
Білорусь: Гостинно, чисто і незвично
Журналісти Чернігівщини на запрошення білоруських колег відвідали дводенний Міжнародний семінар працівників ЗМІ Чернігівської, Гомельської та Брянської областей, що проходив у Гомелі. Участь у роботі взяли й представники Шауляйського повіту Литви.
«Акули пера» обговорили свої професійні проблеми та на власні очі побачили, як живе сусідня країна – спільного настільки ж багато, як і відмінного.
Однією мовою
Гостинність білорусів проявилася буквально на перших метрах їхньої землі. Доки нас «маринували» на двох митницях, місцевий фольклорний ансамбль більше двох годин чекав під палючим сонцем на кордоні, аби вручити традиційний хліб-сіль та заспівати вітальну пісню. І далі за програмою все йшло чітко, організовано й без зайвої метушні.
Спілкуючись, журналісти трьох країн з’ясували, що попри зрозумілі відмінності, насправді проблеми у всіх нас спільні. Тому й шляхи їх вирішення можуть бути однакові. З цієї точки зору обмін досвідом справді мав непересічне значення.
До того ж, спільні професійні інтереси посилюються і суто людським фактором. Наприклад, головним редактором районної газети «Добрушський край» (Гомельська область) працює Людмила Піскунова, яка народилася у Феськівці на Менщині, закінчувала школу ім. Т.Г.Шевченка у Мені. Тож, чи можна у таких випадках говорити різними мовами і не розуміти один одного?
Усе для народу
Ситуація в Білорусі – такий собі коктейль із соціалізму і капіталізму. З одного боку, багато що нагадує наше спільне радянське минуле, з іншого – діють закони і правила ринкової економіки. Всюди, де ми бували, неодноразово підкреслювалося, що в Білорусі все робиться для простих людей, для народу, що тут немає надто багатих людей і більшість живе однаково.
Дещо дивною для українців, наприклад, була наявність на підприємстві ВАТ «Гомельобои» посади заступника директора з ідеології. Причому особливу увагу чернігівських журналістів тут звернули саме на соціальну інфраструктуру підприємства: спортзал, басейн, медпункт, їдальня, які доступні усім працівникам. Середня зарплата на заводі – близько 500 доларів. Підприємство досить успішне, експортує свою продукцію і в Україну, і в Росію.
Цікавою була поїздка у республіканський науково-практичний центр радіаційної медицини та екології людини, який оснащений за останнім словом медичних технологій. Свого часу Гомельщина найбільше постраждала від наслідків Чорнобильської катастрофи, схоже, для захисту потерпілих тут також зроблено найбільше.
Центр справді вражає своїми можливостями. До того ж, громадян Білорусі тут лікують абсолютно безкоштовно. Запрошують на лікування й українців та росіян, але їм за це доведеться платити. Щоправда, за словами працівників центру, у них лікування обійдеться набагато дешевше, ніж у рідних країнах пацієнтів.
По газонах не ходити!
Не дуже гостинне ставлення гомельчан ми відчули лише один раз. Під час короткої перерви наша делегація висипала з автобуса і розташувалася на великому газоні біля багатоповерхівок. Одна з мешканок будинку дуже негативно відреагувала на такі вільності українських журналістів, попросивши не топтати траву (хоча вона майже вся вигоріла на сонці) та навіть погрожуючи зателефонувати до міліції.
Це ніскільки не образило, бо просто вражає ставлення мешканців Гомеля до свого міста. Практично ніде на вулицях ми не бачили розкиданих папірців, недопалків чи пластикових пляшок. Усе чисто і буквально сяє, всюди урни для сміття.
На вулицях багато квітів – на клумбах та в оригінальних корзинках. Найдивніше – ніхто їх не рве, не викопує і не витоптує! Чистота, судячи з усього, тут не просто мета, а спосіб життя.
Один епізод: переїхавши українську митницю, одразу ж помітили величезну купу сміття на українській території, а ліс уздовж дороги буквально засіяний відходами людської життєдіяльності.
100 гривень – 45 тисяч
Білоруські ціни на товари широкого вжитку практично не відрізняються від українських. Але у магазинах тут більше вітчизняних виробів. Особливо легкої промисловості – якісних, натуральних і не дорогих.
А от з місцевими грошима розібратися не просто. За два дні ми так і не звикли, що пляшка мінералки коштує 1700 рублів (приблизно 3 грн. 70 коп.), а жіночі черевички – 118 тисяч (біля 260 грн.).
В організованому спеціально для журналістів обмінному пункті нашу валюту купували по 450 білоруських рублів за гривню, а продавали – по 500. У місті ж поміняти гривні на місцеві рублі не так вже й просто, бо не кожен обмінник приймає гривню. А от з російськими рублями, а тим більше доларами та євро особливих проблем нема.
Версія для друку Відправити по e-mail Обговорити на форумі |
Переглядів : 11822 |
Посилання до теми:
19.06.2008 Сучасний Гомель очима чернігіських профспілок. ФОТО
24.05.2008 Місто гендиликів, убитих тролейбусів і сміття
23.05.2008 Інвестиційний форум у Гомелі: Від надлегких літаків до елітних мікрорайонів. ФОТО
20.05.2008 Гомель: ФОТОприклади для мера. Чернігівського
14.04.2008 Чернігівська делегація відвідала Гомель. ФОТО
21.03.2008 Гомель перейматиме досвід організації торгівлі у Чернігові. ФОТО
Додати коментар: