Люди, схаменіться!

Картопля! Як багато в цьому слові… Втрат часу, можливостей, здоров’я і просто готівки. І здобутої втоми й запасу гнилля навесні.

Те, що комусь спадає на думку, а в когось часом виривається з вуст, більш-менш чітко й лаконічно сформулював Любомир Бованько зі Львова.

Пишу про її «величність» картоплю. І, мабуть, зараз мене за «святу» картоплю закидають помідорами.

Спочатку анекдот: 
– Мамо, я самодостатня, освічена доросла жінка, я можу купити і тобі, і собі картоплю. 
– Доню, копай і не патякай.

А тепер – серйозно.

Це НЕ є добрий фітнес. Це дуже однобоке навантаження на нижній відділ хребта. Кажу, як фахівець із реабілітації, маю відповідну освіту.

А з економічної точки зору (також маю відповідний досвід і освіту) всі ці маніпуляції з картоплею на декількох сотках землі взагалі не мають сенсу і є збитковими.

Самі порахуйте: проїзд, купа часу, орання, садіння, підгортання, сапання-дзюбання, збирання жуків, кроплення, міндобрива, збирання, перевезення, знову орання...

Така діяльність забирає здоров’я, час і є економічно нерентабельною.

Якби мільйони українців той час і ту енергію, яку витрачають щороку на маніпуляції з картоплею, вклали б у щось більш рентабельне і мудріше, було б економічне диво.

Окрім того, картопля це не найздоровіший продукт для здоров’я. Спокійно можна без нього взагалі обійтися...

Я в дитинстві «нагарувався» на тих полях, а потім зрозумів, що це –дорога в нікуди. Сам тому вже 27 років такого не роблю і вам не раджу.

І не вчіть того своїх діток! Нехай займуться чимось кориснішим. Наприклад, вивчать іноземну мову, щось вчать про продаж і маркетинг... Зараз маса хорошого навчання в інтернеті. Нехай фізкультурою чи спортом займуться, книгу почитають, нехай подорожують, лазять по горах… Навіть на будові підсобником – і то користі більше. На роботу будь-яку підуть!

Це біда українців, ота картопля.

У нас же розумні, освічені, красиві люди в центрі Європи у XXI столітті займаються цією нерентабельною, важкою працею, яка абсолютно не має ніякого сенсу.

Люди, схаменіться!

* * *

Пан Любомир водночас не звернув нашу увагу на ще одну деталь цього не господарського, а ритуального процесу. Перебирання! Процедура, необхідна через те, що зі здобутої картоплі у переважної більшості господарів близько половини – зовсім не товарна. Вона дрібна, пошкоджена, припечена сонцем чи побита шкідниками тощо.

Тобто для харчування людей та/або зберігання не годиться. А це ще вдвічі зменшує той нкчемний або часом і від’ємний коефіцієнт корисної дії циклу цих щорічних навколокартопелих процедур.