Нас прогнули – 2, або Як у Булгакова: «Маэстро, урежьте марш!..»
Нотатки з урочистого закриття Міжнародного фестивалю «Слов’янські театральні зустрічі» у Чернігівському театрі імені Тараса Шевченка.
А закриття було не менш «вражаючим» ніж відкриття.
Караваїв уже не роздавали, але організатори поважного фестивального заходу, якщо його можна таким зараз вважати, запропонували незрозуміле видовище під назвою «Велика концертна програма», яка не мала аж ніякого відношення до такого шановного поняття, як драматичний театр.
Хоча слід сказати, що у першому відділенні добре грав театральний оркестр під керівництвом Геннадія Яковенка. Солісти-вокалісти театру ті, що вміють співати наживо, хоч і з потугами, та якось дотягували до кінця арії з відомих класичних опер. Подібний репертуар більш доречний для філармонії, а не для театру, і, взагалі, до чого тут закриття театрального фестивалю.
А от у другому відділенні почалися справжні дивасії, бо на академічну сцену полізла фанерна попса. Більшість акторів розтуляли рота під запис - ні на плівку власні голоси, а можливо і чужі. У вік комп’ютерів, певно, скоро співатимуть і свійські тварини. Або як говорив шановний пан Поплавський: «Зараз в Україні співають всі, хто може розкривати рота!..»
Ведучі голосно представляли, що мовляв вас, тобто нас, глядачів, вітають артисти балету театру. Тільки де він був отой балет - зрозуміти було важко. Можливо, за лаштунками, бо протягом всього «шоу» на сцені була лише одна пара, потім три танцюристи, або взагалі одна артистка.
А з цього склалося враження, що ті, хто ніби танцював, мають до цього опосередковане відношення. Особливо «вразили» артисти балету Марина Усіченко-Джевага та Дмитро Лойченко, виконуючи любовно-хореографічну композицію під акомпанування англійської пісеньки. Текст якої, у перекладі з англійської, аж ніяк не відповідав тому, що танцювалося.
Шановні шевченківці, ми не такі вже й дурні, ваші глядачі, ми і іноземні мови знаємо!
Остаточним безглуздям хореографічної діяльності театру стало танго у виконанні молодих артистів Каміли Полівчук та Івана Чевюка під акомпанування французької пісеньки. Питається, а чи є в театрі творче керівництво, яке дозволяє подібну халтурку виставляти на сцену?..
Чому на сцені художня самодіяльність під вивіскою академічний театр? Хто робив постановки цих вибачте за вираз балетних номерів? І на якого глядача це розраховано?
Вибачайте, ми не лохи, бо навіть телевізор дивимося. Наприклад, «Танці з зірками». То куди ж подівся масовий балет театру, який ще у минулому сезоні радував нас яскравими композиціями у новорічній програмі «Іронія долі, або з Новим роком!» та в усіх виставах театру. Напевне, з цього приводу доведеться робити журналістське розслідування!
Значне місце у концерті посіли старі й нові шлягери української та російської естради, під фонограму, звичайно. Сучасну українську естраду представили Діна Лобур та Наталя Максименко з піснею «Любий кохай мене». Вибачте, але слухати подібний репертуар зі сцени театру, так само як і російський шлягер «Бог тебя выдумал» у виконанні заслуженого артиста України Валентина Судака просто соромно!!!
Взагалі по сцені пересувалося десятеро акторів. Питається, а де ж уся трупа? Де уривки хоча б з вистав? Хіба це був не театральний фестиваль? Треба теж проводити журналістське розслідування!
Хоча потім частина акторів та інших працівників театру з’явилися у глядацькій залі і виконували ролі клакерів, організовуючи овації своїм колегам. Глядачі перелякано озиралися на замовні «браво» й «біс» і прямували до театрального гардеробу.
Шановні працівники театру, повірте, що ми як давні театрали знаємо в обличчя і тих, хто на сцені, і тих хто обслуговує нас у залі і в фойє. Тому соромно було бачити, як ви влаштовуєте овацієвиверження халтурним виступам тих хто на сцені.
