«Високий Вал» - у всеукраїнському ефірі

програми Національного радіо «СонцесяЙ»

2 червня у вечірньому прайм-таймі відбулася зустріч шеф-редактора «Високого Валу» Олега Головатенка і провідного журналіста однойменної онлайн-радіостанції Павла Пущенка зі слухачами всієї України в авторській розважальній програмі Олександра Кочубея «СонцесяЙ».

Програма виходить у прямому ефірі радіо «Культура» на третьому каналі Національного радіо з 20.00 до 20.40 щосуботи. Розмова, розбавлена якісною сіверською фольк-музикою у виконанні етногурту «Буття», була присвячена Дню журналіста, незалежності ЗМІ, народженню онлайн-радіо і газети «Високий Вал».

О.К.: Зараз ми говоримо про Вашу газету і святкуємо її день народження. Я так розумію?

О.Г.: Власне, Інтернет-газета з’явилася шість років тому. Але це був спосіб існування медіа з максимальною незалежністю. На той момент можна було робити саме Інтернет-варіант. Адже паперова версія передбачає залежність від спонсорів, від рекламодавців. На той час зробити це було неможливо. Зараз сайт www.chernigiv.info відвідують вже близько 1200 читачів на день, ми вже можемо спертися на цей ресурс і видавати повноцінну паперову версію.

О.К.: А як Ви жили ці шість років?

О.Г.: Ці шість років ми самі себе фінансували. Тобто вперто заробляли і вкладали в свою мрію. І хоча прибутку як такого не було, головним заробленим капіталом стала довіра читача.

О.К.: Тоді у мене провокативна репліка. Кожного тижня, за статистикою, реєструються якісь видання: Інтернет, газети, журнали. Але проходиш біля тих ларьків, бачиш мільйон тих газет і, направду, немає на чому зупинити око. Це якась розпуста, або матюки, або голі дівки, або якісь страшно одягнені мужчини, які не представляють ніякого інтересу для інтелектуальних людей. Одним словом, хлам. Ви згодні зі мною?

О.Г.: Ні…

О.К.: Все одно продовжу. У цій великій кількості пропозицій Ви собі запланували якесь місце. Можете дуже коротко і тезово аргументувати, яким Ви його бачите?

О.Г.: Так само, як солдат не мріє стати генералом, так і засновник газети не мріє про власне «The New-York Times».

О.К.: Це відповідь дипломата (сміється).

О.Г.: Але формат «The New-York Times» передбачає наявність того читача, від якого ми залежимо. Тому робити зараз газету у форматі «The New-York Times» - справа благородна, але не така вдячна, як хотілося б. В ідеалі, звичайно, хочеться видавати класичну газету, про яку ми згадали. Зараз робимо привабливу кольорову газету – інформативну, у чомусь провокативну, розраховану на читача.

О.К.: До речі, перший номер вийшов у кольорі. Це ж коштує…

О.Г.: Так, це коштує. Але своєї незалежності ми не втрачаємо. Знаходимо схеми існування, спираючись на авторитет Інтернет-видання. Це є повністю наша ініціатива. Тільки додам, що залежність чи незалежність має свої складові, і власне з цього потрібно виходити, коли розглядати газету як проект. Якщо ж це політичний проект, він коштує дуже дорого.

О.К.: Для кого?

О.Г.: Насамперед для політика, який захотів його мати. Тому що газета в такому разі не спирається на власний авторитет. Вона просто не залежить від читача.

О.К.: Запитання до пана Павла. Днями відзначається День журналіста. Що ж зараз відбувається у медіапросторі Чернігівської області, зокрема радійному?

П.П.: Якщо говорити про радіопростір, на превеликий жаль, в Чернігові немає жодної місцевої FM-станції. Маю на увазі стовідсоткове місцеве наповнення – музичне, інформаційне, інтелектуальне. Справа в тому, що всі чернігівські станції FM-діапазону є ретрансляторами київських контор. Окрім нашого державного радіомовлення, традиційного, яке є по всій Україні з місцевими «врізками», що йдуть в УКХ- і дротовий ефір кілька разів на день. Бачачи це, ми довго мріяли про молодіжне середовище, яке б хотіло створювати свій продукт. Ця ідея реалізувалася через Інтернет-радіостанцію як найпростіший спосіб почати власне мовлення в Чернігові. Тому що хотілося робити новини про Чернігів і для чернігівців.

