Російський письменник: Вєлікодєржавіє – глухий кут, що знищив національну свідомість росіян

- Росія – це поняття величезне і багатовимірне. Чому нам українцям цікаво те, що пише Юрій Сбітнєв?

Часто стосунки українців і росіян зводяться до двох напрямків – протистояння, або, як роблять наші чиновники, стають на «задні лапки». Обидва підходи не задовольняють ні нас, ні росіян.

Ми не можемо бути байдужими до Росії, ми не можемо, на мою думку, не любити Росію. Ми не можемо не любити Тюмєнь, освоєну українцями, Далекий Схід, де до сих пір існують села – Чернігівка, Полтавка, не можемо не любити Санкт-Петербург, хоч це і важко, бо він збудований на тілах козаків.

«Люблю Россию я, но странною любовью», - цими словами, майже за Лєрмонтовим, закінчив він вступне слово під час зустрічі у культурно-мистецькому центрі «Інтермеццо» з відомим російським письменником Юрієм Сбітнєвим голова чернігівського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка Василь Чепурний.

«Прощай, немытая Россия, страна рабов, страна господ…», - блискавично відпарирував гість цитатою того ж таки Лєрмонтова.

Юрій Сбітнєв, лауреат всеросійської історико-літературної премії «Александр Невскій», автор історико-публіцистичних романів (дилогії) про чернігівського князя Ігоря. Живе публіцист за його власним висловом, на кордоні Чернігівського і Новгород-Сіверського князівств (місто Талєж під Москвою). Проте мріє перебратися на постійне проживання у Новгород-Сіверський, звідки й походить древній рід Сбітнєвих. Цікаво, що прадід Юрія Миколайовича вітав свого часу Михайла Максимо́вича з призначенням першим ректором Київського університету імені святого Володимира.

Нещодавно у Чернігові опубліковано дослідження Юрія Сбітнєва про можливого автора «Слова о полку Ігоревім» яким, на думку пана Юрія, є … жінка – Болеслава Святославівна.

Автор зізнається, що досліджуючи «Слово….» він насолоджувався давньоукраїнською мовою твору.

- Наша зустріч відбувається у цьому чудовому місці, де поєднується і книга, і затишок, де я відразу ж пройнявся теплою гостинною атмосферою. Це по-перше. - висловив своє захоплення від перебування в «Інтермеццо» гість, - По-друге, я погоджуюсь з усіма словами, сказаними паном Василем.

В часи до-Київської Русі, вже існувала єдність трьох народів. Проте ця цивілізація зникла, не будемо розбиратися чому. Пізніше, на цьому попелищі було створено союз Київської Русі з іншими народами.

Свої книги про Великого князя я писав понад 35 років, останні двадцять років збираючи матеріал, перебуваючи ніби-то у затворі. Мене цікавила, перш за все, історія не політиків, що пишеться вже понад тисячу років, а історію народів, людських доль, їхніх взаємостосунків. Я намагався відновити давню історію наших народів. Для цього я віддав понад 40 років читанню давніх літописів, котрі я зібрав майже всі. І найбільше мене здивувало, коли я почав їх перекладати, що з цієї «золотої гори» з тисяч сторінок, - Іпатьївської, Новгородської, Лаврентіївської та інших на російську мову перекладено трішки більше 100 сторінок, те що ми знаємо під назвою «Повість временних літ», київського монаха Нестора. Врешті-решт, коли я прийшов до осмислення цих літописів, народилася ця дилогія про князя Ігоря. Нині, на основі книги-дослідження «Тайны родного Слова» я почав писати новий твір під умовною назвою «Велика княгиня» про Болеславу Святославівну.

Мене надзвичайно цікавить давня історія Чернігівщини. Адже це моя віднайдена Батьківщина, до 17 століття можна прослідкувати рід Сбітнєвих, які вірою та правдою служили Україні. Мій непутьовий дід на початку 20 століття втік від жінки з Харкова. Для мене кращого міста, ніж Чернігів, немає, я люблю Чернігів але не «странною любовью». У Чернігові, наприклад, за останній місяць я встиг написати 1,5 глави – і це, повірте, багато.

Найцікавіше, що Україна, на мою думку, є центром, де зародилася ця древня цивілізація, адже у старі часи слово край – означало не окраїна, а центр; не кінець, а початок. Край, країна, Україна.

- Чи знаходили Ви у літописах підтвердження надлюдських властивостей у вояків, на зразок українських характерників? - задав запитання дослідник українського характерництва Олександр Штань.

- Звичайно, і чимало - підтвердив дослідник, - ті ж самі богатирські застави, ті ж самі давньоруські богатирі Добриня, Святогор, Ілля. Всі вони володіли надприродними здібностями.

- Чим характеризується зараз літературний процес у Росії? - поцікавилася чернігівська письменниця Олена Конєчна .

Всі письменники наввипередки біжать за медальками і чималими преміями до Кремля. Такі як я, «білі ворони», є незручними і нас просто не помічають - відповів колишній секретар російської спілки письменників.

Також він зазначив, що «вєлікодєржавіє» – це глухий кут, що знищив національну свідомість росіян. Юрій сбітнєв попросив пояснити Януковичу, що Росія не може бути «маяком» для України, позаяк Кремль будує Вавилонську вежу і йому «на всіх наплювати».

Фото: Олег Головатенко, Олександр Жогалко

Прес-служба
культурно-мистецького центру
«Інтермеццо»