Люди й природа найкращі на Сході, або Чому українцям варто повчитися у афганців

Архаїчні краєвиди Середньої Азії, тибетські святині та урбаністичні ландшафти сучасних китайських міст: така географія на світлинах відомого чернігівського мандрівника, письменника й журналіста Олександра Волощука.

Його персональна фотовиставка відкрилася сьогодні в обласному художньому музеї імені Галагана. Це вже друга експозиція на рахунку автора.

Олександр Волощук каже, що фотохудожником себе не вважає, тим не менш, унікальність відзнятого матеріалу не дає можливості оминути його увагою.

Світлини, представлені на виставці, зроблені під час минулорічної дев’ятимісячної мандрівки дев’ятьма країнами Сходу: Південною Осетією, Афганістаном, Китаєм, Тибетом, Монголією, Казахстаном,  Таджикистаном, Киргизстаном та Узбекистаном. 

Загалом, в експозиції 35 фотографій – лише незначна частина із понад 1200, зроблених під час подорожі. Саме тому, каже Олександр Волощук, для виставки намагався відібрати саме ті світлини, які, на його думку, найкраще відображають суть Сходу. А вона, перш за все, в унікальній природі і людях. До речі, обличчя у всіх добрі й привітні, незважаючи на те, хто зображений на фото: таджицька дівчинка чи грізний воїн-бородань з афганської армії.

Олександр Волощук зазначає,  західна цивілізація багато у чому втратила цінності, притаманні східній: гостинність та щирі людські відносини. Найбільше за час подорожі його вразили жителі Афганістану, в якому Олександр Волощук пробув лише 9 днів, утім вражень від перебування у цій країні вистачить на все життя. Люди там, каже мандрівник, попри бідність й постійні військові конфлікти, відчувають себе щасливими.

Нам, особливо у цей нелегкий для України час, треба багато чому у них повчитися, а особливо життєрадісності. Вони живуть в одній з найнебезпечніших країн світу, та не втрачають оптимізму і завжди намагаються безкорисно допомогти тому, хто цього потребує.

Побачити дивовижний і різноманітний світ Сходу у об’єктиві Олександра Волощука усі охочі матимуть змогу до 21 квітня.

Андрій Тіток