Для чого потрібні недержавні пенсійні фонди?

Система добровільного накопичення коштів громадянами за допомогою недержавних пенсійних фондів (НПФ) – один можливих варіантів забезпечення достойного і безтурботного у фінансовому плані життя українських пенсіонерів.

Такого висновку дійшли учасники засідання Чернігівського прес-клубу реформ, яке було присвячене діяльності недержавних пенсійних фондів в Україні. З журналістами спілкувалися голова спостережної ради ТОВ “Всеукраїнський адміністратор пенсійних фондів” Володимир Ульянов і заступник директора цієї організації Тетяна Сальнікова.

Якщо, приміром, молода людина перераховуватиме до НПФ хоча б 100 гривень щомісяця, то впродовж 10 років вона накопичить 12 тисяч гривень, а отримає пенсійних виплат 68 тисяч (за умови 16% річних на внесок). Якщо термін накопичення триватиме 15 років, людина назбирає 18 тисяч, а отримає виплат понад 70 тисяч. Якщо термін перерахувань до НПФ 20 років, майбутній пенсіонер назбирає 24 тисячі, а отримає вже 392 тисячі. За 30 років сума виплат сягне понад мільйон гривень, які й отримає наш пенсіонер після виходу на заслужений відпочинок. Таким чином, співвітчизники отримають реальну можливість подорожувати світом, як інші європейці поважного віку.

Чому взагалі виникла така необхідність – самому турбуватися про майбутню пенсію? За словами п. Ульянова, діюча в Україні пенсійна система не в змозі забезпечити всі витрати. По-перше, розмір мінімальної пенсії у нас і так менший за розмір мінімальної зарплати, по-друге, якщо ця система без змін діятиме й надалі, то вже в 2020 році громадянам треба буде сплачувати до 80 копійок податків з кожної гривні , щоб наповнити Пенсійний фонд. Недержавні пенсійні фонди, які поповнюються за рахунок внесків як приватних осіб, так і підприємств, - один із варіантів вирішення проблеми.

Наступне запитання, що виникло у журналістів, стосувалося гарантій захисту збереження вкладів. Як розповів Володимир Ульянов, вони закріплені на законодавчому рівні. Прийнятий в 2003 році Закон України “Про недержавне пенсійне забезпечення” п. Ульянов назвав драконівським щодо державного контролю й попередження зловживань у цій сфері. По-перше, недержавний пенсійний фонд – це неприбуткова організація, яка може лише накопичувати пенсію. По-друге, існує розподіл функцій щодо ведення діяльності НПФ між кількома суб’єктами: адміністратором, банком-хранителем, компанією з управління активами (вони також взаємно контролюють одне одного). По-третє, ще однією з гарантій є консервативна політика інвестування та диверсифікації активів фонду. Найчастіше гроші інвестуються в дорогоцінні метали, нерухомість, акції. Важливим моментом можна назвати також інформаційну відкритість фонду – готовність надавати інформацію про засновників, про результати діяльності, основні документи (устав, пенсійні схеми, інвестиційні декларації) тощо.

Представникам ЗМІ стало відомо також, що клієнтом НПФ може стати навіть офіційно безробітна людина. За словами Тетяни Сальнікової, фонд не цікавиться прибутками своїх клієнтів. Для укладання угоди від громадянина вимагається лише паспорт та ідентифікаційний код. Пенсійну угоду можна заключити навіть дистанційно – отримати необхідні папери поштою, підписати й повернути. Ще одна цікава деталь – внески можна сплачувати так, як це зручно клієнту – щомісяця, раз на два місяці чи щопівроку (що дуже важливо для моряків, вахтовиків чи “дальнобійників”). Сума внеску також може бути різною – в угоді оговорюється, що вона не буде меншою, ніж, скажімо, 50 гривень (це зручно підприємцям, прибутки яких часто мають сезонний характер).

Важливо, що кожний внесок до недержавного пенсійного фонду надходить на індивідуальний пенсійний рахунок. Законодавством визначено, що накопичені на цьому рахунку кошти є особистою власністю, тому їх, як і будь-яку власність, можна успадкувати. Тож, на думку учасників засідання прес-клубу реформ, до НПФ не пізно і є сенс звертатися навіть жінкам у 45-50, а чоловікам у 55 років.