«Молочні ріки» фермера Колоші. ФОТО

Коли 10 років тому Валерій Колоша тільки-то започатковував власну справу, а саме – створював приватне сільгосппідприємство на основі колишнього колгоспу у с. Піски Бахмацького району на Чернігівщині, мало хто з його односельців сподівався на успіх.

Адже починати довелося не просто з нуля, а з величезними боргами – за кредити, по зарплаті, за електроенергію тощо.

Перших прибутків новоспеченому фермеру довелося чекати майже 4 роки. Саме тоді він зміг виплатити людям аж по 17 грн. зарплати, але для них то було величезним досягненням, яке допомогло повірити у власні сили.

Біля входу на ферму – пам’ятник корові

Сьогодні ж середня заробітна плата на підприємстві «Пісківське» становить 2700 грн. на місяць (доярки заробляють більше). Дійне стадо нараховує 800 голів, а загальна кількість поголів’я – 2,5 тис. (це і бички, і телята). Корови гарні, доглянуті, порода – українська чорноряба. Кожна тварина дає десь по 20 літрів молока на добу. Торік надоїли по 6 тонн від корови! А коли все тільки починалося, надої становили в середньому 1400 кілограм.

Однак Валерій Колоша не збирається зупинятися на досягнутому й планує цього року досягти рівня 7,5 тонн від однієї тварини, а вже за рік-два вийти на показник – 10 тонн. До відома: в середньому по Україні надої становлять 3900 тонн. Як цього досягти? Фермер залюбки про це розповідає та ще й проводить екскурсії своєю передовою фермою, яка має красномовну назву «Молочна ріка». Перед входом, до речі, встановлений пам’ятник головній годувальниці – симпатичній корівці з «чорнильними» плямами.

Я побувала на «Пісківському» під час прес-туру у складі групи журналістів з Чернігова. Спершу разом зі школярами, для яких була проведена ознайомча екскурсію, ми оглянули корівники, в яких утримуються тварини. Їх декілька. Тут усе за розкладом: годівля, огляд ветеринара, щоденний «променад» до доїльного залу.

Для телят – окреме приміщення, причому їх вигодовують переважно спеціальними сумішами, споживання молока істотно зменшують. За словами Валерія Колоші, це не лише економить кошти підприємства у розмірі 500 тис. на рік. Саме при такому вигодовуванні молодняка це покоління зможе дати надої по 10 тонн молока на рік.

Доїння під музику Шопена

Варто зауважити, що весь виробничий процес на фермі відпрацьований до автоматизму: починаючи від осіменіння, розтелення теличок, правильного догляду за телятами, відбору поголів’я, доїння корів (до речі, цей процес відбувається під класичні мелодії) у спеціально збудованій доїльній залі. Доїння відбувається без контакту з людиною за допомогою доїльних апаратів. Кількість молока підраховує комп’ютер. Воно поступає в контейнер та одразу охолоджується. Все це в комплексі дає змогу виробляти молоко найвищої якості. Його за нормальною ціною - 4,5 грн. за літр - закуповує компанія «Бель Шостка Україна» для виготовлення елітних сортів сиру.

За словами керівника Асоціації виробників молока (АВМ) Андрія Дикуна, котрий також був учасником прес-туру, подібних молочних комплексів в Україні - не більше 250-ти. І саме на такі потужні комплекси – вся надія.

Поки що сільгосппідприємства виробляють близько 20% молока в Україні. Решта 80% – це молоко з дрібних селянських господарств. Майже все воно підпадає під другий сорт, адже селянин не в змозі забезпечити високі стандарти вигодовування та доїння, а також не може гарантувати безпечність продукції (приміром, домашнє молоко часто не скисає, тому що корова хвора, її лікують антибіотиками).

До речі, «Бель Шостка Україна» багато допомагала й допомагає у розвитку молочного комплексу «Пісківське», спонукаючи до виробництва молока найвищого ґатунку, що є прекрасним прикладом співпраці між виробниками та переробниками сільгосппродукції. В облаштуванні господарства за останнім словом науки й техніки фермеру Валерію Колоші допомагають й закордонні поїздки (за сприяння АВМ) до Європи і навіть Китаю.

Агробізнес перетворює село на осередок культури

- Колись ми побували у Німеччині. Мене вразило, що дві людини в доїльній залі обслуговують все стадо, - поділився Валерій Петрович. – Розповів про це зоотехніку, а вона мені й каже: «Та хіба ми доживемо до того, коли у нас все це буде?» З того часу в мене не зникала думка: як же побудувати таку залу!? Допомогла нам держава, видавши пільговий кредит. Брали під 18% річних, але виробникам молока держава повертала13%. Цього, щоправда, не вистачило, але назустріч пішла іноземна компанія, дала розстрочку на рік.

Поїздка до Китаю також вразила директора і власника сільгосппідприємства. Дещо з побаченого він прагне запровадити в себе. Причому не лише на виробництві, а й в житті села. Суттєво допоміг з реставрацією церкви, і тепер дерев’яний храм, збудований ще в середині ХІХ ст., виглядає як новенький.

Цього року впорядкував центр села, поставив охайний парканчик, лавки та скульптури. Зробив також і копанку біля сільради, планує облаштувати її як мальовниче озерце, спорудити насип і поставити гармати, як на Валу в Чернігові, аби було де відпочивати і літнім людям, і молодим родинам. А для дітей планує поставити ігровий майданчик, для молоді - спорудити спортмайданчик. Ще мріє налагодити випуск морозива та йогуртів, аби дітвора ласувала не імпортними солодощами, а своїми власними.

Ці ініціативи підтримує президент АВМ України Андрій Дикун:

– Мало того, що виробники молочної продукції в Україні не отримують підтримки від держави, складається враження, що воно взагалі нікому не потрібне! На прилавках наших магазинів дуже важно знайти якісні молочні продукти. Кефір з магазину важко назвати кефіром. Масло вже не масло, а спред. Загалом споживання молока – традиційного для нашої країни напою – значно скоротилося. Дітям та молоді настирливо пропонують колу, пепсі, фанту, спрайти, пиво. Ситуацію треба докорінно змінювати! Підприємство, яке ми сьогодні бачили – на жаль, не типове для України. Воно тримається завдяки ентузіазму керівника та його колективу. Тож цей приклад вартий наслідування!