День народження пенітенціаріїв
Урочистості з нагоди святкування 16-річниці з дня утворення Державного департаменту України з питань виконання покарань, функції якого з 9 грудня 2010 року виконує Державна пенітенціарна служба України, відбулись 22 квітня в управлінні Державної пенітенціарної служби України в Чернігівській області.
Повідомляє прес-служба управління ДПтС України в Чернігівській області.
Урочиста атмосфера панувала у повітрі актової зали. Святкування розпочалося урочистими зборами, які відкрив начальник управління полковник внутрішньої служби Валерій Пісклов. Він привітав всіх присутніх від себе особисто і зачитав привітання персоналу та ветеранам від Голови Державної пенітенціарної служби України Сергія Євгенійовича Старенького.
За словами Валерія Пісклова, за час свого існування служба стала гарантом охорони конституційного ладу. «Нас усіх об’єднує спільна мета — служіння справедливості, миру та злагоді в суспільстві. Здійснюючи свою діяльність на засадах законності, відкритості та демократії, працівники Державної пенітенціарної служби відстоюють права та свободи, - наголосив він. – Я вдячний пенітенціаріям за сумлінне виконання службових обов’язків».
Окрема подяка пролунала на адресу ветеранів пенітенціарної служби, які виявляють активну життєву позицію. Колишні начальники управління Кочубей Іван Іванович, Лопатін Віктор Іванович, Настоящий Володимир Іванович, Воєдило Олександр Михайлович – Голова Чернігівського обласного осередку ветеранів ДКВС України весь час перебувають поряд з чинними співробітниками, передають молодому поколінню свій багатий життєвий та професійний досвід, ретельно стежать за збереженням історії й традицій пенітенціаріїв Чернігівщини.
За багаторічне сумлінне виконання своїх службових обов’язків, високий професіоналізм та з нагоди 16-ї річниці утворення Служби керівництво управління Державної пенітенціарної служби України в Чернігівській області нагородило кращих співробітників почесними грамотами, нагрудними знаками та достроковими спеціальними званнями. Не залишилися поза увагою і ветерани кримінально-виконавчої служби області. Їх було нагороджено подяками.
На Дошку пошани управління наказано занести співробітників управління, установ та кримінально-виконавчої інспекції області.
Кращі працівники області були також заохочені почесними грамотами Чернігівської облдержадміністрації та Чернігівської міської ради.
Зі словами вдячності за отримані позитивні емоції та для привітання колективу пенітенціаріїв Чернігівської області звернулися вельмишановні ветерани та пенсіонери Служби. Вони пригадали роки своєї молодості та трудові будні несення служби.
На завершення урочистостей, пенітенціаріїв Чернігівщини привітала Голова обласної профспілкової організації служби Панченко Еліна та вручила почесні грамоти.
| Версія для друку Відправити по e-mail Обговорити на форумі |
| Переглядів : 5215 |
Посилання до теми:
22.04.2014 Міліція хвалиться – на Великдень лиш 5 загиблих
16.04.2014 Що натворили Волосянкін та Харді
18.04.2014 Януковича-старшого шукає СБУ
16.04.2014 Просочені революційним димом фото
17.04.2014 Порятунок 76-річної жінки
16.04.2014 Селянин виорав мінометну міну
































Коментарі (1)
Незгодний | 2014-04-22 18:45
Дитяча виправна колонія є рудиментом радянської каральної системи, тільки в спотвореному вигляді. Тут не перевиховують, тут – знущаються над в’язнями-дітьми, знищуючі їх моральні цінності та негативно впливаючи на дитячу, ще не сформовану психіку, не враховуючи, що ці в’язні – діти! Які б вони не були і щоб не скоїли – вони діти! Все перевиховання побудоване на фізичному насиллі, приниженні людської гідності і окозамилюванні. Тож, такі заклади не виправляють дітей, а навпаки готують кримінальних авторитетів. Тому дітей, відносно яких приймається рішення про утримання за гратами, повинно бути значно менше, адже це крайній метод виховання.
Досвід усіх країн світу показав: в’язниця для дитини – провальний експеримент. Деякі діти, у в’язниці утверджуються у своєму кримінальному майбутньому. Якби свого часу, до них не застосували таких жорстоких мір, їхня доля могла б скластися по іншому. Тож, більшості дітей можна допомогти без поміщення їх до виправних колоній.
