне — не потрібно. Бо відомо, якщо струну натягнути занадто сильно, вона порветься, а якщо слабо, то не буде грати. 

Китай та Індія через соціалістичний світогляд просуваються до вільного ринку, а Швеція разом із Європою через світогляд ринковий — до соціальної справедливості.

Світ шукає серединний шлях. Хай на ньому знайде своє майбутнє і наша країна. 

Фото автора