Вартові погоди, або Лицарі рози вітрів. ФОТО

Сьогодні, 19 листопада гідрометеорологічній службі в Україні виповнилося 89 років. Професійне свято відзначили й шестеро метеорологів, які працюють на території Чернігівського району.

Адже метеорологічна станція «Чернігів», що належить до обласного центру з гідрометеорології, розташована поблизу села Шестовиця, в одному з приміщень закритого аеропорту.

Щоб добратися до роботи, їм треба їхати гончарівським рейсовим автобусом, а тоді йти два кілометри пішки за будь-якої погоди в усі пори року.

Чергування техніки-метеорологи несуть цілу добу: кожні три години роблять усілякі заміри, знімають показання з приладів, записують і передають інформацію у Київський гідрометцентр, 3-4 рази - в обласний центр з гідрометеорології, один раз - в обласну структуру МНС (рівень радіації, температура повітря, швидкість вітру).

Загалом же тут спостерігають за станом хмар (кількість, форма, висота нижньої межі), кількістю опадів, атмосферним тиском, температурою повітря й грунту, видимістю й вологістю повітря, швидкістю й напрямком вітру, атмосферними явищами (дощ, туман). Особлива увага приділяється спостереженнями за небезпечними явищами - градом, грозами, шквалами, зливами, ожеледдю - та радіаційним станом повітря й атмосферними хімічними випадіннями.

Років з 10, як перестав функціонувати аеропорт і всі його комунікації, метеорологи взимку гріються грубкою. Де розміститься їхній пост, коли у аеропорту з'явиться новий господар – не відомо. Кажуть, кілька років тому було зроблено проектну документацію на будівництво нової метеостанції в самому Чернігові. Ніби, відоме й місце, але будівництво загальмувалося.

Серед шістьох тутешніх спеціалістів працює почесний працівник гідрометслужби України, жителька села Количівка, напевно, єдиний у районі дипломований фахівець у цій галузі Ольга Чміль. Решта проживає у Чернігові.

- Встаю завжди рано, їду в Чернігів, бо звідти о 8.00 відправляється автобус на Гончарівське, - розповідає Ольга Петрівна. - Адже на роботі треба бути о 9 ранку. Правда, після чергування - дві доби вихідних. Із собою возимо не лише їжу, а й воду для чаю, бо тут ніде взяти.

По закінченні Количівської школи Ольга Чміль пішла працювати на метеостанцію, яка тоді розташовувалася в аеропорті поблизу Количівки. Робота сподобалась. Згодом жінка вступила в гідрометеорологічний технікум у Ростові-на-Дону й здобула професію техніка-метеоролога.

- Подобається мені ця робота, - каже Ольга Петрівна. - Не знаю, як сказати, але так приємно спілкуватися з природою. Навіть ніколи не думала про зміну професії. Зарплата, правда, невисока, до півтори тисячі гривень, але без затримок.

- У роботі нашої станції, як і гідрометслужби загалом, чимало проблемних питань, - підключається до розмови начальник метеостанції “Чернігів“ Микола Глущенко. - Непокоїть стан вимірювальної техніки, більшість якої виробила свій ресурс і потребує заміни, актуальні питання кадрового забезпечення й підвищення зарплат працівникам, особливо, нижньої ланки. Наймолодша у нашому колективі Ольга Петрівна, решта - пенсіонери.

Микола Федорович займатися метеорологією професійно почав у 1970 році, після здобуття відповідної освіти в Київському університеті ім. Тараса Шевченка. 28 років прослужив у армії, 9 - викладав, з 2001-го керує нашою метеостанцією. Його донька Ірина успадкувала від батька любов до професії: вона працює у Чернігівському обласному центрі з гідрометеорології.

- Цього року ми всі спостерігали аж два історичні рекорди, - продовжує Микола Глущенко. - Це - неймовірне тепло і гроза у листопаді та спека минулого літа. Тиждень тому зафіксовано +18,4 градуса тепла, а влітку в Чернігові температурний рекорд становив +38 градусів за Цельсієм. А от минула зима ніяких рекордів не встановила, вона була звичайною для нашої території, просто, через потепління клімату, ми від такого відвикли. Майбутня зима ж буде теплою, сніжною, але такого накопичення снігу, як минулого року, не передбачається.

Історична довідка

Перші інструментальні спостереження погоди на території сучасної України почалися у другій половині XVIII століття. Але вони були епізодичними, даних цих досліджень майже не збереглося. Грунтовно погодні процеси почали вивчати з кінця XIX століття, тоді ж з'явилися метеостанції на території нашої області, які працюють і нині. Системні безперервні спостереження за погодою у Чернігові відновилися 1944 року, після визволення від окупації. Наша станція - одна із 124 метеостанцій України і одна із семи в області. Ще є авіаметеорологічні, аерологічні, гідрологічні та інші спеціалізовані пости спостережень - усього близько 200. А для більшої точності прогнозів потрібно було б 500 об'єктів спостережень. Також функціонує майже півтисячі річкових, озерних, морських, значна кількість метеорологічних та агрометеорологічних постів. Метеостанції нашої області - виробничі організації Обласного центру з гідрометеорології, яким понад 20 років керує досвідчений фахівець Анатолій Тхорик.

На знімках: Микола Глущенко