Знов до християнських святинь Ізраїлю. Через АТО і Віфлеєм

Знов з’їздити до Ізраїлю, удруге, я захотів через місяць після того, як звідти повернувся.

Перед першою поїздкою дружина довго мене вмовляла – поїдемо та поїдемо.

Сумнівався, прицінювався.

Вибирав туроператора, прикидав маршрут.

Чого тільки не робив.

З того часу, як дружина підкинула ідею поїздки, пройшло 2 роки, і ми… поїхали.

Тяжіння сандалового хрестика

Але тепер мені захотілося майже одразу.  Я привіз кілька хрестиків із сандалового дерева для своїх рідних. Купив неподалік храму Різдва Господнього у Віфлеємі.  

Собі найменший, тоненький, наче металевий. Але дерев’яний. Роздав усім.  І тут сестра сказала, що хоче племіннику маленький дерев’яний хрестик. Він іде в АТО на Донбас.

Чи міг я їй не віддати цей хрестик захиснику України  з нашої сім’ї?  Та ще й освячений у храмі Гробу Господнього в Єрусалимі ? Звичайно не міг. Племінник воює.

Про дарованого коня

Замовив однокласниці з Ізраїлю по скайпу привезти мені маленький дерев’яний хрестик, замість подарованого. Привезли.  Дякую. Дарованому коню в зуби не дивляться. Але великий. Якось не так мені з ним.

Чомусь пригадую, як розповідали мені друзі про попів з великими хрестами і животами, які пили горілку і шампанське, купаючись в Йордані.

Хочу поїхати і вибрати такий тонюсінький, скромний, із сандалового дерева. Як був у мене. Пощастило розпитати, коли поїздки до Ізраїлю найдешевші. Виходить, ось-ось мені пощастить.

І турагентство знайшов. Про гарячі путівки та скидки  розпитав. Агентство працює з 1993 року http://colibris.ua/strany/izrail.html . Пішли  назустріч.

Пам’ять відчуттів та емоцій

Нещодавно переглядав фотографії, де я першого разу проїхав Ізраїлем.  Мертве море –Єрусалим-Стіна плачу – Віфлеєм - Храм Гробу Господнього, Голгофа. 

А ще ж є і  Назарет, Йордан , де був хрещений син Божий. А скільки ще церков православних, які в тому ж Єрусалимі  я не встиг подивитися.

Гетсиманський час, про який я писав вірші і ніколи там не був.

З дружиною днями переглядали відео, яке разом знімали  у Храм Гробу Господнього. Як вона прикладалася до плити, на яку поклали Ісуса після того, як зняли розіп’ятого з хреста. Її щодня намазують миром.

Це  відзняте нами, а не чиєсь телевізійне відео, дозволяє ще раз пережити все, те, що ми відчули там під час відвідання храмів.  

Сімейне диво у Вифлеємі

Часом здається, що  в цьому храмі, як і в церкві Різдва Христового у Віфлеємі , я покроково запам’ятав усе, що відбулося  зі мною.

До речі, цей храм також необхідно відвідати.  І ось чому. Ми спускалися на кілька метрів униз від рівня церкви, де коли розміщувалися ясла.

Якось само собою у цьому місці моя рука потягнулися до руки дружини. І  ми не розривали їх, поки знов не піднялися до храму.

Не передати того блаженства, яке ми відчули з дружиною  в цій церкві і після неї. І досі згадуємо це неповторне відчуття.

Тільки вдома, я побачив, що не зробив фотографій того місця де під віфлеємською зіркою знаходилися ясла. Те , що вдалося знайти в Інтернеті, мене не влаштовувало.

Отже у мене є кілька причин знову з’їздити   до Християнських святинь Ізраїлю.

На знімку: вхід у нижню частину  храму Різдва Христового у Віфлеємі.

Фото автора