Михайло Павлюк відкривав чернігівцям світ. ФОТОрепортаж

Кілька десятків чернігівців завітали у суботній вечір 17 квітня в Арт-клуб на зустріч з мандрівником Михайлом Павлюком.

Наприкінці березня він повернувся з тривалої подорожі «Автостопом в Океанію» і вже, здається, встиг трохи звикнути до домівки. Тож настав час і для розповідей про побачене.

Розповісти Михайлу дійсно є про що. Лише уявіть собі: одинадцять країн, більше двадцяти сходжень на вулкани Індонезії і Філіппін, маленький і надзвичайно багатий Бруней, азіатська гостинність і тропічна екзотика. Самотужки, автостопом, з символічною сумою грошей, без допомоги будь-яких туристичних фірм.

Досвід Михайла вкотре підтверджує: автостоп і вільні мандрівки – це наука, і той, хто її пізнав, досягає великих успіхів у справжньому пізнанні світу. Світу, який великий і різноманітний, і завжди добрий то того, хто його сприймає саме таким.

Михайло Павлюк за час мандрівки вивчив кілька мов і цілком пристойно може зараз спілкуватися на індонезійській або в’єтнамській. А якщо трошки «оживити» пам’ять, то цілком зміг би поговорити «на рівних» з мешканцями Лаосу і Камбоджі. Він із задоволенням повернувся б ще раз в Індонезію, а найвродливіші в Азії жінки, на його думку, живуть на Філіппінах та у В’єтнамі.

Закріпити у свідомості почуте дозволяли сотні фотознімків, принесені Михайлом на зустріч. На багатьох з них можна побачити те, про що більшість людей навіть не знають. Наприклад, філіппінські «повітряні кладовища», фантастичні за своєю красою озера в кратерах потухлих вулканів, вкриті пальмовими гілками і очеретом хатини на дерев’яних палях. Що й казати, людина бачила світ…

Серед сувенірів, привезених Михайлом з мандрів Південно-Східною Азією, кожен міг потримати у руках старовинний ніж індонезійців острова Калімантан, шматок одного з найміцніших у світі дерев з Камбоджі, монети і банкноти різних країн. Ці та багато інших речей ще довго нагадуватимуть Михайлу про його найголовнішу подію життя – трирічну подорож автостопом в Океанію.

Жалкує мандрівник лише про дві речі: те, що він не зміг потрапити в країну Папуа-Нову Гвінею і про вкрадений у В’єтнамі рюкзак, в якому були картки пам’яті з великою кількістю рідкісних фотознімків та блокнот з цінними записами.

Як справжній мандрівник, Михайло вже думає про наступні подорожі. Скоріш за все, це буде Західна і Центральна Африка. Потім він прагнутиме потрапити в Південну Америку. І ще раз відвідати Індонезію.

«А тоді вже можна і закінчити свої мандрівки», - сказав він в Арт-клубі. Хоча особисто я в такі слова Михайла не вірю – душа справжнього мандрівника заспокоїтися не може. Бо це – назавжди…

Фото зустрічі – Віктора КОШМАЛА