Ще один нюанс, яким ми пишаємося і хочемо пропагувати – це перевага в ефірі україномовного продукту. 70% пісень у нас україномовні, і це для нас є принципова позиція, оскільки, на жаль, FM-простір український є в більшості російськомовним, і нам це прикро.

О.К.: А наскільки окуповуються Ваші потуги Інтернет-радіостанції? Там такий обсяг робіт, що до нього не можна ставитися, як до хобі.

О.Г.: Інтернет-радіо виникло, спираючись знову ж таки на Інтернет-газету та підтримку колег, які ретранслюють київські FM-станції і також хочуть створювати чернігівський радіопродукт розмовного формату. Також підтримали меценати, які бачать у цьому перспективу. Про прибуток поки що не йдеться, але зараз це той перспективний напрямок, як шість років тому було створення Інтернет-видання. Інтернет вже зараз є доступним середовищем розповсюдження інформації, а його розвиток в регіоні через певний час дозволить мати велику аудиторію слухачів.

П.П.: За прогнозами фахівців, за пару років кожна людина зможе собі дозволити слухати Інтернет-радіо через мобільний телефон.

О.К.: Як Ви плануєте святкувати День журналіста? Тортів собі накупите і в газеті напишете?

О.Г.: Ми ще не планували, якщо чесно. У нас, правда, щороку на День журналіста відбувається фестиваль «Золотий передзвін Придесення», засновником і організатором якого є облдержадміністрація, обласна організація спілки журналістів. Журналістів запрошують до театру, вручають від організаторів та спонсорів грамоти, подарунки у різних номінаціях…

О.К.: Чекайте, а як тоді з незалежністю Вашої газети?

О.Г.: Я до цього і підводжу. Дуже спокійно ставлюся до цих нагород. Дехто навпаки намагається їх отримати, активно спілкуючись із журі. Багато колег теж спокійні щодо цього. Це справа кожного. Головне – це тираж газети, рейтинг сайту – це ті показники, які сигналізують про довіру чи недовіру читача до тебе.

О.К.: А намагається влада чернігівська якось впливати? Рекомендації якісь серйозні…

О.Г.: Думаю, що зараз ні. Навпаки, їм не вистачає живої інформації, яку можна було б аналізувати та використовувати у прийнятті рішень. Їм самим цікаво, що ж насправді відбувається в регіоні. Останнім часом було кілька публікацій, після яких проводилося розслідування, і прийняті рішення тією чи іншою мірою вирішували порушені проблеми. Звичайно, партії хотіли б мати власні ЗМІ або контролювати ті, що вже існують.

О.К.: Минулого тижня українські ЗМІ розповсюдили інформацію, що держкомітет з питань телебачення і радіомовлення затвердив 50%-ий обсяг трансляції україномовної музики. Деякі колеги в якості протесту транслювали щось одне й те саме потворної якості. У Вас навпаки.

П.П.: Всі навколо чомусь кажуть, що немає української музики. Ми розвіюємо цей хибний міф. Насправді якісна українська музика є, і її дуже багато. Ми всі давно захоплюємося музикою, її у кожного з нас «висіло» на комп’ютерах десятками «гектарів». Ми це все дістали. У нас і Миколайчук поруч, і сучасні автори, і «Ватра» та сама, і «Червона рута» в ефірі, і Івасюк, і ретро. Ми показуємо, що все це є. Звичайно, що коли музику не чуєш – її і немає.

О.Г.: Я б тут навів афоризм когось із сучасників. Звучить він так: «Бог сотворив світ, коли зацікавився собою». Якщо ж ми собі нецікаві, якщо ми не хочемо мріяти, то про що мова? У такому разі ми не є тією квіткою у світовій клумбі, до якої проявляють інтерес. Якщо цього немає, тоді потрібно їхати до Португалії чи до Німеччини мити посуд…

О.К.: А можна ще повторити цю репліку?

О.Г.: Бог сотворив світ, коли зацікавився собою.

О.К.: Пропоную на цій оптимістичній репліці завершити розмову. Ми починали з тези «газета як спосіб залежності» і прийшли до того, що не все так погано. Є люди, які направду є лідерами громадського життя. Тримайтеся як Ви тримаєтеся, і дай вам Боже!