І тато може бути мамою -фото

Четвертий рік житель Мени на Чернігівщині В’ячеслав Корнієнко після розлучення з дружиною сам виховує трьох неповнолітніх діток.

Два сини і донька – його відрада і втіха, джерело оптимізму і стимул для успіху й самовдосконалення.

Попри всі відповідальні й непрості клопоти без дітей він не уявляє свого життя – буття.

НАВЧИЛО ГОРЕ КАЛАЧІ ЇСТИ

За словами заступника начальника управління праці та соціального захисту населення  райдержадміністрації Алли Васюк, на Менщині проживає десять сімей, в яких дітьми опікується чи певний час ( до другого офіційного шлюбу) опікувався тато.

Та в  найскладніших житейських обставинах перебуває саме родина Корнієнків. Суд спершу виніс рішення на користь Юлії Корнієнко, і діти, хоча й недовго,  проживали з матір’ю.

В’ячеслав мав спілкуватися з синами й донькою у визначені години, але ті постійно прибігали до татуся. З часом піклування про дітей цілковито лягло на його плечі. Відтак він подав зустрічний позов до суду.

Комісія з питань захисту прав дітей, як поінформувала начальник служби у справах дітей районної держадміністрації Тамара Песоцька ( хоча обоє батьків не позбавлені батьківства і мали рівні права), вирішила залишити Владислава, Андрія і Аню з татом, який фактично їх виховував і з котрим проживали під одним дахом.  

Мати ж згідно з рішенням суду сплачує аліменти на утримання дітей, але в праві безперешкодно бачитися з дітьми. 

Це були правові моменти, а в реальності діти – цілком клопіт саме татуся ( у матері нова сім»я). В’ячеславу довелося, як гласить образне народне прислів’я, одинаком навчитися  калачі їсти в складних житейських обставинах (найменшій донечці було тоді лише три роки).

Давати лад домашньому господарству (є свині, теля, кури), порати город, куховарити, шити, прати, допомагати дітям у навчанні, лікувати…Кожен день розписаний щохвилинно, бо поєднує роботу тваринника у місцевому сільгоспвиробництві «Авангард» із відповідальними обов’язками тата – мами.

Заради синів і доньки В’ячеслав, як зізнався в розмові, повністю «зав’язав» зі спиртним і курінням, що було нелегко.

- Певний час родина Корнієнків була під соціальною опікою Менського районного центру соціальних служб для сім»ї, дітей та молоді, - розповідала фахівець із соціальної роботи Тетяна Ковальова. – Часто в них бувала, і бачила, що він робить все можливе й неможливе, аби дітвора почувалася щасливою. Вячеслав Вікторович  з нашою допомогою зміг всьому навчитися. Тато і мама в одній особі.

«БЕЗ ДІТЕЙ ЖИТТЯ НЕ МИСЛЮ…»

Особисто поспілкувавшись з батьком і дітьми, переконалась, що всім відома пісенька про те, що «папа может быть кем угодно, только мамой не может быть»,  морально застаріла. Згодна з працівниками соціальних і державних служб: « Такий тато, як В’ячеслав Корнієнко – справжня мама. Відповідальний, люблячий, працьовитий. Зігріває діток теплом душі й серця».

Ми говорили з В’ячеславом про спектр клопотів, про успіхи школярів, про вподобання й захоплення дітей, а семикласник Владислав, четвертокласник Андрійко і другокласниця Аня горнулися до тата. Всі троє – такі різні, з непростими характерами, але об’єднані любов’ю й турботою найріднішої людини.

До слова, саме батько під особисту відповідальність забрав старшого сина зі спеціалізованої школи – інтернату, обходивши чимало інстанцій.

- Владик тепер навчається у звичайній школі, а я по можливості допомагаю. Усі троє – на очах, і я спокійний. Якщо бувають у рідні чи на відпочинку, день ще можу прожити не сумуючи. А тоді і діло не робиться, і на душі тривожно – ніби частину мене самого забрали, - говорить В»ячеслав. –Без дітей життя не мислю…

І тренінг  «Роль медіа у подоланні гендерних стереотипів і дискримінацій», і особисті якості В’ячеслава Корнієнка, і думки офіційних осіб, і усвідомлений вибір дітей жити саме з татом  переконали у рівноправності батьків щодо виховання синів і доньок.

Ольга Чернякова

На знімках: діти й тато – єдине ціле, освячене взаємною любов’ю; соціальний працівник Тетяна Ковальова.

Фото автора