Церковно-релігійне життя Чернігова у 20-30-ті роки XX століття

Після революційних подій 1917 року, коли церква була відокремлена від держави і школа від церкви, церква поступово втрачає всі привілеї державної релігії.

У 1933 році Катерининська церква була закрита. Відомо, що у довоєнні роки у приміщенні Катерининської церкви зберігались документи обласного архіву.

Відомо, що до початку Великої Вітчизняної війни у Чернігові було закриті всі храми. Нажаль, не всі документи, які свідчать про руйнування храмів, збереглися до наших днів. Чимало їх, особливо тих, які стосувались нищення церков, не збереглися. Деякі храми начебто руйнувалися за усними вказівками.

У той час Рудметалторг розгорнув широку діяльність збираючи кольоровий метал для потреб промисловості. У Чернігові не зважаючи на унікальну історико-архітектурну цінність Спасо-Преображенского собору XІ століття, почали руйнування дзвіниці з метою вилучення дзвону XVІІІ століття (його вага становила приблизно 840 пудів).

Українським комітетом охорони пам'яток історії і культури було видано розпорядження, в якому підкреслювалось, що руйнування дзвіниці відбувається незважаючи на протести Наркомпроса та існуючі закони. Український комітет охорони пам'яток історії і культури призивав слідкувати за закриттям церков і своєчасно вилучати предмети, які мають культурну цінність, з утилю Рудметаллторга. Але на місцях ці розпорядження фактично не виконувались.

Потрібно сказати, що в цей важкий час деякі люди намагались зберегти пам'ятки культури. Серед таких діячів, які розуміли цінність культових речей, був директор Чернігівського музею і за сумісництвом вчений охоронець Чернігівського Держзаповідника М. Вайнштейн.

13 січня 1930 року М. Вайнштейн звертався до Чернігівського окрвиконкому, вважаючи за необхідне зберегти, пам'ятки культури виключної художньої ваги – дзвони, які знаходились у колишньому Спаському соборі та Троїцькому і Єлицькому заповідникові.

М. Вайнштейн наголошував: «Державний музей вважає за необхідне абсолютне збереження дзвонів без будь яких пошкоджень при знятті їх, крім того зважаючи на те, що перевозка дзвонів з дзвониць до склепу Рудметалторгу, а звідти до музею викличе зайві грошові витрати й псування цих пам'яток. Держмузей настоює на тому, щоб ці дзвони, після зняття їх, були перевезені безпосередньо до музею, але не до склепу Рудметалторгу».

Але місцеві органи влади Чернігова не зважаючи на правові документи з цього питання, протест Наркомпоса УССР о забороні Чернігівському окружному виконкому знімати дзвони, які мають значення пам'ятників давнього українського мистецтва, був відхилений секретаріатом ВУЦИК

У 1931 році М. Вайнштейн був змушений скласти з себе повноваження директора музею, скоріше за все це було обумовлено постійним цькуванням з боку місцевих органів влади. У 1931 році М. Вайнштейн виїхав з Чернігова.

Отже, в церковно-релігійному житті Чернігова у 20-30-ті роки XX століття, спостерігались руйнації і знищення – які стосувались, як церковних споруд, так і окремих представників Чернігівської єпархії.

Данило Рига.
Національний архітектурно-історичний
заповідник «Чернігів стародавній»