Присвоєння статусу національного Чернігівському педуніверситету прискорило розвиток

Минуло півроку відтоді, як Указом Президента України Чернігівському державному педагогічному університету ім. Т. Г. Шевченка було присвоєно статус національного.

Про те, як це позначилось на роботі даного вишу і чим зустрічатиме він студентів у новому навчальному році, кореспондент УКРІНФОРМу розмовляє з ректором університету Миколою Носком.

- Статус національного - це випадковість чи закономірність, як ви вважаєте?

- Надання цього статусу ми певною мірою пов'язуємо з історією виникнення та історичним значенням університету. Адже його родовід сягає сивої давнини, коли на Лівобережжі України, а саме в Чернігові, 1700-го року було відкрито колегіум. Цей навчальний заклад був створений за взірцем Києво-Могилянської та Острозької академій, давав вищу духовну освіту і паралельно готував шкільних учителів. З часом його реорганізували в духовну семінарію і вже на її базі в 1916 році відкрили Учительський інститут з трьома відділеннями: фізико-математичним, природничо-географічним та словесно-історичним. Перший його випуск нараховував 13 фахівців. З того часу ми дуже виросли і сьогодні маємо один інститут і 7 факультетів, потужний кадровий потенціал - 27 докторів наук і 229 кандидатів, 4500 студентів денної форми навчання і майже 2000 - заочної. Готуємо не тільки педагогів, а й психологів, екологів і з нового навчального року - ще й соціологів.

- Які можливості відкрив перед університетом новий статус?

- По-перше, він дав нам можливість підвищувати заробітну плату працівникам не на 50%, як раніше, а на 100%. Це дозволить заохотити провідних спеціалістів, докторів наук, професорів, які очолюють кафедри з профільних дисциплін, працювати в нас, а не шукати собі кращого місця. Щоправда, підвищувати платню нам доведеться за рахунок власних резервів. Раніше разом зі статусом національного університетам збільшувалось і державне фінансування. Нині ж, у зв'язку з кризою, цього немає. Тому ми зараз вираховуємо, яким буде розмір нашого спеціального фонду і відпрацьовуємо стратегію, за якою ці надбавки розподілятимуться.

Друге, що дає нам статус національного, - це можливість конкурсного обрання ректора, декана, завідувача кафедри на 7 років, а не на 5, як було досі. Я вважаю, що це дуже важливо, тому що людина зможе планувати свою роботу на триваліший термін.

- Чи доводиться університету "підтягуватись" по якихось напрямах для забезпечення найсучаснішого рівня освіти?

- Перед присвоєнням високого статусу університет пройшов акредитацію і підтвердив найвищий, IV-й рівень. Це означає, що він має відповідне кадрове і навчально-методичне забезпечення та належну матеріально-технічну базу. Останнє стосується, перш за все, наявності у нас комп'ютерного забезпечення навчально-виховного процесу і сучасної наукової бібліотеки. До речі, бібліотека отримала статус наукової теж нещодавно і тепер є науково-методичним центром бібліотек Чернігівської області. Вона має електронний каталог, до якого внесені усі 740 тисяч примірників наявної навчально-методичної літератури, а також принтери і ксерокси, з допомогою яких студенти копіюють все, що їм потрібно.

Новинкою для нашої книгозбірні є штрих-кодування літератури. Коли ця робота буде виконана, студентам не доведеться стояти в чергах, чекаючи, доки бібліотекар позаписує книжки. Процедура їх отримання-здавання йтиме швидко - через код та електронні студентські картки і дозволить економити кошти і час. Завершити штрих-кодування ми плануємо за півроку.

Є у нас також електронна читальна зала, де кожен студент може безкоштовно скористатися Інтернетом, увійти в мережу бібліотек, причому не тільки України, а й інших країн СНД. Усе, що я перелічив, - це і є сучасний рівень підготовки спеціалістів, і наш університет, як бачимо, його забезпечує.

