репортаж вихідного дня

Ви знаходитесь: Культура / Література / Романс закоханих сердець, або Весілля в Качанівці

Романс закоханих сердець, або Весілля в Качанівці

Справжній весільний зорепад можна побачити нині в Національному історико-культурному заповіднику “Качанівка”, що в Ічнянському районі. Щосуботи до знаменитої садиби приїздять молодята, аби здійснити свою мрію – провести найщасливіший день життя у романтичному палаці.

Прощай-прощай та й Ніночко,
Сестра наша, сестра наша,
Ми не твої подруженьки,
Ти не наша, ти не наша…
Краще було б нам с тобою
Та й не знаться,та й не знаться,
Як тепер же нам з тобою
розставаться…

Під давні весільні піснеспіви з Глібової альтанки на горі вийшли молодий з молодою. Наречена у білосніжній сукні легкою хмаринкою пливла у серпанку літа, і здавалося в ту мить, самі небеса задивилися на людське щастя.

Весело і грайливо виблискували вогниками очі молодої, а молодий, як не силкувався, так і не зміг приховати захопливої посмішки у густих сивих вусах.

50 років чернігівці Ніна Андріївна і Михайло Михайлович Балани живуть у парі. І це їхнє золоте весілля. А святкувати приїхали до благословенної Качанівки на люб’язне запрошення працівників Чернігівського історичного музею, який постійно влаштовує екскурсійні подорожі по унікальних куточках краю.

І було тут все по-шляхетному: смарагдова галявина, ластівки у небі, розкішні подарунки і обрядові пісні (у виконанні заслуженого працівника культури Віри Зайченко в супроводі числених гостей). Стріляли пляшки із шампанським, лився рікою сміх і котилося луною “гірко”.

Півстоліття тому зустрілися майбутні лікарі Ніна і Михайло, щоб прожити разом ціле життя. Про нього вони згадують лише з любов’ю, переклавши долю і роки в поетичні рядки. Молоді читали присвяти один одному, співали власні романси під гітару. А коли гості розійшлися накривати святкові столи, я вирішила викрасти молодих, аби розпитати про деякі секрети.

Ніна Андріївна пошукала очима судженого, який не по літах енергійно крокував у гомінкій компанії гостей, змовницькі підморгнула, мовляв, зараз організуємо, і по-хлопчачому хвацько… свистнула молодому. Ось так і почали ми інтерв’ю.

- Щиро вітаю Вас із золотим весіллям! Бажаю щастя, радості, такого самого натхнення, яким сьогодні Ви радували своїх гостей, оцього вогника в очах, щоб він ще довго виблискував і зігрівав Вас обох ще багато років.

Михайло БАЛАН: - Красно дякую Вам!

- І запрошую, звичайно, до слова. По-перше, якщо можна, то спробувати сформулювати секрет, що допомагає людям так довго прожити в парі? Які секрети щасливого сімейного життя?

Ніна БАЛАН: - Я би сказала, що це праця – довго жити разом з однією людиною. Треба вміти поступатися, десь змовчати, десь погодитися і свої амбіції сховати. І треба, звичайно, ж кохати, треба кохати!..

Михайло БАЛАН: - І ще одне. Необхідно мати відчуття відповідальності, пам’ятати, що ти не просто сам за себе, а за тобою стоїть сім’я. Неприємності? Звичайно, бувають. У житті всякого буває. Але треба вміти гідно витримувати і пам’ятати лише добре. І тоді, дійсно, виявиться, що життя насправді складається, в основному, з хороших речей.

Ніна БАЛАН: - Коли радість одна, то на двох стає її більше, а коли лихо одне, ми його ділимо навпіл, і його стає менше.

- Як боротися з образами? Як взагалі конфліктів уникати?

Михайло БАЛАН: - У нашій родині таких вже великих образ не було. Ми завжди намагалися знайти спільну мову.

Ніна БАЛАН: - Причому ми абсолютно різні за характером. В інституті він любив гістологію. Це наука про клітину. Дивитися, як сорока в кістку, в той мікроскоп. А я захоплювалася хірургією. Була спортсменкою, солісткою у хорі. Я Рак, він Козерог. А виявилося, що це зовсім близько. У своїх протилежностях ми чудово доповнюємо один одного.

І завжди намагаємося знайти те, що об’єднує нас. Звичайно, було всякого, і можна було би розійтися і до мами поїхати, були і такі думки по молодості. Але то нерозумні думки, і я всім молодим би радила, не робіть цього. Навпаки, намагайтеся зрозуміти один одного, і життя віддячить Вам за це сповна, воно буде цікавим і красивим.

Сонце засипало золотом шлях молодим, а Качанівка зустрічала ще один весільний потяг. Відсвяткувати у романтичній садибі свій найщасливіший день приїхали Марина та Сергій Морози, ічнянці, що живуть і працюють в Чернігові.

Сергій МОРОЗ: - Приїхали грати весілля на батьківщину, до батьків. Тут красивий замок, красива природа і просто приємно приїхати сюди. Сьогодні найкращий день у нашому житті!

- Це прекрасно, коли молоді українські сім’ї намагаються долучитися до минувшини. У цієї садиби довгі сімейні традиції. Які традиції ви би хотіли започаткувати у своїй родині?

Сергій МОРОЗ: - Щоб було кохання, взаєморозуміння, а також народити і виховати діточок.

Народна пам’ять зберегла історію про те, як останній власник качанівської садиби мільйонер Харитоненко посипав цукром дорогу від палацу до церкви, де вінчалася його єдина донька, - аби життя молодих було солодким.

Кажуть, на жаль, їхньому сімейному щастю це не допомогло. Родинний шлях – це не лише солодкі миті, а й випробування, камені спотикань, а головне - шлях терпіння, розуміння і любові.

Саме цього бажали молодятам Марині і Сергію Морозам гості. Тихо згасав у травах літній день, а замріяна алея старого качанівського парку берегла романс закоханих сердець.

До теми: