Останнє оновлення: 13:52 субота, 28 червня
Культура
Ви знаходитесь: Культура / Архітектура / Чия земля? Григорія Теплова…
Чия земля? Григорія Теплова…

Чия земля? Григорія Теплова…

Помітне та впливове місце в оточенні останнього гетьмана України К.Г. Розумовського займав його вихователь, радник та довірена особа Григорій Теплов.

Народився він у Пскові в родині архієрейського кочегара.

Навчався у Феофана Прокоповича.

На початку своєї кар'єри супроводжував майбутнього гетьмана під час навчання К. Розумовського за кордоном. У подальшому Г. Теплов — російський державний діяч, ад'юнкт Петербурзької Академії Наук, статс-секретар Катерини ІІ, сенатор. Він є автором доповідної записки «О непорядках в Малоросії», яка відіграла певну роль у скасуванні гетьманства.

У 1751 р., коли К. Розумовський від'їздив з Петербургу до України, Г. Теплов був призначений «в службу к гетьману для правления домашних его гетьманских дел» і очолив «домовую его ясновельможности гетьмана экономическую канцелярию».

Перебуваючи тривалий час на Україні він придбав значну кількість земель. Про придбання цих володінь Тепловим, як і про нього самого, побутовало в народі чимало переказів. Наприклад, розповідали нащадки козака Лубенського полку на прізвище Ус: «Во время какой-то прогулки или поездки в гости Теплов подкатил к хате Уса на шестерке белых лошадей и, приказав позвать его к себе, сам предложил ему уступить свои поля. Ус молча стоял перед знатным паном, снявши шапку. Теплов бросил ему в шапку кошелек с деньгами. Ус угрюмо ответил: «На що мені гроші? Земля батьківська, не хочу», и бросив кошелек в экипаж, ушел в хату.

Теплов уехал, а на другой день, когда Ус вышел с работниками на поле сеять, явились козаки от Теплова и разогнали их, заявив, что это поле Теплова. Ус долго усом крутил, да ничего уже сделать не мог, ибо и сын его, служивший в Лубнах в полковой канцелярии, заявил, что от Теплова нельзя ждать добра. Так и пропала «Батькивщина». Про схожу ситуацію, наприклад, вказує український письменник-мемуарист, державний діяч Гетьманщини Яків Андрійович Маркович. Він 21 жовтня 1760 р. в своєму щоденникові записав: «Дворик свой на Веригине (в м. Глухові) близ двора Теплова, купленный у есаула компанейского, уступил безденежно тайному советнику Теплову».

Існує також версія, що земельні володіння на Гетьманщині були пожалувані Г. Теплову імператрицею Єлизаветою за «надзор за деятельностью гетмана Кирила Разумовского».

Одним із найбільших його володінь була Тепловська економія, яка знаходилася в Лубенському полку. Як вказує Г. Теплов в своєму заповіті, ці землі він придбав за власний рахунок. До її складу входили села: Теплівка, Наталівка, Олексіївка, Смотрики, хутір Сурмачівка. Село Теплівка отримало назву відповідно від свого власника, а Наталівка та Олексіївка були названі на честь його дітей. Дійсно у другому шлюбі Г. Теплов був одружений з двоюрідною сестрою гетьмана К. Розумовського Мотрею Стрешенцовою. Від цього шлюбу він мав сина Олексія та двох доньок - Наталію і Марію.

У володінні Г. Теплова в с. Теплівка було 940 кріпосних; у с. Смотрики з хуторами Кириловським і Адовою левадою - 529; у с. Сурмачівка - 236; у с. Олексіївка - 541; у с. Наталівка - 286; а також у м. Пирятин - 20. Загалом в Теплівській економії: 2552  осіб, із них 1246 осіб чоловічої статі та 1306 жіночої. У власності Г. Теплова був кінний завод, який знаходився в с. Теплівка, вартістю в 30 тисяч рублів. Також відомо, що у Тепловській економії Г. Теплов займався вирощуванням  тютюну.

Тепловську економію у 1778 р. Г. Теплов заповів своєму сину таємному раднику,  Київському губернатору Олексію. З часом, у 1793 р. Олексій Григорович Теплов продав  економію графу Петру Васильовичу Завадовському за 130 тисяч рублів.

Григорій Теплов мав земельні володіння і в гетьманській столиці Батурин.  У 1760 р. К. Розумовський подарував йому «...из городовых батуринских земель, яко из собственных, под строение дому его землю, лежащую за городом, на урочище между Городком  и Гончаровкою», а також хутір Скритний у Батуринській сотні. На своїй земельній ділянці в Батурині він збудував два дерев'яні флігелі, розпочав будівництво кам'яного будинку, заклав регулярний сад. Відтоді цю місцевість почали називати «Тепловкою». Через 12 років К. Розумовський викупивши повернув собі ці землі.

Відомо, що в Новгородській сотні Стародубського полку Григорію Теплову належало с. Білоусівка з 10-ма дворами. За його заповітом вона відходила у власність О. Теплову. Під час переоформлення Білоусівки Олексієм Григоровичем на себе,  після смерті батька у 1779 р., а також згідно опису Новгород — Сіверського намісництва 1779 — 1781 р. він володів у селі одним млином, будинком з винокурним заводом, 17-ма дворами і 17-ма хатами. Кріпосні Г. Теплова в Білоусівці в основному «пропитание свое и прибыль получали от топорного мастерства».

Г. Теплов обіймаючи високі посади та завдячуючи підтримці К. Розумовського посів помітне місце серед  російської політичної еліти,  перетворившись на знатного вельможу  Російської імперії середини ХVІІІ ст.

За інформацією наукового співробітника відділу історії Гетьманства НІКЗ «Гетьманська столиця» Потребенко А.І.  

Теплов Г. М. Невідомий художник. ХVІІІ ст.
Збільшити

Теплов Г. М. Невідомий художник. ХVІІІ ст.

Теплов О. Г. Художник Левицький Д. Г. 1769 р.
Збільшити

Теплов О. Г. Художник Левицький Д. Г. 1769 р.

Теплова (Стрешенцова) М. Г. Художник Жан Франсуа де Самсуа. 1756 р.
Збільшити

Теплова (Стрешенцова) М. Г. Художник Жан Франсуа де Самсуа. 1756 р.

закрити

Додати коментар:


Фотоновини

   Чернігів: Невигадані історії нашого міста

SVOBODA.FM