- На сьогодні в Чернігівському педуніверситеті працює дві вчених ради із захисту кандидатських дисертацій. Чи готові ви до відкриття третьої - біологічної, про яку йшлося торік?

- Ми відкриваємо третю вчену раду, але - педагогічну, тому що потреба в ній більша, ніж у біологічній. Адже в педагогіці налічується 13 спеціальностей, які охоплюють різні напрями. Взяти хоча б дошкільну освіту і методику викладання математики у школі - це ж зовсім різні речі. На сьогодні у нас є рада з теорії і методики професійної освіти (це професійна підготовка вчителя) і з теорії та методики трудового навчання. Тепер плануємо відкрити раду за спеціальностями "Теорія історії педагогіки" та "Фізична культура і основи здоров'я". Документи до міністерства ми вже подали і сподіваємось, що у вересні-жовтні ця рада запрацює.

- Що очікує ваших студентів у новому навчальному році? Маю на увазі нові спеціальності, нову плату за навчання тощо.

- Цього року ми відкрили спеціальність "Соціологія". Це вже третя нова спеціальність, відкрита в університеті за 5 років мого ректорства. Я вважаю, що вона сьогодні актуальна і важлива. Соціологічні дослідження проводяться зараз в усіх галузях, отож наші майбутні випускники мають перспективу працевлаштування.

Щодо оплати, то ми її підвищили майже на 10%, тому що залежимо від інфляції. Вартість навчання на таких спеціальностях, як "Фізика", "Хімія" та "Математика" становить в університеті 3100 гривень за семестр. Це - мінімум у нас. Максимум же - 4300 грн - на філологічному факультеті, спеціальність "Іноземна мова і література". "Екологія" у нас коштує 4 тис. грн за семестр. Така велика різниця пояснюється незначним попитом на "найдешевші" спеціальності. Хоча там і стипендія вища, і вакансії є. Молодь просто не хоче їхати в села, де немає ні житла, ні побутових умов і ніяких життєвих перспектив.

- Торік кількість місць на навчання за держзамовленням у вашому університеті була скорочена. Чого абітурієнтам чекати зараз?

- У цьому році, мабуть, теж буде зменшення, тому що в Україні налічується аж 350 вишів - більше, ніж у найрозвинутіших країнах Європи і світу, і їх об'єднуватимуть. Відповідно, держзамовлення скоротиться відсотків на десять, у тому числі й на педагогів, потреба в яких через скорочення учнівського контингенту зменшується. Хоча тут маємо одну проблему, пов'язану з недосконалістю законодавства. Справа в тім, що в нашій області близько трьох тисяч учительських посад займають пенсіонери. За наявності закону, який би прирівнював учителів до держслужбовців і дозволяв би їм велику пенсію, літні педагоги йшли б відпочивати, а на їх місця приходили б молоді. А так, отримуючи 700-800 гривень пенсії, вчителі пенсійного віку до останнього тримаються за роботу, і ротації кадрів не відбувається. Наш університет щороку випускає 700-800 викладачів, і якби пенсіонери йшли, рівень працевлаштування наших випускників на учительські посади становив би 70-90%. Зараз же молодь влаштовується в різні центри, фірми, організації, але не в школи.

- Що за минулий рік вдалося зробити для поліпшення матеріально-технічної бази університету? Куди розставляються акценти, коли йдеться про її розширення?

- За останні 5 років ми значно поліпшили матеріально-технічну базу університету. Зробили потужний ремонт в Інституті історії - відремонтували стелю, підлогу, замінили двері, почали міняти вікна. У центральному корпусі вже замінили близько 100 вікон на сучасні, енергоекономні. В усіх навчальних приміщеннях і гуртожитках також проводимо поточні ремонти, відновлюємо каналізацію і теплопостачання. Одним із нагальних завдань на сьогодні є реконструкція системи теплопостачання у старому корпусі, якому майже 100 років. Якщо цю роботу влітку не виконати, взимку може бути біда. Ще у цьому році ми плануємо перевести їдальню у нове, оснащене сучасним обладнанням приміщення, та купити 100 нових комп'ютерів для підготовки наших спеціалістів.

