Останнє оновлення: 22:05 понеділок, 17 лютого
Думка
Ви знаходитесь: Культура / Архітектура / Кого ідеологічно обслуговують свята 23 лютого і 8 Березня в Україні?
Кого ідеологічно обслуговують свята 23 лютого і 8 Березня в Україні?

Кого ідеологічно обслуговують свята 23 лютого і 8 Березня в Україні?

Після скасування відзначення радянських «жовтневих» свят (7-8 листопада) найбільш суперечливими з офіційних свят в Україні залишаються 23 лютого, що з 1999 року відзначається як День захисника Вітчизни та 8 Березня.

Поява першого свята пов’язана з підписанням В.Ульяновим-Леніним 15(28) січня 1918 року Декрету Раднаркому про створення Робітничо-селянської Червоної армії.

Символічно, що вже наступного дня відбувся бій під станцією Крути на Чернігівщині між збройними загонами більшовиків під проводом М.Муравйова і захисниками Української Народної Республіки(УНР), яка була проголошена 22 січня 1918 року ІV-м Універсалом Центральної Ради.

Для патріотів України саме цей день — 29 січня 1918 року за новим григоріанським календарем — є Днем Героїв Крут — святом української зброї або Днем захисника Вітчизни.

Звідки ж тоді взялося 23 лютого і кому воно потрібне сьогодні?

З певних причин святкування першої річниці створення РСЧА у 1919 році в Москві було проведене майже на місяць пізніше. Відтоді й почало своє самостійне життя 23 лютого як День РСЧА, з 1946 року – День Радянської армії і Військово-Морського Флоту, а зараз — День захисника Вітчизни.

Щоб якось обґрунтувати існування 23 лютого, як військового свята, більшовицькі ідеологи вигадали до 20-ї річниці його відзначення міф про здобуті 23 лютого 1918 року загонами Червоної армії перші перемоги над регулярними військами Німеччини під Нарвою і Псковом. Цей міф не мав популярності в народі, але саме 23 лютого ствердилося, в першу чергу, перемогою СРСР у Другій світовій війні і набуло самостійного значення.

Після розпаду СРСР День РА і ВМФ виявився начебто зайвим. Водночас для набуття популярності серед ветеранів війн і колишніх військових 23 лютого виявилося напрочуд вдалим. Тож і Російська Федерація, а за нею Республіка Білорусь та Автономна Республіка Крим (!?) швидко відновили його святкування під нейтральною назвою День захисника Вітчизни. Водночас День Збройних сил України — 6 грудня набув статусу лише професійного свята чинних військовослужбовців. Тож, напередодні президентських виборів в Україні 1999 року Л.Кучма своїм указом надав цьому дню святкового статусу.

І пішло-поїхало. З кожним роком 23 лютого відзначається з усе більшим розмахом, бо об'єднує імперські сили на теренах всього колишнього СРСР. У першу чергу для цього залучаються так звані «воїни-інтернаціоналісти», які чи не найбільше постраждали від імперської політики компартноменклатури в останні роки існування СРСР.

До речі, популярність свята 23 лютого серед українців надає сприйняття його як гаранта настання весняного жіночого свята — 8 Березня. Не дивно, бо деякі елементи, на кшталт невеличких подарунків чоловікам у цей день, нагадують їм, що 8 Березня треба щось обов'язково дарувати жінкам у відповідь. Хоча обидва «свята» — 23 лютого і 8 березня — з успіхом міг би замінити День закоханих — День святого Валентина 14 лютого. До речі, в цьому є щось символічне. Судіть самі.

24 січня 1918 року Декретом Раднаркому було проведено календарну реформу. Тож місяць лютий у 1918 році був унікально коротким. Після 31 січня 1918 року відразу настало 14 лютого. Не виключено, що саме звідти почалася плутанина зі святкуванням Дня РСЧА — не в січні, а в лютому, як і Жовтневого більшовицького перевороту — в листопаді. До речі, за григоріанським календарем з 1918 року Міжнародний жіночий день у Росії почав відзначатися не 23 лютого за старим стилем, а 8 березня. Тож 23 лютого і 8 березня дивним чином нагадують святкування Нового року (1 січня) і Нового Старого року (14 січня).