Виникає справедливе питання: можливо варто, зробити все можливе, щоб у такі заклади потрапляли діти лише за тяжкі злочини, такі як вбивства, а більшість таких колоній все ж необхідно закрити? Це допоможе утвердити гуманний підхід у перевихованні дітей.
- керівництво колонії, вихователі, командири загонів, обслуговуючий персонал обкрадають дітей, вимагають з батьків хабарі за нібито особисте поліпшення умов утримання їх дітей і нічого не роблять. Знають, що ніхто через страх за свою дитину, що дитині можуть помститися, не поскаржиться.
- вихователі, окрім нецензурної лайки, іншої мови не знають. Замість них «вихованням» займається так званий актив зі складу ув’язнених. Цей актив обирається з добре фізично розвинених хлопців котрі відбувають покарання за скоєння тяжких злочинів. Є серед них вбивці і психічно хворі «діти», яким давно місце в дорослих виправних закладах. Тобто, це жорстокі, безжальні, без всіляких морально-етичних засторог, молоді люди, здатні на все. Вони офіційно стоять на обліку в оперативній частині колонії, їм окремо готують їжу в їдальні, вони через донощиків, обраних з розрахунку, один донощик на п’ять ув’язнених, слідкують за кожним ув’язненим і доповідають начальству. У відсутність начальства вчиняють судилища, бійки, знущання у вигляді багатогодинного марширування в любу погоду, буває, що і повзком, фактично голих і босих дітей, позбавляють сну, придумують своєю хворою уявою якісь роботи. Наслідок «виховання»: вибиті зуби, синці, каліцтво, залякані очі…
Цей актив на чолі з «Бугром» відслідковує кожну дитину: що сказала, що зробила, хто приїхав і на який термін з батьків, що привезли з одягу, взуття, харчів. А навіщають батьки і родичі своїх ув’язнених дітей кожний день з різних регіонів України. Кожний день «актив» без будь-якого контролю з боку командирів-вихователів, бо має право на вільне пересування по території колонії, чекає коло адміністративного корпусу колонії на закінчення побачення. Відбирають у дитини геть усе – їжу, взуття, одяг… І все це неподобство на очах у командування, в тому числі заступників начальника колонії з виховної роботи, соціальних психологів. Всі діти просто залякані маленькі звірки!
- а що подають на стіл в їдальні дітям? Повна антисанітарія. Діти не наїдаються, ходять голодними і хто як вміє, хто мовчки очима з характерним блиском голодної людини, хто не соромлячись протягують руки і просять батьків чужих дітей, що приїхали на побачення, дати хоч щось, хоч шматочок хліба… Але якщо хтось з батьків, не маючи сили на це дивитись в кожне побачення, поскаржився, або має приїхати з інспекцією, перевіркою комісія з Державної пенітенціарної служби України, або з прокуратури області, які постійно там «пасуться», начальство влаштовує справжню показуху – столи накривають чистими скатертинами з новими клейонками, кухарі отримують продукти по нормі. Уявіть масштаби розкрадання і їх наслідки – діти все життя будуть страждати від виразок шлунку, гастритів, колітів, хвороб шлунково-кішечного тракту! Значить, треба або покласти край злодіям в погонах, або постійно скаржитись, щоб комісії були кожний день, або взагалі ліквідувати дитячі колонії, як пережитки радянського минулого, від якого не можемо позбутися впродовж 22 років незалежності України. Добре, що у нас давно немає Сибіру, Мордовії і Соловків з їх лісоповалами!
Дітей і батьків постійно обкрадають – це джерела особистого збагачення!!!
- кожний новий конвой в колонію супроводжується масовим суїцидом – діти через одного ріжуть собі вени!
- діти повально хворіють, особливо простудними захворюваннями і захворюваннями шкіри – дерматити, чесотки, почесухи, грибкові захворювання і т.д. Вони просто заживо гниют!. І нікому немає до цього діла. Лазарет в колонії тільки на кілька місць, але і вони пусті. Чому? Тому що лікарю колонії і фельдшеру це вигідно – вони отримують преміальні за те, що по їх докладним діти всі здорові. Цим нелюдям вигідно приховувати випадки захворювань. Батьки самі намагаються зробити аналізи, щоб виявити, а який же стафілокок підхопила дитина, купити за свій кошт в аптеці антибіотики і не отримати в кінці терміну покарання додому інваліда. Але ж держава виділяє кошти на ліки. Виходить, що і їх розкрадають?
Чому хворіють діти? Тому що умови утримання нелюдські. Вони цілими днями на вулиці – влітку під пекучим сонцем, восени роздягнені під дощем, взимку в мороз – або тяжко працюють, або тупо марширують і повзають по землі навколо адміністративних споруд.
Помитися нема де, в умивальнику тільки холодна вода. А яким чином можна випрати одяг, білизну? Рідке мило, яке в достатній кількості закуповується для ув’язнених дітей, теж розкрадається. Але для показухи є вбиральня з гарячою водою, душем. Її відкривають тільки для комісії…
- основні завдання ДТпС не виконуються, тобто в колонії ніяких заходів по перевихованню малолітніх злочинців не проводяться. Навпаки, діти бачать і знають, що начальство краде і самі продовжують красти. В основному, тут відбувають покарання за крадіжки – мобільних телефонів, мопедів, більшість за дрібні крадіжки. Крадуть один в одного абсолютно все – потрібна та річ, чи ні, навіть іконки і зубні щітки разом із пастою… Про профілактику немає і мови, а тому вони вийдуть колись на волю і більшість з них продовжить займатися тим самим. Тільки чергова колонія вже буде для дорослих злочинців;
- так зване перевиховання здійснюється начальником установи, заступниками, командирами загонів і соціальними психологами. Майже у всіх на плечах погони, вони офіцери. Але що то за офіцери, які з дітьми розмовляють тільки мовою самої що не є брутальної лайки, одними матюками. Чому доброму вони можуть навчити, перевиховати – тільки озлобити, або просто морально знищити випадково потрапивши дитину з нормальної родини до колонії. Тож, дитячі виправні колонії потрібно переформатовувати. Їх потрібно не обгороджувати колючим дротом, а брати туди вихователів та психологів, які могли б навчати чогось цих дітей. Утримання дітей за гратами – це повинен бути останній метод покарання. В колоніях повинні перебувати лише ті діти, що скоїли тяжкі злочини (вбивства).
- нещодавно в колонії прийшла чергова вказівка з Управління державної пенітенціарної служби України – під любим чинником скоротити умовно-дострокове звільнення дітей, тобто тих, відбув половину строку покарання. Начальство вимагає скоротити вихід на волю з 70% до 50%! Тепер активісти на прохання начальства будуть займатися підставами, підкиданнями заборонених речей тим, хто збирається в 1-й загін. За кожним будуть посилено слідкувати, виносити догани, писати погані характеристики – не став на шлях виправлення, не приймає участь в житті колонії, тощо.
Висновки: Україна, яка пнеться в Європу, має ліквідувати дитячі виправні колонії і соціальні умови для виникнення дитячої злочинності. Скоротити до мінімуму дорослі. Як би за роки незалежності не знищили 50000 підприємств, батькам було де працювати і вони отримували гідну заробітну платню, таку як у «Європі», могли б гідно утримувати і вчити своїх дітей, щоб діти розуміли мотив навчання і бачили своє майбутнє, думаю, що злочинність просто б не мала умов для виникнення. В ЄС таких колоній немає, існують інші способи покарання і перевиховання, як домашні арешти, штрафи для батьків, спеціальні школи, тощо. Це якась радянська дурниця – в Україні 142 виховних колонії, з них 8 (!!!) для неповнолітніх. Вся країна – якийсь солженіцинський ГУЛАГ!
В виправних колоніях мають відбувати покарання корумповані судді, міліціонери, прокурори, чиновники, а не діти. З дітей відбувати покарання мають тільки вбивці і ґвалтівники, яких мають перевиховувати і лікувати психіку спеціально підготовлені вихователі-психологи, психотерапевти.
Дитячі виправні колонії – це концтабори, обличчя сучасної України!!! Це джерело додаткового заробітку для вертухаїв! Це обличчя її колишнього ЗЕКа-Президента, який сам відсидів два строки за насильство і розбій з грабунками! Як наш народ тільки міг обрати такого! І що цікаво – на відміну від попередніх президентів, Янукович В.Ф. не помилував і півсотні осіб… От така жорстока людина, яка чотири роки своєї влади займалася тільки грабунком країни, за наш кошт влаштувала собі золоте життя в Межігір’ї.