Бойові будні батальйону «Чернігів»: арешт «медового терориста» і життя під обстрілами

Він один із тих щасливчиків, кому війна подарувала здійснення одразу трьох мрій.

Боєць спецбатальйону особливого призначення «Чернігів» Юрій Яцен зустрів на Донбасі і привіз на рідну Чернігівщину своє кохання.

Окрім того, волонтери подарували йому собаку – бельгійську малінуа, про яку Юрій мріяв з дитинства. А третя мрія, яка здійснилася знову ж таки – через війну, – боєць став кінологом.

Про бійця батальйону «Чернігів» Юрія Яцена ми вже писали близько півроку тому.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Розводив хаскі – поїхав воювати на Донбас: з фронту привіз собі дружину

Нещодавно Юрій Яцен повернувся з чергової ротації із зони АТО. Причому повернувся пораненим – контузія, струс мозку і пошкодження слухового нерва. Батальйон «Чернігів» дислокується на Луганщині – у райцентрі Станиця Луганська, що за кілька кілометрів від російського кордону. І за кілька днів до відправки під час обстрілу сепаратистами один із осколків влучив Юрію в голову.

Кілька тижнів він лікувався у чернігівському госпіталі для працівників МВС. Але пошкоджений слуховий нерв повністю вилікувати не вдалося, тому боєць і зараз практично не чує на одне вухо. Та все ж поспілкуватися зі мною погодився.

Отже, вашій увазі ексклюзивне інтерв’ю із справжнім патріотом України, бійцем, який брав участь у затриманні «медового терориста», старшим сержантом спецбатальйону «Чернігів» Юрієм Яценим.

- Юрію, щось змінилося на Донбасі з моменту попередньої нашої розмови (жовтень 2014-го)?

- Якщо говорити про ситуацію саме у Станиці Луганській, то, власне, майже нічого не змінилося. Ми як і раніше утримуємо одну частину міста. Інша підконтрольна сепаратистам. Місто на дві часини розділяє річка Сіверський Донець. Так от на одному березі ми, на іншому – ворог. Причому, батальйон «Чернігів» знаходиться між двома жорнами – якраз між українською і російсько-сепаратистською артилерією. Тож до «сюрпризів» з неба ми вже звикли. Під час одного з обстрілів сепаратистами на моїх очах загинула жінка. У нас також були втрати. Прямим попаданням з гранатомета терористи влучили в машину – троє 200-х, п’ятеро 300-х. Підривалися також на «розятжках», на щастя, обійшлося пораненнями.

- До Чернігова ви приїхали також пораненим. Як це трапилося?

- Останні дні перед так званим «перемир’ям» – до 15 лютого терористи обстрілювали нас як ніколи. Хотіли або прориватися, або вистріляти всі боєприпаси. Стріляли усім і по всьому. Я тоді був на базі, саме обідав. Чув, що міни падають все ближче. І одна з них влучила прямо у дах будівлі. Результат – легка контузія, струс мозку і часткова втрата слуху через порушення нервового нерва. Лікарі кажуть, що з часом це мине. Але люди розповідали, що таке і через 25 років не проходить.

- А чи змінилося відношення місцевих жителів до української армії за цей час?

- Ви знаєте, змінилося. І навіть суттєво змінилося. Люди побачили на власні очі, хто обстрілює місто, а хто навпаки прийшов захищати. Окрім того, ми з населенням завжди ділимося продуктами харчування і ліками. У Станиці Луганській залишилися люди, які не мають нічого проти України. Хто хотів покинути місто, давно вже або в Росії, або на іншому березі.

- На Донбас ви цього разу їздили вже з своїм чотирилапим товаришем – бельгійською вівчаркою. Які завдання на війні виконує пес?

- Скажу відверто, що про бельгійську малінуа я мріяв з дитинства. А тут раз – і здійснилася моя мрія. Волонтери київські подарували батальйону кілька собак. Одна з них – моя мрія.

  

- Після навчання з виявлення вибухових речовин у Красилівській кінологічній школі Броварського району ми вже вдвох з напарницею Корсою поїхали на Донбас. Собака, звичайно, ще потребує навчання, але вже перші результати є. Знаходить вибухівку. До речі, вона також допомагала затримувати «медового терориста» – 63-річного чоловіка, який приносив на блок-пости української армії банки з медом. А у банках був тротил. Про цього терориста знає вся країна.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: СБУ та батальйон «Чернігів» затримали медового терориста

- Як вам вдалося вирахувати його? І як відбувалося затримання?

- Цим займалися спецслужби. Я про це не буду розповідати, скажу лише, що ми точно знали коли і куди він буде нести «мед». До речі, цього разу вибухівка вже була іншої дії – вона повинна була підірватися за дзвінком мобільного телефону. До речі, щоб посіяти паніку на блок-посту і змусити нас влаштували «зелений коридор» для мирного населення (люди з окупованої території приходять на цей берег, щоб купити щось, забрати пенсію, оформити пропуски тощо), сепаратисти перед цим обстріляли наш блок-пост. Вони вбили двох мирних людей. Але наша спецгрупа була підготовлена і ми затримати «медового терориста».У нас було «орієнтировка», ми його безпроблемно затримали і арештували.

- Як він себе поводив під час затримання?

- Він намагався спілкуватися українською. Щось говорив про те, що він свій. Але слова його видавали. Та навіть за його поглядом можна було зрозуміти, що він «той ще чекіст».

- Це професіонал, дуже підготовлена людина. Мабуть, багато років пропрацював у відповідних органах. Йому до 15 років світить.

- Якщо чесно, були випадки, коли Корса виявляла вибухівку чи зброю у речах бійців, які вже їхали додому?

- Були.

- На вашу думку, коли врешті в Україні запанує мир і чи принесуть бажаний результат всілякі перемир’я, закони про особливі статуси і вибори на Донбасі?

- Це смішно. З того боку ніхто нічого не відміняв: постійно обстрілюють, тривають провокації, важке озброєння ніхто нікуди не відводив, навіть нове прибуває з Росії. Хочеться, звичайно, сподіватися на краще. Але… Той контингент не можна залишати на Донбасі. Їм завжди буде мало території. Поки Донбас буде під окупантами, буде війна. Я пригадую торішнє літо. Ми могли все завершити тоді. Ми шаленими темпами звільняли населені пункти. І як тільки наблизилися до Луганська – все зупинилося. Такий дивний наказ. Як у серпні стали ми в Станиці Луганській, так і зараз стоїмо. Незрозуміло, чому керівництво віддає такі накази. Але все рівно – перемога буде за нами! Слава Україні!