Чому радянські партизани не врятували Корюківку від зачистки німецьких карателів?

"Ніхто не забутий, ніщо не забутий" – з гордістю заявляли про минулу світову війну радянські пропагандисти.

І справді здавалося, що на цю тему в СРСР сказано все.

Жодній іншій події в історії не було присвячено стільки пам'ятників, музеїв, фільмів, пісень.

Багато говорилося про героїзм у боротьбі з нацистською окупацію, не менше – про звірства нацистів на окупованих територіях.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Корюківці вшанували пам'ять безневинно замордованих фашистами сіверян

По-перше тому, що ці звірства справді були жахливими, по-друге – ними можна було прикрити звірства самих комуністів. Списувати на нацистів власні злочини стало зручним способом пояснити випадково виявлені масові місця поховань жертв сталінських репресій.

До останніх днів радянської влади жертвами нацистів називали тисячі вбитих і похованих у Биківні під Києвом українців. Німцям приписували розстріляних НКВД у Катині польських офіцерів.

Серед реальних і найстрашніших злочинів нацистів, про які часто говорили в радянські часи, були спалення ними цілих сіл під час каральних операцій. Кожен радянський школяр знав про Хатинь – село, перетворене на символ усіх спалених німцями сіл. В Україні в той час багато згадували про інше знищене село – Кортеліси. 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Заходи до 72-ї річниці Корюківської трагедії

В першому з населених пунктів, білоруському, вбито 149 мешканців, в другому, українському, – 2875. Але радянська пропаганда чомусь мовчала про Корюківку, попри те, що саме тут було знищено найбільше людей під час каральної операції нацистів – 6700 осіб (цифри, ймовірно, неповні), попри те, що тут спалили 1290 будинків, попри те, що ця каральна операція була найбільшою не лише на теренах СРСР, але й усієї Європи.

Чому радянська пропаганда говорила про українські Кортеліси, але замовчувала українську Корюківку? Чому не в Корюківці, а в Хатині постав величний меморіал, який перетворив це село у всесоюзний символ трагедії спалених сіл?

Відповіді на це питання показують, що радянська пам'ять про Другу світову війну, чи точніше, згідно сталінським заповітам, про "Велику вітчизняну", була вибірковою і використовувалася не тільки для вшанування загиблих, а для політичних маніпуляцій із живими.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: В Корюківці згадують трагічні події 1943 року

Меморіал в Кортелісах на Рівненщині був потрібний, щоб підкреслити боротьбу проти окупантів саме радянських партизан у цьому регіоні, відсунувши в тінь антинацистську боротьбу українських повстанців. Згодом пішли навіть далі – саме знищення Кортелісів намагалися приписати українським націоналістам.

Білоруське село, Хатинь явно не найбільше із спалених нацистами на цій території, стало всесоюзним символом завдяки своїй назві, що була дуже співзвучна із Катинню – місцем, де НКВД розстріляв 12 тисяч польських офіцерів. Таким чином нацистськими злочином у Білорусі намагалися перевести увагу з комуністичного злочину в Росії.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: В'ятрович: Путін промовляє руїнами міст та трупами вбитих

Корюківка не вписувалася в радянський канон пам'яті, бо розбивала один із базових міфів про війну – радянських партизан як "народних месників", які ціною власного життя захищали місцеве населення. Правда про корюківську трагедію демонструвала зовсім іншу поведінку цих "захисників" – саме їхня акція спровокувала каральну операцію нацистів.

Проте коли загін карателів нищив селище та його мешканців, майже в десять разів чисельніший партизанський загін, що розташувався за кільканадцять кілометрів, не зробив нічого для їх порятунку.