Анатолій Мирошниченко: «Об’єднувати, а не роз’єднувати!»

5 жовтня у Києві відбулася виставка-конференція «Стоп революції, що породжує християнофобію!», присвячена мусульманській та християнській культурі Сирії.

Для декого з присутніх стало відкриттям, що в мусульманському світі є місце православ’ю. Та, як пояснили організатори проекту, з кожним днем православних святинь там усе менше.

Через спричинену «арабською весною» зміну правлячих режимів релігія тепер перетворюється на камінь спотикання у стосунках людей.

У результаті чого знищуються православні храми.

Мета виставки-конференції – привернути увагу громадськості до наслідків «арабської весни» та уберегти надбання православної культури від подальшого руйнування.

Спонсором проекту виступив депутат Чернігівської обласної ради Анатолій Мирошниченко. У роботі конференції взяли участь: посол Сирії в Україні Мухамед Саїд Акиль; магістр богослов’я, священик із Нью-Йорка Ігор Тарасов; співробітник відділу зовнішніх церковних зв’язків УПЦ, протоієрей Захарій; відомий український журналіст Ігор Слісаренко; депутат Чернігівської облради Анатолій Мирошниченко та інші почесні гості.

З надією на допомогу з Одеси приїхали родичі 19 українців, котрі, працюючи в Лівії під час революції, потрапили до в’язниці за підозрою у допомозі режиму Каддафі.

Ініціатор проекту протоієрей Захарій, який побував з духовними місіями у 50-ти країнах Близького Сходу та Африки, сказав: «Явідвідав багато країн. Лівію, Сирію, Іран, Ліван, Пакистан тощо. Моє основне завдання – духовна допомога православним, які проживають там. Дуже складно знайти людину, котра не лише морально, а й фінансово підтримала б місіонерські кроки. Щире спасибі Анатолію Мирошниченку за сприяння в духовних місіях, за допомогу в організації фотовиставки, якою я хотів показати культурне багатство та розмаїття Сирії».

Ігор Тарасов, продовжуючи думку отця Захарія, наголосив на тому, що православні американці, як і українці, переймаються руйнацією православних храмів у країнах Близького Сходу.

Хвилюючим та емоційним був виступ посла Сирії в Україні Мухамеда Саїда Акиля. Він із глибоким жалем розповів, що нині в Сирії пам’ятки християнської культури знищуються радикальними ісламістами, і це йому дуже болить. Також посол висловив свою повагу Анатолію Мирошниченку за небайдужість і меценатство. Усім присутнім запам’яталися слова посла: «У кожного з нас є дві Батьківщини: місце, де ми народилися, і колиска цивілізації – Сирія».  

Зі сльозами на очах говорила дружина одного з ув’язнених у Лівії українців, яка від імені 19-ти згорьованих родин просила в усіх підтримки. Вона зауважила, що українським в’язням у середньому по 60-65 років і вони можуть не дочекатися виходу з тюрми, адже лівійський суд виніс їм суворий вирок – 10 років неволі. Жінка подякувала протоієрею Захарію за те, що він прибув до Лівії з духовною місією і зустрівся з полоненими. Отець Захарій – ниточка, яка зв’язувала рідних з полоненими і зараз дарує надію на те, що з Божою поміччю вони скоро побачаться.

– Два роки поспіль практично весь арабський світ охоплений процесом, що має назву «арабська весна». Вона призвела до зміни режимів у багатьох країнах Близького Сходу, а це, у свою чергу, ставить під загрозу мир і стабільність у цьому регіоні.

Річ у тім, що в країнах Близького Сходу живе і працює багато наших громадян. Зараз унаслідок революцій і нетерпимості ісламських радикалів до православ’я їм загрожує насильство. І тепер, можливо, аби залишитися там і надалі, нашим співвітчизникам доведеться зрікатися самих себе і своєї віри. 

Я – православний християнин. Віра для мене дуже важлива. Я будую дві церкви. І тому, хоч Близький Схід від нас за тисячі кілометрів, я переймаюся долею православних.

Отець Захарій, який став ініціатором проекту, – мій давній друг. Разом з ним ми зробили вже не одну добру справу. Тому я підтримую його й зараз, аби привернути увагу людей до того, що недопустимо використовувати релігію для поділу суспільства на ворожі табори. Це однозначно призведе до війни. І ще – дати впевненість нашим громадянам, котрі перебувають у країнах Близького Сходу, що їхніми проблемами переймаються на Батьківщині і їх є кому підтримати. Адже ви бачите, яке високе представництво на конференції: політичні та громадські діячі, посли, духовенство.

Світ уже давно змінився, він не такий, як був ще десять років тому. Країни стали ближчими одна до одної, незалежно від відстаней між ними. І проблеми тепер спільні. А якщо так, то треба їх спільно вирішувати.

…Переконана, що в об’єднанні наша сила. На виставці були присутні представники різних національностей. Між ними не було ворожнечі, всі з цікавістю слухали високих гостей, переглядали фотокартини, захоплювалися побаченим і висловлювали жаль, що деякі з храмів тепер можна побачити тільки на світлинах… Та й знань про арабський світ побільшало.

А може, доброзичлива атмосфера, що панувала на конференції, якось вплине на збройні конфлікти, і ми, нарешті, усвідомимо, що земля у нас одна і вона є спільним домом для всіх?

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити