Соціальну роль жінка обирає сама

Директор Чернігівської рекламної агенції «Prime media», керівник інтернет – проекту «Чиста політика» та дискусійного клубу «Експертна думка», громадська діячка, ініціатор багатьох благодійних масових заходів, самодостатня непересічна особистість Тетяна Бойко має свою точку зору на проблеми гендерної рівності.

Вона впевнена, що жінки самі обирають свою місію – берегині домашнього затишку чи успішної бізнес – леді, політика чи домогосподарки…

- За давньою легендою, Ліліт, першу жінку на планеті, Бог створив із одного матеріалу і цілком рівноправну з чоловіком. І оця рівність – причина їх розлучення: не могла вона дивитися на даровану Всевишнім половинку широко відкритими очима, бути безмовною істотою  та в усьому «повиноваться мужу своему». Творець  подумав – подумав  і швиденько виправив помилку, виліпивши з Адамового ребра покірну напіврабиню - помічницю Єву, далеку від досконалості.  Ліліт же зникла в невідомості. На календарі вже ХХІ століття, а суспільство так і не позбулося стереотипів щодо ролі жінки в родині й  соціумі.

- Гендерна рівність, на мою думку, це передусім – баланс можливостей для самореалізації – в політиці, в  бізнесі, в інших сферах суспільного життя. Нинішні жінки з почуттям власної гідності, самодостатні, мають право вибору в усьому. Додам, що це рівність можливостей за можливостями, бо за природою жінка  відмінна від чоловіка, і деякі види тяжкої фізичної праці протипоказані. Скажімо, шахта чи цехи з виплавки металу – не жіноче діло.

- Отож, «войти в горящую избу» і «остановить коня на скаку» повинен все ж мужчина?

- Так. Бо він – мужчина: захисник і годувальник, опора й надія.

- Недавно  побачила карикатуру: маленького зросту жіночка ледве тягне на плечах п’яного чоловіка. І напис -  як розмірковування: «Жаль, що гареми у нас заборонені, а то моя Люська  в одиночку вже не може мене на четвертий поверх підняти!».

- На жаль, є житейські ситуації, коли чоловік не завжди  глава родини з усім спектром обов’язків. Нерідко тягар побутово – фінансових лягає на тендітні жіночі плечі. Особливо непросто живеться сільським жінкам.

- Загалом  можна сказати, що  часи, коли місія представниць прекрасної половини людства  обмежувалася тільки хатніми клопотами, розпалюванням родинного вогнища канули в лету?

- Безперечно, жінки успішні практично в усіх сферах діяльності. Великий плюс гендерної рівності - сприйняття чоловіками жінки як ділового партнера, без поблажок на стать. Мужчини вчаться цьому, подекуди неохоче, але ми довели, що «жінка може все»: бути чудовою господинею, люблячою дружиною,  турботливою матір’ю і фахівцем у своїй справі. Нинішні жінки активні в політиці, в суспільних процесах.  Окрім того, очолюють благодійні та громадські організації, діяльність яких спрямована на допомогу й захист дітей  з обмеженими можливостями, багатодітних родин, дітей  позбавлених батьківської опіки. Це – потреба їх щедрих сердець і душ.

Великий мінус – формування образу жінки – амазонки, в житті якої немає місця мужчини. Приниження природної місії мужчини – хибний шлях.

- Таню, кажуть, що справжні чоловіки вимерли, мов мамонти. Іноді й сама у хвилину безнадії схиляюся до такої версії. А польська письменниця Іоанна Хмелевська, стверджує. Що мужчина потрібен тільки в двох ситуаціях – у постелі для продовження роду людського та на вокзалі для перенесення тяжких чемоданів.

- Не всі. Я – щаслива жінка. Чоловік – мій друг. Найкращий тато для нашої шестилітньої доньки. Взірець справжнього мужчини – мій свекор. У минулому - військовий, котрий пройшов «гарячі точки». Він був надійною опорою для дружини. Взаєморозуміння, взаємоповага, високий ступінь довіри  панують у їх подружньому союзі.  Я вже не кажу про дідуся, за яким бабуся їздила по гарнізонах – як голка за ниткою і була надійним тилом – оберегом. Родини військових – особливі, з моральними принципами й цінностями. І мій чоловік – теж достойний мужчина.

Чітко розрізняю поняття «фемінізм» і «гендерна рівність».  Амазонки  хай залишаються легендою. Чоловік і жінка повинні бути партнерами. Правду кажучи, й жінки іноді хочуть неможливого : для себе винятково прав, для мужчин – тільки обов’язків рятувальника, годувальника, фінансової опори.

- Чернігівцям особливо полюбилися яскраві масові дійства «Арт – животик» і «Парад колясок», які культивують родинні цінності, материнство. Як народилася ідея подібних благодійних заходів?

- Обидва проекти, образно кажучи, - наша спільні діти з педіатром Любов’ю Колонтай. Звикли сприймати вагітність  як особливий стан – ледь не тяжку хворобу. Насправді то щаслива пора для майбутньої матері, для подружжя, для всієї родини. Прекрасна пора очікування чуда – народження дитини. Державні програми підтримки материнства і дитинства  - важливий фактор подолання демографічної кризи. Наші ж свята згуртовують родини, дарують насолоду, пробуджують фантазію.

- Тетяно, очолювана Вами піар – агенція  займається серйозними справами - допомагає клієнтам вибудовувати стратегію комунікацій із цільовими аудиторіями.

- Так, правильна модель життєдіяльності будь – якого колективу  не лише запорука успіх, здобутків, але й  комфортної доброзичливої атмосфери в конкретному «маленькому» соціумі. До слова,  у співпраці із замовниками керуємося  моральними принципами.

- В дискусійному клубі «На дивані у Тані» про життя – буття, про високі матерії розмірковували політики, народні обранці, бізнесмени, громадські діячі… Про гендерну рівність теж йшлося?

- Проблеми рівності завжди привертають увагу аудиторії, бо торкаються кожного.  Хочеться подолати стереотипи, які, на жаль, «прописалися» в ЗМІ. Якщо журналісти описують жінку, навіть ділову, надають перевагу зовнішності, деталям  чи кольору вбрання, аксесуарам і т.п. Коли ж подають портрети чоловіків, зосереджуються на якостях, не шкодуючи епітетів – сильні, мужні, професіонали…Одне слово, справжні герої. Гендерний підхід? Звісно, ж ні. Є задуми щодо висвітлення проблем виховання дітей,   підводних рифів медичної і правової реформ.

- Повсякчас дивуюся, як Ви все встигаєте: брати участь у різних культурно – мистецьких заходах: танцювали й співали в ім’я порятунку дітей. Подивували публіку вишуканою шляпкою. Були «стилягою».  Лауреат міського конкурсу «Жінка року» й ряду   престижних міжнародних конкурсів. Як вдається гармонійно поєднувати жіночність із діловими якостями?

- Передусім, ніколи не була білоручкою, не сподівалася на манну небесну. Працювала зі студентських років, допомагала мамі. Відпочинок сприймаю як зміну занять. Ризикую, експериментую, шукаю, не боюся труднощів, постійно вчуся, вдосконалююсь, багато читаю.

- Ще не всі задуми – плани здійснилися?

-Безумовно. Недописана книга  про територіальний брендінг. Нереалізовані кілька соціальних проектів. Є задуми змінити формат діяльності «Експертної думки», розширити коло експертів.

- Слухаю Вас і думаю, що жінка сама кує своє щастя?

- Великою мірою з коханим чоловіком, з родиною, з дітьми, з однодумцями. Гріх жаліти сучасниць: у них є всі можливості бути щасливими і самодостатніми.

Розмовляла Ольга Чернякова

На знімках: Тетяна Бойко в різних іпостасях.

Знімки із родинного архіву Тетяни

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити