Замість полку зв’язку – нові військові частини. ФОТО

Гарна новина для тих, кого приваблює служба в армії за контрактом: неабияку потребу у нових військовослужбовцях відчуває вузол зв’язку.

Знаходиться він на території ліквідованого у 2012-2013 роках чернігівського полку зв’язку. Зараз тут формують понад 5 нових військових частин.

Грошей платитимуть більше, відбиратимуть жорсткіше

Як повідомив заступник обласного військового комісара по роботі з особовим складом підполковник Вадим Лільчицький, з нового року військова служба за контрактом стала більш привабливою для багатьох. Її переваги: збільшене грошове забезпечення (для солдата - мінімум 7 тисяч), гарний соцпакет (відпустка не менше 30 діб, додаткова щорічна грошова допомога, медичне обслуговування, постановка на квартирний облік тощо).

«З 1 січня обласний військкомат вже набрав близько 170 військовослужбовців. Їх направлено до військових частин та навчальних закладів. Навчання там для більшості триватиме 2-3 місяці, для колишніх бійців АТО – 3-5 діб», - підкреслив Вадим Лільчицький.

За його словами, відбір кандидатів став дуже суворим. Через професійно-психологічну невідповідність відмовлено 35 чоловікам. 12 повернулися з військових частин, як такі, що не відповідають посадам. «Армії потрібні високо мотивовані професіонали, які не вживають алкоголю та наркотичних речовин, є психологічно стійкими, - наголосив Вадим Лільчицький. - Перевага надається тим, хто перебував в зоні АТО або інших збройних конфліктів».

Найстаршому з контрактників – 46

Що ж до вказаної вище військової частини, то служать тут військові з багатьох областей України – Харківщини, Дніпропетровщини, Черкащини, Львівщини тощо.

«Ми вже підписали контракт з 4 солдатами-строковиками, але ними коло бажаючих стати контрактниками не обмежується, - розповів заступник командира по роботі з особовим складом 134 окремого батальйону охорони та обслуговування оперативного командування «Північ», майор Роман Оріховський. – Найстаршому з тих, хто щойно підписав контракт, - 46 років, його призвали за мобілізацією з Волині. Багато хто підходить і розпитує про переваги та умови. Потім із зацікавленими проводять співбесіду, тестування, залік з фізичної підготовки (біг, 10-12 підтягувань, крос) і скеровують до військкомату. Мінімальна зарплата, яку отримує солдат в частині – 170 гривень».

Одним з нових контрактників є 20-річний солдат Вадим Кузьонний, призваний у травні 2015 року з Вінниччини, де працював на «Укрзалізниці». Місяць тому після строкової служби він оформив контракт у 134-ому батальйоні у Чернігові.

«Давно хотів служити у війську, а тут сподобалися умови і ставлення командирів, - зізнався солдат. - Зрозумів, що це моє. Батьки спочатку переживали, а потім поставилися до такого рішення з розумінням. Поки живу в казармі, але планую орендувати житло. На це обіцяють виділити близько 2 тисяч гривень».

Мрія, яка здійснилася

Більш красномовною була старший сержант, начальник апаратної П240ТМ військової частини А2995 Сніжана Мак. «Служити в армії – це моя мрія, яка здійснилася, - повідала вона. - У майбутньому бачу себе офіцером. Можливість для цього є, адже я закінчила ВНЗ за рахунок Міноборони. Командування сприяє, аби я далі розвивалася».

За твердженням жінки, народилася вона на Житомирщині, де з листопада 2005 року і служила начальником телеграфної апаратної П238ТК1. Потім на такій самій посаді у Дніпропетровській області, опісля поїхала разом з чоловіком (керівником такої ж машини) до зони АТО.

«За 3 місяці по тому приїхали до Чернігова, аби бути ближче до дітей, яких у мене двоє – доньці 13 років і синові 7. Тут винаймаємо житло. Добре відчуваю, як змінюються системи зв’язку, оновлюються та удосконалюються, тож доводиться навчатися», - демонструвала відвертість Сніжана Мак.

«Живою легендою» військової частини є 26-річний старший сержант, за посадою головний сержант батальйону, Євген Голодненко. В армії він понад 7 років. Каже, якщо треба служити державі – буде служити, навіть на Сході, де зараз небезпечно.

«Я маю добрий бойовий досвід в АТО, - поділився спогадами Євген Голодненко. - Служив у 2014 році біля гори Карачун, визволяв Слов`янськ, захищав Донецький аеропорт, охороняв блок-пост №1, був в Артемівську. Там добре відчував підтримку держави та волонтерів, у нас вистачало продуктів і одягу. Звичайно, було страшно, хотілося повернутися додому живим до дружини і дитини».