Щодо 8 березня, то приводом для відзначення події XIX століття в далекій Америці, якою сьогодні українські «ліві» завзято лякають українців. Ось офіційна «ліва» версія подій, що відбулися в неділю (!) 8 березня 1857 року у Нью-Йорку.

Кілька сотень жінок-робітниць текстильних та взуттєвих фабрик провели страйк і демонстрацію, вимагаючи 10-го-динного робочого дня, поліпшення умов праці й однакової з чоловіками заробітної плати. Поліція розігнала цю демонстрацію. Обурені цим жінки об'єдналися у профспілку і продовжили боротьбу за свої права.

На згадку про ці події на міжнародній конференції жінок-соціалісток у Копенгагені (Данія) у 1910 році за ініціативою Клари Цеткін було започатковано відзначення дня жіночої солідарності в боротьбі за рівні з чоловіками права. Чи не нагадує це історію з 1 травня? Як відомо, 1 Травня пов'язане зі страйком та кривавим конфліктом робітників із поліцією у Чикаго в 1886 році.

Тож 8 березня — це відповідь «лівих» феміністок на «чоловічий» Міжнародний день солідарності трудящих, мабуть, у пику чоловікам-шовіністам. Не дивно, що приклад жіночої солідарності вони знайшли давніший аж на 29 років.

Дарма, що про події у Нью-Йорку історики не знаходять відгуків у тодішній пресі, на відміну від подій у Чикаго. Головне, що є свято під офіційною назвою Міжнародний день прав жінок і миру, а для чоловіків — Жіночий день весни-краси.

Що ж насправді відзначають наші державні, комунальні, господарські мужі 8 березня? Чи не час захищати українок від вивозу в чужоземне рабство, як вивозяться за безцінь для наживи купки олігархів та їх прислуги ліс, метал, молокопродукцію та інші природні ресурси?

Та й більшості самих жінок, мабуть, досить робити щасливий вигляд і радіти від одноденної «особливої» уваги до себе начальства.

Може ще й світкувати і дякувати Президенту і його «строителям новой страны» за намагання підвищити українським жінкам пенсійний вік до «європейського рівня» з 55 до 60 років?!

Кращу долю і права треба виборювати... Це стосується, до речі, і чоловіків. Саме з цією метою і було на початку XX століття жінками-феміністками започатковане відзначення 8 Березня як Міжнародного дня жіночої солідарності в боротьбі за рівні права з чоловіками.

А для зустрічі весни-краси є чудове народне свято — Масляна, панове чоловіки!

Тож кого ідеологічно обслуговує сьогодні ці державні свята?

Звісно, не тих, хто свято береже і шанує пам’ять борців за волю України, які боролися за те, щоб українці більш ніколи не захищали чужі імперські інтереси, а будували власну незалежну соборну і демократичну державу з рівними правами для всіх.

Коментарі (8)

тітка з Чернігова | 2011-02-28 09:31

Ото так, Сергію!!! "Папаші, мамаші і дєдушкі". Від чого стільки ненавісті.? Точно тебе в капусті знайшли, як ти не навчився поважати всіх, хто жив до тебе. Аж моторошно чути слова "весна" та "любов" з жовчних вуст... Та і де ти в собі знайшов "інакомисліє"?
А товаришів тут для тебе немає: занадто "прогресивні" думки мусуєш.
Бажаю тобі нових тем. Те, про що написано, всім набридло, и кожен вже знайшов для себе відповідь. Руйнувати легко, спробуй щось збудувати.

Автор ТАО | 2011-02-26 16:23

ТАО
Впрочем, писать ему никто не запрещает)))
  Навіщо так скромнічать, ТАО!
А як би хотілося, товарищ ТАО, і не тільки заборонити і з роботи вигнати(це вже товарищі давно зробили), але ще й знищити, як "папаші, мамаші і дедушки" в ЧК і НКВС робили за інкомисліє.

