Ціну на картоплю ще не визначили

На Менщині цієї осені сільгосптовариствам треба викопати картоплю на 1262 гектарах. Торік засаджували таку ж площу. Населення обробляє значно більший лан – 4219 гектарів.

З кожним роком люди збавляють темпи – садять картоплі менше. Кажуть, роботи біля неї з весни до осені, а заготівельники скуповують бульби за копійки.

Тільки з допомогою

Ганна Горбач живе у Придесенні. Хоча на карті району і не значиться такий населений пункт, офіційно він іменується селищем Куковицьким. Дивно, адже ніякого селища давно не існує, серед розлогого і широкого лугу стоїть одна хата – Ганни Горбач.

Має жінка гарного зятя і роботящих онуків. Живуть у Березні, однак за Десною вони часто бувають. І не в гості їдуть, а працювати, допомагати.

– Ось нинішньої весни приїхав зять своїм трактором, виорав обидва мої городи, картоплю допоміг посадити, – не без задоволення розказує Ганна Семенівна. – Мені подобається бульби садити під плуг. А окучником підгорнули, проти жука колорадського обробили сходи. Так і запорали город, не гірше, ніж у людей.

Толока на городі

Ганна Семенівна картоплю копала вже 15 серпня. Спека стояла неймовірна. А на городі було людно. Зять копав трактором картоплю. Два його сини-студенти і ще з півдесятка добровільних помічників із сусіднього Червоного Маяка завзято працювали – збирали бульби і зносили до великої купи.

– Не рано почали копання? Не лущиться картопля?

– Ні, достигла, я рано її посадила, – каже жінка. – Та й онуки ще на навчання не їдуть, то допоможуть. А це мої сусіди-хуторяни прийшли підсобити, я їм теж допоможу, як свою копатимуть. Ви не думайте, що ще рано, ось після Спасу побачите – усі на городи вийдуть. Осінь на порозі, он уже і лелеки відлетіли, вони до Спасу завжди покидають наш край, холод чують.

Проти палючого сонця виблискує викопана картопля – чиста, мов перемита. І велика.

– Ось там, у низині, краща буде, – задоволено каже господиня, – завтра докопаємо.

Ціну складе ринок

У сільгоспформуваннях району бульби ще не починали збирати, бо і жнива не завершені, і кормозаготівля триває. Начальник управління агропромислового розвитку райдержадміністрації Павло Терентієв ще не знає, яка ж закупівельна ціна буде на картоплю нинішнього сезону.

– Угоди коопзаготпром уклав з сільгоспвиробниками, однак ціни на картоплю не вказано, – каже Павло Олександрович, – ось такий парадокс. Уже забирають заїжджі покупці нашу крохмалисту по гривні 20 копійок.

Чи продаватимуть селяни за такі гроші картоплю? Важко передбачити. Якщо у кого є її де зберігати, безперечно, чекатимуть, коли ціна, можливо, підніметься.

Ганна Горбач казала, що продасть її заїжджим покупцям, бо хоче допомогти онукам-студентам, їм гроші тільки подавай – і за навчання, і за гуртожиток треба заплатити...

Золота городина

Українці – працьовита нація. Городів у них, худоби! Тільки встигай давати усьому лад. Але останні роки бажання обробляти по п’ять і більше городів є не в усіх. Засівають зерновими, засаджують гарбузами і кукурудзою, але не картоплею.

Біля бульб роботи на ціле літо. Важкої, однак у підсумку невдячної. Ціна на картоплю не влаштовує її виробника, от і не садять уже стільки, як кілька років тому. А дехто свої сотки взагалі віддав на поталу бур’янам або на невизначений час здав у оренду знайомим.

– Як порахувати усі затрати на вирощення картоплі, то вона має бути золотою, – каже Ганна Семенівна. – Однак селянська праця ніколи не цінувалася, як належить – знаєте ж ціну на молоко і на ту ж картоплю.

Фото: Сергій СТУК