Йти по гарячих слідах: Fresh Production готує документальний фільм про злочини росіян в Ірпені

Злочини в Бучі, Гостомелі, Ірпені шокували весь світ та відкрили очі на нелюдську подобу росіян. Власне, саме жертви Київщини безсумнівно показали істинну ціль так званої «спецыальной операции» Москви – геноцид українського народу. Після 7 місяців по цій трагедії прийшов час для її глибшого осмислення, тепер там працюють відомі кінодокументалісти, фіксують в пам’яті злочини росіян.

На початку війни Державний податковий університет в Ірпені став гуманітарним центром, а у  його підвалах від обстрілів переховувалися до 300 мирних жителів. Наприкінці березня розвідка росіян зайшла на територію університету та взяла в полон кількох викладачів. Інших чоловіків та молодих жінок, які переховувались в підвалі під кухнею, закрили в холодильній камері. Лише старші люди вийшли на переговори до росіян.

Але в одного з викладачів – Антона Звєрєва – москалі знайшли переписку з теробороною.  Викладачам загрожував розстріл, а закритим в холодильнику людям – жахлива смерть.

"Мене підняли, вивели на сходи і командир сказав: "Кінчайте з ним. Тільки щоб ніхто не бачив". Мене посадили на підлогу, направили автомат і почали допитувати", - розповідає викладач фізичної підготовки Ірпінського державного податкового університету.

Під час допиту почався мінометний обстріл російських позицій і вони втекли. Тільки це дало змогу звільнити з закритої холодильної камери людей. Вони були роковані на страшну смерть.

"Дякуємо нашим збройним силам, вони якраз 2 рази влучно влучили по юридичному інституту і вони всі швидко потікали і нас залишили на самоті. Я швидко взяв одну із бабусь, щоб не привертати дуже уваги і разом з нею побіг в сховище в підвал і випустив з холодильника людей. Там кисню  після 2 годин залишалось уже дуже мало. Вони як риби виходили, хапали воздух", - переповідає начальник телекомунікаційного відділу університету Сергій Шевченко.

Кіностудія «Fresh Production» у одному з епізодів документальних новел «Моя Війна» якраз звертаються до моторошної історії про Ірпінь. Про закриту холодильну камеру, в якій  30 мирних жителів переховувались від звірств росіян. Переконують, що йти треба по гарячих слідах. Бо й через десятиріччя ніхто не має права забути: «Росія – країна злочинців».

"Ми хочемо задокументувати ті події, які тут відбувались, всі ці звірства і всі ці злочини росіян. Ми хочемо розказати світу про це. І не на рівні високих політиків, а на рівні саме звичайних людей, так щоб будь-який європеєць чи американець міг асоціювати це з собою, розуміти, що це може трапитися з ним завтра", - розповідає продюсер серії документальних новел "Моя війна" Олег Щербина.

Кіностудія «Fresh Production» незадовго до війни закінчила роботу над повнометражним художнім фільмом про Розстріляне Відродження - «Будинок Слово. Нескінчений роман». Цю стрічку прихильно зустріли на Варшавському, Гамбурзькому та Лондонському кінофестивалях - уже під час повномасштабної агресії Росії. Тепер саме життя підказує митцям  продовження того «нескінченого роману» української нації – столітню боротьбу із московським злом.