ТАО | 2011-02-26 13:23

Извините, но бредовая эта статья.
И беспомощен автор в своих потугах.
Иисус тоже не 7 января родился.
И День Независимости Украины таковым не является, т.к. страна, увы более чем зависима.
То есть к каждому празднику можно придраться.
Абсолютно!
Но самое главное - народ отмечал и будет отмечать 23.02 и 8.03.
Потому что в широкой массе народу до лампочки какие-то там "двойные стандарты".
Если это Сергею Соломахе не очевидно, то, видимо, он занимает не своё место в этой жизни (касаемо работы).
Впрочем, писать ему никто не запрещает)))

Автор Роману | 2011-02-26 11:33

Роман
Брехня і подвійні стандарти формують "романів" і йому уподібних еклетичне, нереальне сприймання світу.
Цікаво, чому в голову Роману, не прийшло інше просвітління щоб не кожного рокувідзначати 9 травня, різдво тощо.
Набридло... і кожного року теж саме.
Пошукай, Романе, іншіх аргументів щоб виправдати свою імперську філософію.
навіть, комуністи ненаважились зробити 23 Лютого вихідним днем.
А щодо 8 березня. то тут вони поміняли акценти настільки, що з Міжнародний день боротьби жінок за свої права перетворено в свято жіенок і весни.
Тож й світкуй, романе, дякуй Президенту і його «строителям новой страны» за підвищення українським жінкам пенсійного віку до аж «європейського рівня» з 55 до 60 років?!
А як з європейським рівнем життя і зарплат ?
І поміркуй, що ж насправді відзначають державні, комунальні, господарські мужі цьогорічного 8 березня, звільняючи з роботи тисячі жінок передпенсійного віку підчас так званої адміністративної реформи.

Роман | 2011-02-25 23:16

15 февраля подходит - День вывода Советских войск из Афганистана - Соломаха тут как тут - бросает свои перлы острые против тех, кто воевал там, 23 февраля - снова старая ежегодная песня, 8 марта - опять все вспоминается. И так ежегодно. Похоже, что для Соломахи нет иных, более новых тем, чем браться за старое. Такое впечатление, что автор исчерпал себя, как политик и вообще - рассудительный человек. Одни ненавистнические взгляды. Я даже не хочу спрашивать, какие праздники Соломаха любит? Их у него быть не может - такой человек ненавидит мужчин, которые этот праздник - 23 февраля - считают своим потому как этот день олицетворяет мужественность, преданность, чувства долга; и все радостное, весеннее, пробуждающее - для Соломахи видится в черном свете, а стало быть - он не любит женщин. А разве это мужчина, который так отрицательно относится к сугубо женскому празднику. Ведь для наших женщин (да и мужчин тоже) - 8 Марта, это прадник любви, жизни, радости... А углубляться в истоки происхождения этого замечательного праздника могут только человечки с низменной душой, к каким и относится, судя по суждениям и постоянным взглядам, Соломаха.

тітка з Чернігова | 2011-02-24 10:49

Сергію! Ну не хочеш святкувати - не святкуй. А ми ось учора вшанували своїх батьків, чоловіків та синів, побавили їх увагою, та вже до Масляної готуємося. Приходь, як буде самотньо...

Автор | 2011-02-23 17:40

Брехня і подвійні стандарти - це найгірші чинники, що шкодять вихованню молоді і формують у неї еклетичне, нереальне сприймання світу.
Якщо вже часом розвінчено і викрито брехню про 23 Лютого, то суспільство і зформована нею влада не повинні підтримувати її поширення на державному рівні.
А тим більше використовувати цю брехню для того, щоб утримувати владу, спекулюючи на підтримці тих хто зацікавлений у збереженні цих брехливих міфів.
Щеплення від більшовицького антилюдського екстемізму: советского, социалистического, коммунистического чи власного національного повинно мати кожне нове покоління людства.
Інакше чергового злочину проти людства або геноциду проти когось не уникнути.

мнение | 2011-02-23 10:02

Автор долго и красиво говорил, но не понятно о чом. Давайте все праздники отменим и будем жить по православному церковному календарю. Чем такой лозунг хуже того что написано в статье? Короче полный бред!
закрити

Додати коментар:


Фотоновини

  Пан Усмішка і його позитив - фоторепортаж

SVOBODA.FM