Колодязі без води, а дороги з канавами (фото)

У Талалаївському районі переконані, що винні у цьому нафтовидобувні компанії.

У Слобідці на вулицях прорито канави для водогону.

— У нашому колодязі можна за день зачерпнути відро-два, — бідкається доярка Світлана Калитка. — Їздимо проситися по людях, де ще є вода. Попрати — суцільна проблема. А ще ж і худобу треба напувати.

Зникнення води люди пов’язують не тільки із посушливим літом та зміною клімату.

— Та тут нафту качають, — кажуть пенсіонери Віталій Коляда та Василь Кибенко. — Її вибирають, а вода заповнює порожнини.

Справді, на півдні Чернігівщини в багатьох місцях видобувають нафту, газ. Тільки на території Талалаївського району діє 90 нафтових свердловин! Отож закид людей небезпідставний.

— На виїзних засіданнях депутатських комісій облради не раз розглядалося питання «Про екологічну ситуацію в нафтовидобувних районах області та вплив її на стан здоров’я населення», — розповів голова райради Юрій Дзюбан. — Ми доповідали про тривожну ситуацію. Але проблема ось у чому: щоб знайти причину зникнення води, необхідно провести експертизу. Однак вона досить дорого коштує...

Одне слово, якщо немає винного, то за припущення не платять. Нема на кого і до суду подати! Нафтопереробники дещо допомагають, та переважно люди самостійно організовують кооперативи з будівництва водогонів. Адже діватися їм нікуди: без колодязів і ні туди, і ні сюди!

У Новоселівці Харківської сільської ради вже місяць мешканці 64 сільських дворів користуються водою із глибинної свердловини. Вартість вуличного водопроводу — 213 тисяч гривень, підключення до двору коштувало кожному користувачу по 3,3 тисячі.

У селі Основа теж розрито всі вулиці. Як з’ясувалося, водогін завдовжки майже 4 кілометри вже практично готовий.

З одного боку, втішає те, що селяни згуртувалися. Порушують питання перед місцевими депутатами, радами. Та, з другого — чому осторонь їх біди стоїть держава? Із талалаївської території та інших районів до бюджету йдуть мільярди гривень за взяті корисні копалини. А тим часом місцеві громади від того всього мають лише головний біль і переважно розв’язують проблему самотужки.

До того ж нафтовики важким транспортом нівечать сільські дороги. Територіальні громади натомість, після тривалих переговорів, отримують якісь неадекватні завданим збиткам компенсації.

У тому-таки Талалаївському районі безліч малонаселених сіл. Звісно, їх мешканцям не під силу створити кооперативи, які змогли б повернути життєдайну вологу до їхніх осель.

Сергій ПАВЛЕНКО «Голос України»