Також ми придбали земельну ділянку під будівництво житла для наших викладачів. Значна їх частина живе у студентських гуртожитках, і це питання треба якось вирішувати. За 5 останніх років ми одержали від міста усього 5 квартир, що, звісно, дуже мало. Тому й вирішили будувати житло, можливо, на умовах кооперації...

Ще ми взяли близько гектара землі за міським стадіоном - там, де з радянських часів стоїть недобудова льодового палацу. На тій ділянці ми хочемо збудувати спортивну базу. Крім цього, займаємось питанням переведення на баланс університету недобудованого басейну по вулиці Савчука, який теж років 15-20 нікому не потрібен. Нам басейн конче необхідний для реалізації навчального процесу і оздоровлення наших студентів, тож, сподіваюсь, у перспективі, років через 2-3 ми його добудуємо.

Розширенню спортивної бази університету ми надаємо особливого значення. Тому що молодь зараз дуже слабка і потребує фізичного зміцнення. З цією метою ми встановили тренажери у гуртожитках, а біля них відкрили майданчик зі штучним покриттям. Зараз на ньому з ранку до пізнього вечора займаються спортом діти і студенти. Це надихає, і тому неподалік ми розчищаємо ділянки під майданчики з гандболу, волейболу і баскетболу, шукаємо резерви для реалізації наших намірів - не тільки підвищення якості освіти, а й безумовного поліпшення здоров'я наших студентів.

- Насамкінець я б хотіла поцікавитись вашим ставленням до змін у зовнішньому тестуванні? Чи відчуваєте ви якесь полегшення у зв'язку з цими змінами?

- Тут є кілька як позитивів, так і негативів. З одного боку, я на сто відсотків згоден із наданням випускникам минулих років дозволу вступати на заочне відділення на підставі іспитів, а не тестування. Тому що інколи 30-річній, приміром, людині, незручно сідати за одну парту із 17-річною, і вона відчуває психологічний дискомфорт. Також ми розуміємо, що на заочне зазвичай приходять практики, до нас - учителі сільських шкіл, куди вже ніхто, вибачте, окрім них, не поїде. У цьому контексті наше завдання - навчити педагогів учитися. Тому що вони повинні самовдосконалюватись усе життя - цього вимагають нові технології, нові підручники і методики... Тобто, дозвіл не тестуватися заочникам - це вирішення тих проблем, які маємо сьогодні в освіті, в тому числі, в Чернігівській області.

Другий плюс новацій ЗНО - це дозвіл абітурієнтам здавати документи не більш як у 5 вищих навчальних закладів і в одному виші - лише на 3 спеціальності. Однак це питання, вважаю, потребує подальшого удосконалення, тому що за таких умов нам все одно доводиться розміщувати приймальну комісію в актовій залі, ставити там 30 комп'ютерів і залучати до роботи влітку сотню працівників. Моя пропозиція - надати можливість абітурієнтам самим вносити свої дані в Інтернет. Хай хоч у сотню вишів заявляються, але документи здають тільки в один навчальний заклад.

Ще одна зміна - це скорочення періоду вступу до вишів із двох тижнів до одного. Я боюся, що знову будуть великі черги в університеті, і тому для приймальної комісії ми звільняємо актову залу.

- Перенесення ЗНО на базу вищих навчальних закладів - це добре чи погано, на ваш погляд?

- Непогано. Бо випускнику, який приходив реєструватися на ЗНО, ми пропонували ознайомитися з нашим музеєм (а прийом заяв був у кімнаті поряд із ним), з нашими спеціальностям, і це була якась частина профорієнтаційної роботи з абітурієнтами.

- Дякую за розмову і бажаю процвітання вашому університету.