Художня виставка до 130-річчя від дня народження Андрія Петуся відкрилася у Чернігові

Складним, сповненим гострих соціальних суперечностей і художніх пошуків був початок ХХ-го століття в історії українського мистецтва.

Українська культура, як відкрита художня система, діяла в тісному контакті з головними напрямами того часу, отримуючи животворні впливи від модерну Англії, паризького ар нуво, краківської та віденської сецесії, мюнхенського югендстилю.

У передових  культурних  центрах – Кракові, Відні, Мюнхені, Парижі навчалися наші митці Олекса Новаківський, Михайло Жук, Олександр Мурашко, Федір Кричевський, Абрам Маневич. Саме в цей час і  відбувалось становлення як художника талановитого юнака з Чернігівщини Андрія Петуся (1984-1958).

На базі рисувальної школи Миколи Мурашка в 1901створюється Київське художнє училище. Саме до цього навчального закладу вступає спочатку вільним (у 1910 році ), а потім і дійсним (у 1911році) слухачем живописного відділення Андрій Петусь.

Серед його викладачів були  живописці  Григорій Дядченко (1869-1921), Володимир Менк (1856-1920), Фотій Красицький (1873-1944), Федір Кричевський (1879-1947), майбутній  засновник приватної художньої студії Олександр  Мурашко (1875-1919).

У 1913-1914 роках  Андрій паралельно з навчанням у художньому училищі відвідує студію О. Мурашка, майстерність якого  як  рисувальника та колориста  вплинула на захоплення графікою молодого митця. Про це свідчать його жіночі пастельні портрети з фондів нашого музею – «Наталка», 1924, «Леся» 1917, «Оксана», 1924.  Живописні твори  Петуся , як і графічні, спираються на міцну реалістичну основу і свідчать про високу технічну підготовку. Серед них, зокрема, «Портрет матері», 1946, «Портрет дівчини», 1912.

Поєднуючи  педагогічну і творчу  діяльність, Андрій Юхимович  активно долучався  до  громадського  і  художнього життя незалежно від місця проживання. Так, у Маріуполі,  де  він працював учителем  по закінченні  Київського художнього училища, очолив реалістичну школу живописців, був співорганізатором місцевого  музею, ілюстрував перше  в Донбасі видання «Малого Кобзаря» Т.Шевченка українською мовою. Етюд «Околиця Жданова»(без датування) відноситься  саме до цього періоду.   Тут  він знайомиться з випускницею вищих жіночих Бестужівських курсів Зоєю Данилевич, з якою  одружується  в Чернігові 1916 року. Високоовічена, духовно багата  жінка  не раз надихала  художника на створення  її портретів («Портрет дружини» , без датування, «Портрет дружини», ХХст.)

З 1922  по 1935 рік подружжя Петусів живе в Чернігові: він працює викладачем малювання в школах, веде гуртки, організовує  місцеве  об’єднання  митців  реалістичного  напрямку – філію Асоціації художників Червоної України (1927 р.), яку очолює з 1927  по 1929 роки та з 1931  по 1935 рік. Завдяки Андрію Юхимовичу у Чернігові з’являється мистецька студія для підвищення майстерності художників, першим керівником якої стає він сам.

Активна виставкова діяльність художника значно пожвавила мистецьке життя Чернігова. У 1928 році він ініціює звітну виставку новоствореної студії спільно з відомими  київськими та харківськими художниками, де поряд із творами  К.Трохименка, М.Жука,  Г.Світлицького був  представлений  творчий  доробок  чернігівських  художників. У 1927-1929 роках твори А.Петуся  експонуються у Харкові, а  у 1935 році він організовує першу обласну виставку дитячої художньої творчості.

У 1933 році по Чернігову прокотилася хвиля репресій, подружжя залишається без роботи і у 1935 році переїздить до м.Істра  Московської області.  У цей час  написаний сповнений  психологізму портрет  «Бездомний», 1936.

Під час наступу німців на Москву  довелось евакуюватись до  Джамбула (Казахстан)  і тільки після звільнення  України  художник повертається до Чернігова, де плідно працює в різних жанрах і техніках, виконує багато замовлень, бере участь в обласних та республіканських виставках.

У 1945році  митець  вступає до Спілки  радянських художників України та до Чернігівського товариства художників. Виконує  ряд  творів  на тему відбудови Чернігова та  портрети  партизанів – учасників  Великої Вітчизняної війни Ф. Короткова, І. Цимбаліста,  В. Яременка.

Займаючись  організацією виставок і будучи їх експонентом (починаючи з 1915року), Андрій Юхимович  так і не мав  жодної прижиттєвої  персональної виставки.  Тільки у 1974 році  Чернігівським історичним музеєм   була  проведена  перша персональна виставка з нагоди 90-річчя митця.

У 1984 році твори  А. Петуся  були передані до  фондів  художнього музею. З огляду на це наступна персональна виставка художника  до його 120-річчя  відбулася вже  в  нашому музеї  у 2004 році.

Спливають роки, змінюються художні смаки, естетичні погляди й засади образно-живописної мови.  Втім мистецтво  Андрія Петуся  не     залишає байдужими людей  ХХІ століття. І цьому є просте пояснення. Художник у своїх творах залишив нам  певний код, який  дає розгадку таким важливим, непідвладним часові поняттям – правди, добра  та  краси. Він залишив  нам і пам’ять про наше минуле, наше національне коріння.

Фоторепортаж із виставкової зали Віктора Кошмала: