Драматург Валерій Мамонтов: «Житиму в Чернігові доти, доки житиму»
Він навчався у Олега Табакова, співпрацював з режисером Андрієм Жолдаком, писав сценарії для телебачення. Крім того, був політтехнологом у командах Анатолія Кінаха та Олексія Савченка (в організації «За Чернігів»).
Мій співрозмовник переселився до Чернігова два з половиною роки тому і одразу полюбив наше місто. Займається він улюбленою справою – пише п’єси. Знайомтеся – це Валерій Мамонтов (у блогосфері відомий під ніком Kotval).
Біографічна довідка
Справжнє ім’я: Валерій Степанов.
Місце народження: Вінниця, 7 квітня 1960 р.
Освіта: Одеське морехідне училище, Одеський інститут інженерів морського флоту, Одеське державне художнє училище ім.М.Б.Грєкова, театральна студія «Експеримент» при Одеському домі актора під керівництвом Олега Табакова.
Творчий шлях: роботи в кіно (художник-постановник фільму «Каїн», реж. В.Дяченко, об’єднання «Дебют», кіностудія ім.О.Довженка, 1992р.) та на телебаченні (сценарій шоу-марафона на Майдані Незалежності до 10-річчя телеканалу «Інтер», 2006р., сценарій шоу-програми «Шлюбні ігри» на телеканалі ICTV, 2007р. тощо).
Робота в ЗМІ (журнал «Парад», тижневик «Столичні новини», журнал «Час UA» та в театрі (п’ять вистав з Андрієм Жолдаком, в тому числі «Ідіот» в столичному театрі на Подолі, «Тарас Бульба» в Санкт-Петербурзі», «Гольдоні. Венеція» та «Ромео і Джульєтта» в Харкові, «Медея в місті» у Берліні та багато інших вистав, де В.Мамонтов виступив як драматург та автор інсценізацій).
Крім того, Валерій працював у сфері реклами, «з’їв собаку» в event management та політтехнологіях.
Сімейний стан: дружина, троє синів, молодшому – 13 років.
– Мамонтов – це мій творчий псевдонім, прізвище моєї прабабусі. В той момент, коли від кераміки я перейшов до драматургії, вирішив, що треба ці сфери відокремити, тому що Степанов – кераміст, якого вже позабули, а Мамонтов – драматург, спеціалістам досить відомий, - розпочав нашу розмову гість «Високого Валу».
– Пане Валерію, розкажіть будь ласка про спільну роботу зі скандально відомим режисером Андрієм Жолдаком!
– З Андрієм у мене зроблено найбільше вистав – п’ять, в тому числі це заборонена до показу «Ромео і Джульєтта», включаючи «Медею», прем’єра якої відбулася в Берліні. Я працював як драматург, однак в сучасному розумінні цього слова. Наше уявлення про драматурга зазвичай таке: він сідає і покусуючи кінчик пера не поспішаючи вигадує п’єсу. Потім несе текст до театру, завліт його вдумливо читає, п’єсу затверджують до постановки, актори вчать ролі. Драматург ходить на репетиції, і якщо хоч одне слово переплутане, влаштовує театру дикий скандал. Це ХІХ ст. Сьогодні все інакше.
Коли ми робили першу виставу в театрі на Подолі - це був «Ідіот» за твором Ф.М.Достоєвського, моїм завданням було зробити текст драматургічним. Андрій взяв певні мізансцени, актори пересувалися на сцені зі словами «му-му» та «ля-ля-ля», помічниця режисера все записувала й складала хронометраж, а потім я писав тексти, вкладаючи їх у визначений час. Це була наша найбільш «текстова» робота – треба дякувати за це Федору Михайловичу. Мені довелося дописати всього-на-всього декілька сцен, аби вистава існувала в трактуванні Жолдака.
– До речі, а як ви знайшли одне одного?
– У нас цього ринку не існує, тому люди дізнаються одне про одного випадково. У мене вийшло так: людина, з якою я працював у Києві в рекламному агентстві, мала задум сучасної вистави. Я мав написати п’єсу, а Жолдак її поставити. Ми повністю все підготували, але фінансування не знайшлося. Так от і познайомилися. І коли у Андрія з’явилася можливість поставити «Ідіота», я був до його послуг.
Опинився в Чернігові завдяки проекту О.Савченка
– Цікаво дізнатися, як і чому кераміст перекваліфікувався на драматурга чи було навпаки?
– В Одесі я закінчив одне за одним чотири учбових заклади. Один з них – театральна студія під керівництвом Олега Павловича Табакова. До речі, з деякими однокашниками я спілкуюся досі. Але останнім було художнє училище, де я навчався на керамічному факультеті. Я чесно поїхав за розподілом на фарфоровий завод до Житомирської області, адже на той час твердо вирішив зав’язати з театром назавжди. Це було вперше, але не в останнє. Тому з чистою совістю я почав займатися сервізами. Однак десь за три-чотири роки мене знайшов товариш по студії, якому треба було терміново ставити дипломну роботу – короткометражний художній фільм «Каїн». Він запросив мене художником-постановником. І так склалося, що в той час я написав свій перший сценарій, а також перші дві п’єси. Це було десь в 1994-му, а в 1995 р. я переїхав до столиці. Спочатку було складно, а потім з’явилася робота, нові вистави. В той час ми з Жолдаком зробили «Тараса Бульбу» в Києві. Паралельно я займався івент-менеджментом, «з’їв собаку» у цій сфері.
– В Києві я провів десь вісім років, однак так і не звик до цього міста. А «добила» мене осінь 2004 року – Майдан і помаранчева революція. Я розумів, що відбувається, мені це не подобалося. Я відчував, що буде погано, почав депресувати, повернувся до Одеси. Потім старі знайомі за політичними справами покликали мене на довготривалу кампанію під назвою «За Чернігів». Пропрацював я чотири місяці, а коли прогриміли перші розкати кризи, був скорочений штат. Однак їхати з Чернігова я не збирався, адже вже на третій день після приїзду зрозумів: я буду тут жити, доки буду жити, це моє місто. Забрав сюди молодшого сина. Житло ми поки що знімаємо. Щодо роботи, то в цьому місті роботи для мене немає. У мене не одна спеціальність, але якщо працювати за спеціальністю, то треба платити стільки, скільки це коштує.
– Відверто кажучи, театр мені на думку навіть і не спадав, адже в місцевому театрі відбувалися якісь війни – мені зовсім не цікаві, однак цілком зрозумілі, тому що театральне життя я знаю, і цю зворотну сторону просто ненавиджу. Вона притаманна будь-якому театру!
До того ж, я пам’ятав про 2005 рік, коли ми з Андрієм Жолдаком домовилися: доки не скучимо одне за одним, бачитися не будемо. І досі не скучили – ні я, ні він. На мою думку, «Гольдоні. Венеція» - наша найкраща вистава. Я займався там текстами, але працював як драматург у розумінні західного театру. Це такий собі консультант з композиції вистави. Потрібен текст – будь ласка, але це не лише тексти, адже в театрі багато мов – мова слів, мова мізансцен, мова світла, декорацій, музики тощо. Крім того, мені не подобається, що актори розучилися говорити щиро. Начебто рухається він непогано, має гарне вбрання, але коли відкриє рота – все зникає! Бреше! Не можна брехати!
– Сподіваюся, що ситуація зміниться, адже до місцевого театру повернувся режисер, якого давно чекали – Андрій Бакіров.
– Я також радію з цього приводу. Мені говорили, що цей режисер – майстер, однак раніше ми з ним жодного разу не пересікалися. Я побував на прем’єрній виставі Бакірова «Старий сеньйор», і вона мені дійсно сподобалося. Ділюся з вами як глядач. Я зателефонував режисеру, представився, домовився про зустріч, ми довго розмовляли, знайшли якісь спільні моменти, а потім я запропонував цікавий театральний проект. Андрій Ринатович погодився і, сподіваюся, про це не пошкодує. В цей проект я запросив свого однокашника по студії – московського режисера Валерія Ткачова, який навчався у майстерні Микити Михалкова. Зараз ми шукаємо кошти для цієї постановки.
«Шукаємо фінансування для театрального проекту»
– Ми – це хто?
– Ми діємо під дахом громадської організації – Чернігівська ініціативна група (ЧІГ). Це, напевно, моя доля: я побачив, як діють неправильні громадські організації та вирішив зробити правильну. Про одну з наших акцій ви могли чути – це «SOSтрадание». Ми нагадуємо людям про те, що вони можуть допомогти іншим, якщо здадуть власну кров. У ЧІГа є й інші цілі – наприклад, турбота про дітей. Мій однодумець Андрій Кудабєков безкінечно робить дивани та дарує дитячим садочкам. Я вів гурток кераміки – спочатку в офісі, а потім у мене вдома. Працював з дітьми більше року і отримував від цього величезне задоволення. Літо було важким у фінансовому плані, тому зробив перерву, однак з початку нового року, сподіваюся, знову розпочнемо наші заняття. Колекція дитячих робіт у мене назбиралася вже серйозна, хотілося б зробити виставку.
– А якщо повернутися до театрального проекту – ви сподіваєтесь знайти в Чернігові меценатів?
– Так, адже це культурний проект. Він дає великі можливості, адже всі підприємці та політики розуміють, наскільки важлива реклама, піар для людини. На мій погляд, сьогодні всі збираються в місцеві депутати, але стартувати за півроку до виборчої компанії не можна! Починати треба тоді, коли тільки-но закінчилися попередні вибори. Треба робити крок за кроком щодня, щотижня, а не нападати на нещасний електорат в останній момент – це просто смішно.
Ми задумали музичну виставу під назвою «Маскарад від Достоєвського». Музику до неї буде писати Ігор Кохан – він вартий грошей, адже дуже гарний композитор. Ще не вирішено питання щодо сценографа, але можливостей у цьому напрямку чимало. Так що це може бути досить цікава вистава.
– Бажаю вам успіхів і можу додати лише заклик: «Агов, меценати, відгукніться!»
Версія для друку Відправити по e-mail Обговорити на форумі |
Переглядів : 17327 |
Посилання до теми:
8.12.2010 Режисер Андрій Бакіров: «Будемо створювати духовний театр»
Коментарі (47)
перестаралися | 2010-12-19 22:58
кто из вас, людей, поверхностно и фрагментарно образованных, в состоянии был бы раскрыть любой мой обман о прошлом тридцатилетней давности, если бы мне пришло в голову придавать себе весу в ваших глазах? в ваших глазах!) вы смешны, самомнение зашкаливает.
не стоит ничтожество ваших обстоятельств смешивать со счастьем полной доступности лучшего образования поры моей юности.
а вообще, человека, который думает, что сокрытие горькой правды от окружающих и от самого себя, может привести к чему-то хорошему, что его родина скажет ему спасибо за непризнание очевидного, не стоит ни учить, ни лечить.
такие, как вы - всего-навсего гумус для светлого будущего.
в вашем случае смрад, который вы источаете, является доказательством качества вас-гумуса.
как говорят: крепкий навоз, ядреный.
что ж, такие тоже нужны.
воняйте
Николай | 2010-12-19 20:52
кто из вас, людей, поверхностно и фрагментарно образованных, в состоянии был бы раскрыть любой мой обман о прошлом тридцатилетней давности, если бы мне пришло в голову придавать себе весу в ваших глазах? в ваших глазах!) вы смешны, самомнение зашкаливает.
не стоит ничтожество ваших обстоятельств смешивать со счастьем полной доступности лучшего образования поры моей юности.
а вообще, человека, который думает, что сокрытие горькой правды от окружающих и от самого себя, может привести к чему-то хорошему, что его родина скажет ему спасибо за непризнание очевидного, не стоит ни учить, ни лечить.
такие, как вы - всего-навсего гумус для светлого будущего.
написано по сути | 2010-12-19 13:02
здесь все мною информативно рассказано, ведь это интервью, на так ли?
спасибо за справедливо высокую оценку интервью, рад за себя и за интервьюера.
с днем ангела | 2010-12-19 12:54
кто из вас, людей, поверхностно и фрагментарно образованных, в состоянии был бы раскрыть любой мой обман о прошлом тридцатилетней давности, если бы мне пришло в голову придавать себе весу в ваших глазах? в ваших глазах!) вы смешны, самомнение зашкаливает.
не стоит ничтожество ваших обстоятельств смешивать со счастьем полной доступности лучшего образования поры моей юности.
а вообще, человека, который думает, что сокрытие горькой правды от окружающих и от самого себя, может привести к чему-то хорошему, что его родина скажет ему спасибо за непризнание очевидного, не стоит ни учить, ни лечить.
такие, как вы - всего-навсего гумус для светлого будущего.
Николай | 2010-12-19 10:05
А, вообще, человека, высирающего перлы типа "вседозволенность и разрушение в страну принесла незалежность", надо посылать НАХ раз и навсегда.
николай Васильев | 2010-12-18 19:32
кое-кто пробовал | 2010-12-18 17:42
ты знаешь, где меня найти
лгунишке | 2010-12-18 17:38
не в теме.
да и вы намеревались спрятать и прекратить. да все никак не остановитесь.
здесь для вас нет ничего.
Николай Васильев | 2010-12-18 14:37
иван | 2010-12-18 11:03
любителю мудрости | 2010-12-17 20:25
здесь дают сдачи.
мамонтов | 2010-12-17 20:20
а насчет дискуссий и обсуждений - вам отвечено.
неинтересно.
и забавляет, что вы все не сдристнете.
не видно творческой составляющей - чо залипли? подбодрить?
николай Васильев | 2010-12-17 19:09
иван | 2010-12-17 18:11
К слову - дискуссии в стиле "сам дурак" мне не интересны. А Вашей "творческой составляющей" не видно за потоком косноязычия и откровенного неуважения к собеседникам. Поумнеете - поговорим и обсудим..))
мамонтов | 2010-12-17 17:06
носите на здоровье. это ваше слово, гражданин из меньшинств.
иван | 2010-12-17 15:12
А чем редакции так не понравилось вполне печатное слово "содомит" в моем комментарии?.)
ивану | 2010-12-17 14:58
клеветать в торжественном молчании не выйдет у вас.
наступит время, зрители придут на спектакль, радость общения произойдет.
что сделаете или напишете вы, значения не имеет.
собаки лают, караван идет.
думаю, сообщать вам, что вы хам, бесполезно.
вы в курсе.
иван | 2010-12-17 14:35
ивану | 2010-12-17 14:03
то же, что исходит из уст, идет из сердца. идущее из уст человека и может его осквернить.
то, что вы вывалили из себя сюда, на всеобщее обозрение, лишь номинально обращено ко мне.
по сути же - эта скверна из вашей души.
ваше - вам.
мне - мое.
и - рекомендую вам позаботиться о своих грехах.
а я займусь своими.
по сути хоть один комментарий дайте, записные клеветники)
иван | 2010-12-17 10:23
К слову -- коль хватило у Вас мозгов про себя комментировать, некрасиво так часто Бога вспоминать по любому поводу. Грешно, знаете ли..))
незнана людина | 2010-12-17 00:12
можно наносить удары. только я всегда отвечу.
привыкайте.
Зореслава | 2010-12-16 21:06
Людину не знаю, але неприємний осад якийсь уже є.
Политтехнолог | 2010-12-15 15:03
Зачем пытаться быть умной - являясь амебой?)))))
Проект провалили люди Климца, которые были уже после Валеры и после Карайченцева.
А Вам, Валерий, удачи!!!
горожанке | 2010-12-15 11:13
как я могу не указать реальный повод моего появления в чернигове? что было - то было, приехал сюда по приглашению партнера савченко, у него был партнер.
насчет того, что я все провалил - что я провалил? с 1 июля по 1 ноября я работал в зачернигове. за это время была налажена газета, проведен форум великих черниговцев, создана школа молодого политика. что конкретно я провалил из указанных направлений?
после нового года я начну активную рекламную кампанию театрального проекта. будут статьи, интервью, радио и тв. я буду рассказывать о содержании проекта, его спонсорах, участниках, театре. буду вести речь о театральной жизни города.
как я понимаю, вы будете кричать о пиаре. кричите. это будет пиар. у проекта будут спонсоры, они дадут на театральную постановку собственные деньги, часть из которых пойдет на заметную рекламную кампанию.
а сейчас мне предложено было дать интервью в целях знакомства с читателями ресурса, жителями города. поскольку многие не слышали и не знают ничего о драматурге мамонтове. профессия эта, может вы знаете, достаточно редкая, нас немного.
вот и все. будьте любезны, почитайте немного об экзотической профессии, вдруг это вас развлечет?
мамонтов | 2010-12-15 10:50
мне тоже претит, когда смешивают работу и личную жизнь.
думаю, я неправ, называя вас ханжой, простите.
дело в другом: вы путаете культуру и этикетом. а это не одно и то же.
не смею более навязывать вам свое сомнительное общество.
Горожанка | 2010-12-15 10:42
Илона | 2010-12-15 08:23
Опять-таки вспомнился преподаватель вузовский. Замечательный черниговский художник, крепко лепящий форму и рисующий женщин с теплыми глазами. Увы - в жизни художник тот безнадежный запойный алкан, не уважающий женщин.
Я к тому, что возможно творчество ваше великолепно, сожалею, что его не видела. Но в жизни с некоторыми людьми лучше не общаться.
и снова | 2010-12-14 22:56
для нашей страны вопрос решающий.
теперь хочется поименовать фотографии.
на первой - сцена из спектакля тарас бульба. санкт-петербург, театр балтийский дом. во время работы над этим спектаклем я , вместе с андреем жолдаком и сашей белозубом, именовался окружающими хохлом. в первый и в последний раз в жизни.
вторая и третья фотография - спектакль медея в городе, берлин, театр фольксбюне. большая интернациональная постановка, половина актеров из харькова, половина - европейцы, набранные в кастинге. две звезды театра фольксбюне, четыре восходящие звезды немецкой оперы. после этого спектакля мы с андреем расстались на пять лет. а может, навсегда.
четвертое и пятое фото из спектакля гольдони. венеция. я его очень люблю. на четвертом фото - вика спесивцева, жена андрея жолдака. )) на пятом - тоже она.
и все же мамонтов | 2010-12-14 22:43
но всякий, кто меня хоть сколько-нибудь знает, не удивился бы моему поведению, ибо я всегда так поступаю.
нет во мне оснований для генерирования такого ловкого ответа на отнюдь не доброзичливу критику.
а по поводу мнений ... знаете, не у всякого человека есть возможность иметь личное мнение. как правило, люди принимают чужие мнения, выбирают из списка. разве заслуживает уважения такое мнение?
и сколько бед они наделали в прошлом, и сколько наделают в будущем - одному богу про то знать. эти их мнения - дубье в руках.
впрочем, речь о конкретном. матерюсь, имею право, в отведенных для этого местах. если изменятся правила на ресурсе, я стану их придерживаться. разве это не понятно?
p.s. насчет унижения - не соглашусь. всякий, кто дерзает публично высказываться, должен быть готов к тому, что с его высказыванием не согласятся, найдут в оном высказывании уязвимое место - и ткнут туда аргументом преболезненно.
что и имело место.
Владислав Савенок | 2010-12-14 22:20
--- Посміхніться, якщо вважаєте себе художником в широкому розумінні цього слова :))
по-прежнему мамонтов | 2010-12-14 22:09
думаю, нет, но здесь пауза у вас, воспользуюсь ею для ответа.
итак: неуважаемая илона... знаете, почему неуважаемая? поскольку вы применили грязный полемический прием. эта ваша ассоциация.
я ведь с вами в поход не ходил? так зачем вы такой пример приводите?
а если я напишу вам: вас зовут илона? о, это имя носила бомжовка, которая жила у нас во дворе в одессе. такая вонючая старуха. конечно, вам не понравятся такие ассоциации! и вы будете правы, это - очень грязный прием.
но зачем же вы пользуетесь таким приемом? итак, мои выражения крепкие имели место на ресурсе в интернете. правильно? но на этом ресурсе, во-первых, если правила, которые регламентируют поведение посетителей. нарушителей правил удаляют.
а во-вторых: мой блог называется НЕНОРМАТИВНАЯ ЛЕКСИКА.
именно так, крупно, не увидеть нельзя. не заходите в такие места, если вы так нервно реагируете на полноценную, между прочим, часть общей лексики языка.
мой блог, уважаемая, это мой личный дневник. я вас предупреждаю, что вы можете встретить внутри.
так что любая ханжа, вроде вас, имеет стопроцентную возможность избежать матерщины. но ведь у вас иная цель? тогда не обижайтесь.
Иван Грозный | 2010-12-14 19:35
Илона | 2010-12-14 19:08
И напомнили мне они одну историю. Мы с друзьями-одногруппниками мужа каждый год обязательно ходим в поход на несколько дней, вот уже лет 15. Естественно, за эти годы все переженились, компания обросла детьми. Футбол, вечера с гитарой, уха - идиллия!
В этом году к нам присоединился еще один одногруппник. Он преподает в киевском вузе. Вроде как нормальный, высококультурный человек.
И первое что он делает - начинает материться. Вовсю, по поводу и без, все время. Мы в шоке, говорим - если не уважаешь нас, женщин, то хотя бы посмотри на детей! Совесть имей!
А он отвечает: я ж отдыхать приехал, это мое дело, с кем и как общаться, я тут не в вузе.
Мораль сей басни - в следующем году я хорошо подумаю, прежде чем идти с ним в поход. Ну а посты Котвала пропущу. К счастью, ни мой отец, ни муж так не общаются.
мамонтов | 2010-12-14 18:48
бог вам судья
иван | 2010-12-14 18:46
ивану грозному | 2010-12-14 18:37
мамонтов | 2010-12-14 18:34
мамонтов | 2010-12-14 18:29
вижу, вам непонятно, что моя карьера уже состоялась, ее нет в повестке дня. список, показавшийся вам занятным - это десять процентов от реального)
если у вас возникло впечатление, что я прошу у вас что-то, оно ошибочно.
наглость ли в моих проявлениях? о нет, я просто свободен от некоторых предрассудков, от которых многие люди не в состоянии избавиться во всю жизнь. возраст, профессиональный и житейский опыт, большой арсенал умений...
впрочем, вы свободны.
Иван Грозный | 2010-12-14 18:11
иван | 2010-12-14 17:24
анониму ивану грозному | 2010-12-14 17:14
а я вас - нет. и это справедливо.
как все анонимщики, вы прибегаете ко лжи.
ибо унижаете вы со товарищи себя сами - своим невежеством, которое именно и вызывает у меня, каюсь, во всякое время суток, слова из арсенала обсценной лексики. но унижаете вы также и город, и страну.
при этом вы забываете прибавить, лукавый, что есть некоторое количество собеседников, слава господу, с которыми беседа ладится, да и без мата-то обходится. но эти люди умны, образованны и умеют держать нить разговора.
вам обидно, что вы не из их числа? и мне жаль вас, но времени на глупых людей и ханжей мне жальше. а когда вас вежливо просишь уйти, до вас не доходит.
добавлю вопрос: а вам годочков сколько, что вы дерзаете меня обзывать отроком? сорок-то - исполнилось? думаю, вряд ли, выходка молодого безумца. в ней, да в том, что вы вообще вылезли АНОНИМНО, вся неправда ваша и проступает.
надеюсь, вы образумитесь и не станете продолжать попытки навязать свое общество. может, и здесь тоже?
иван | 2010-12-14 16:59
Иван Грозный | 2010-12-14 16:05
собеседник афтара | 2010-12-14 13:34
остановка - за финансами, кои могут быть изысканы лишь у благотворителей и меценатов.
Полина | 2010-12-14 11:19
OTF | 2010-12-14 08:48
афтар | 2010-12-14 08:09