Екзотичні фрукти – на городі. На півночі України!

Житель міста Мена (Чернігівська обл.) Микола Кордаш вирощує у власному зимовому саду банани, ананаси, гранати, мандарини. У нього й порічки – як вишні, і полуниці – з кулак.

А ще Микола Григорович навчився вирощувати персики. І не в теплиці, на городі.

– У жителів нашого регіону склалася така думка, що персик – теплолюбна, примхлива рослина, тому рости, а тим більше плодоносити у нас не може, – говорить Микола Кордаш. – Але це не так. Вже п’ятий рік поспіль я вирощую біля будинку персики і зібрав два досить пристойні врожаї. З усіх трьох дерев – по чотири – п’ять великих корзин плодів. Вирощені власноруч персики набагато смачніші за куплені на базарі.

Успішного результату у вирощуванні південного фрукта Микола Григорович досяг після багатьох років пошуків, вивчення спеціальної літератури, спілкування з однодумцями. Персик не любить затяжної весни, примх погоди у період вегетації та цвітіння і зав’язування плодів. А у нашому регіоні весна часто такою й буває. Тому деревце у цей період хворіє. Листя персика скручується, жовтіє аж до червоного відтінку і опадає, часто разом із зав’яззю.

Головне – правильно вибрати сорт. В умовах Півночі й Заходу України добре зарекомендували себе «Київський ранній», «Сочний», «Любимчик-2», «Пам’ять Шевченка», «Донецький жовтий», «Княжий келих», «Княже золото».

– Я та мої друзі надаємо перевагу «Київському ранньому» – ділиться Микола Григорович. – Плоди його крупні, красиві на вигляд, соковиті й смачні.

– Краще купити вже щеплений саджанець, бажано у агрофірм, які мають відповідні ліцензії. Можна й самому прищепити, персик добре приживається на сіянцях аличі та абрикоса. На відміну від інших відомих нам плодових культур, персикове дерево за два – три роки повністю формується і дає повноцінний урожай. У разі міцних морозів та підмерзання ця рослина здатна швидко відновлювати крону й знову плодоносити.

Персик також можна легко виростити з кісточки. Сіяти її потрібно у лунку або в канавку у вересні – жовтні, на глибину три – п’ять сантиметрів. Між укладеними кісточками відстань повинна становити 25-30 сантиметрів. Наголошую: аби робота не була марною, кісточки ні в якому разі не повинні бути з персиків, привезених із Півдня чи куплених у магазині й на базарі.

На зиму Микола Кордаш радить грядки з посіяними кісточками вкрити листям і поставити там мітки, щоб навесні випадково не перекопати їх.

Пагони з’являються у травні – червні, але, буває, і через рік. Маленьке деревце можна пересадити, але небажано. Ще одна особливість: не можна перекопувати ґрунт коло них. Щоб він був рихлим, краще мульчувати його листям, травою, тирсою, додавати по 20 – 30 грамів азотних добрив. Незабаром потрібно починати формувати крону шляхом виламування бруньок і молодих пагонів, бо молоде персикове дерево погано переносить обрізання гілок.

Важливу роль грає і вибір місця садіння рослини. Потрібно – на південній стороні, у незатіненому іншими деревами місці. Персик не любить вологі, бідні й холодні ґрунти. У таких умовах він гірше плодоносить і частіше хворіє. Від підвищеної кількості вапна у ґрунті листя рослини може бути вражене хлорозом.

Деревце найкраще садити у травні. Якщо ж посадили восени – варто закутати стовбур соломою. Саджати рослину потрібно у ямку розміром 1 – 1 – 0,8 метра. Гіркою насипати суміш чорнозему й перепрілого перегною у розрахунку до двох відер на одну рослину, зверху притрусити попелом, а наверх – 5-10-сантиметровий шар чорнозему. У гірку, яка утворилася, й потрібно посадити саджанець. А потім присипати рослину так, щоб місце щеплення знаходилося на 5-10 сантиметрів нижче ґрунту.

Засипати яму слід чорноземом. Коли вона буде практично повністю заповнена, потрібно утрамбувати, починаючи від країв і рухаючись до середини. Затим під саджанець поступово влити чотири – п’ять відер води. Інколи деревце персика може «прокинутися» не одразу, навіть улітку. Тож варто запастися терпінням і поливати його.

Формувати крону краще так званим методом «покращеної чаші», кулеподібно. Навесні в зоні штамба видаляють усі бокові розгалуження, залишаючи три – чотири скелетні гілки, за 10 – 20 сантиметрів одна від одної. Провідник варто зрізати біля основи верхньої бокової гілки. Через рік гілки першого порядку вкорочують у разі, якщо вони довші за півметра, або варто змінити напрямок їхнього росту.

Персик зазвичай випускає багато квіток-зав’язі. Її потрібно частково видаляти, інакше дерево не даватиме нових пагонів, плоди ростимуть дрібнішими, рослина просто виснажиться. І навіть невеликий мороз її знищить. Один досвідчений «персиковод» з Обухова радить таким чином формувати крону персикового дерева: обрізати пагони, котрі намагаються рости вгору, й стимулювати ріст гілок, які відростають низько над землею, укріплюючи їх від провисання підпорками.

Обов’язковою є обробка дерева протигрибковими засобами навесні й на початку літа.

– Як тільки навесні набухають бруньки – роблю обробку препаратом «Хорус», – ділиться Микола Кордаш. – Можна застосовувати й інші препарати, на упаковці яких зазначено, що засіб діє проти курчавості рослин. Наступна обробка – через 12–15 днів, можна тим же «Хорусом», «Топазом» або звичайною бордоською сумішшю чи препаратами від фітофтори.