Одним словом, «Велика концертна програма» у виконанні академічних артистів переплюнула будь яку халтуру, що привозять нам заїжджі горе-гастролери. Цією «творчостю» театр відкинув себе на декілька десятиліть тому. Згадайте, хоча б що у вас було за останні три-чотири сезони. І раптом отаке!
Фінал-апофеоз «шоу» взагалі прибив остаточно. Артистка Ксенія Клименко під фанеру виконала шлягер Ірини Алегрової «Занавес», до речі, з дуже гарно кимсь переробленим текстом на теми театру, і на сцені з’явився генеральний директор театру Іван Семененко, який вітав усіх і сам хвалився з приводу щойно баченого «неперевершеного» концертику і тому подібне…
І ось саме після цього пригадалося з Булгаківського «Майстра і Маргарити» : «Маэстро, урежьте марш!..» И оркестр урезал…» Отак само не сіло ні впало, у фіналі «шоу» організатори «урезали» гімн України!?? До чого це? Чому? Навіщо?
Це ж не державне свято і не відкриття сесії у Верховній Раді, не військовий парад і не олімпійські ігри!!! Це заштатний, провінційний фестиваль з недоречно гордим «міжнародний». А найголовніше те, що ми були в театрі, якого цього вечора не побачили.
Театр відкрив сезон, а вистави не йдуть. У вечорі можна завітати лише до Чернігівського Молодіжного. Академічна сцена чомусь годує глядачів лише двома виставами «Панночка» та «Кумир душі моєї» та й ті не першої свіжості і з повною відсутністю оригінального режисерського задуму.
А куди, вибачте пропали: «Кам’яний господар» та «Лісова пісня» Л.Українки, вишуканий «Мольєр» М.Булгакова, трагічне «У неділю рано…» О.Кобилянської, комічний «Окей, Мойшо!» Шолом-Алейхема. Де шедеври української класики: «Наталка полтавка», «Енеїда», «Майська ніч», «Сорочинський ярмарок». Куди керівництво театру приховало твори самого Тараса Шевченка ім’я якого носить театр: «Сліпий» та «Мати – наймичка» .
Де недільні вистави для дітей?.. Куди заховали дитячу класику: «Попелюшка», «Пепі довгапанчоха», «Червона шапочка», «Сніжна королева», а « Сестра моя русалонька» - взагалі ця вистава була шедевром казкової творчості театру… Одним словом і тут напрошується журналістське розслідування…
Чи це новий підхід до керування театром самого пана Семененка, бо після того, як він наслухався російського гімну, який йому напевне навіяв ще одну комуністично-революційну пісеньку: «Мы старый мир разрушим до основанья, а затем…»
Для чого існує управління культури? Та замість чудових вистав нам пропонують промови ген. директора театру, на зразок тих, що лунали на фестивалі…
Здається, що нас знову прогнули! Тільки тепер до цього додалися і творчі « здобутки» далеко не академічного театру.
До теми:
Чернігів – Київ
Театральний критик, студія АРТС
Версія для друку Відправити по e-mail Обговорити на форумі |
Переглядів : 8863 |
Коментарі (13)
Джені | 2010-01-27 18:06
Віктор | 2006-12-22 12:28
Світлана Іванівна | 2006-12-18 23:08
Хоча півроку назад була чудова прем"єра "Мольєр" за М.Булгаковим А зараз дивитися нічого!Хоча наш театр знаю вже більше 20 років.та такого як зараз
мабуть не було ніколи...
Mara | 2006-12-18 22:57
Учитель | 2006-12-18 22:51
почему бездарные концерты вытеснили со сцены хорошие спектакли???
Пчёлка | 2006-12-18 21:34
петро | 2006-12-18 18:29
аноним | 2006-12-18 17:42
Люди майже ті ж самі , а влада інша ... що в театрі , що в області ...
стас | 2006-12-18 11:54
сергей | 2006-12-17 13:18
Геннадий | 2006-12-15 23:08
Єд | 2006-12-15 22:48
аноним | 2006-12-15 13:18