Степ-танцівник Костянтин Жаворонок збирається підкорити СТБ. Відео

Серед учаників чернігівського туру-шоу “Україна має таланти” ми зустріли чоловіка, який має досить цікаве заняття. Він танцює степ.

Тap dance, степ або чечітка – це танці, суть яких полягає у вистукуванні ритму. Спеціальне взуття з набійками робить танець звучним.

Колектив, у якому танцює ніжинець Костянтин Жаворонок, називається “Trio Konstantina”. Вони виконують особливий степ: адаптують етнічні українські, російські, угорські та інші танці і переводить їх у ритми теп-дансу.

У своєму інтерв’ю Костянтин Жаворонок розказав про те, чим український варіант степу відрізняється від американського чи ірландського.

- За професією ви медик. Але реалізуєте себе в танці, зокрема ви соліст ніжинського народного ансамблю «Поліська веселка». Чому ви вибрали саме степ?

- Уперше про степ я почув приблизно у 1979-80 році від керівника нашого ансамблю Анатолія Боригіна. Він розказував, що є такий напрямок хореографії. Його степу вчили відомі танцюристи брати Гусакови – вони навіть виконували цей танець у фільмі «Карнавальна ніч».

Але після того, як я закінчив школу і вступив у Полтавський медичний стоматологічний інститут, там була студія естрадного танцю. І керівник цієї студії також показував степ. А крім того ще в Радянському Союзі вийшов фільм «Прогулянка в ритмах степу». Я цей фільм бачив, і він справив на мене величезне враження.

Але у 80-х ми ще не танцювали степ. Бо він потребує спеціального взуття з набійками, а його тоді такого не було.

 

- Дуже довго шукали, і мені вдалося знайти в Києві фірму. Вони займаються танцювальним взуттям. І ось у них ми змогли замовити туфлі. А у них були набійки. Починали займатися ми взагалі без взуття – відпрацьовувати удари таким чином можна. А от виступати – ні, бо не чути буде «музику ніг».

- Яким чином народився колектив фолктепденсгрупи з Ніжина Тріо Костянтино?

- Фактично така назва з’явилася у 2003 році. І це пов’язано не з тим, що ми хотіли відокремитись від «Поліської веселки». Фактично ми лишаємось народним ансамблем танцю Ніжинського будинку культури «Поліська веселка». А тріо Костянтино – це як концертний варіант чи псевдонім. Нас запросили виступити у Будапешті, і для афіш потрібно було вигадати назву, більш зрозумілу для західного глядача.

- Відокремлювати Ніжин від України у даному разі не зовсім правильно. Про степ не дуже знають на Україні. І відповідно у Ніжині також. Але якщо попадають на наш виступ, вони стають нашими прихильниками.

- Географія виступів вашого колективу досить широка - це і Київ, і Рига, і Севастополь і Москва. Де ви віднаходите кошти на участь у фестивалях, шоу і конкурсах?

- Частково нам допомагає міська влада, деякі виступи фінансує той, хто запрошує. А іноді ми їдемо за власні кошти.

 

- Де вам вдалося побувати і який з цього цікавий досвід винести?

- Були ми фактично на трьох великих фестивалях. Перший – Московський міжнародний фестиваль «Теп-парад». Ми отримали звання лауреатів. Взагалі у степі немає ніяких звань, бо на Україні це і досі не визнаний офіційно напрямок хореографії. Тому тих, хто отримав звання на фестивалі, можна назвати «Заслужений степіст». Рівень цього фестивалю був дуже високий: фактично всі зірки світового степу проводили майстер-класи і знаходились в журі.

На другий фестиваль ми їздили до Києва. Він називається «Україна степу». Третій, на який ми потрапили, фестиваль естрадного і циркового мистецтва відбувався у Севастополі, і називався на той час «Понтійська арена».

- Ви стверджуєте, що намагаєтесь відроджувати український степ. Чим він відрізняється від вже відомих американського та ірландського степу?

- Офіційно батьківщиною степу вважається Америка. Але не все так просто. Наприклад, Утьосов був твердо переконаний, що батьківщиною степу, як і джазу, є Одеса. Це явище багатонаціональне, і танці, які не називались степом, але містили елементи цього танцю, були і у Франції, і в Англії. В американському степі руки вільні. У ірландському – руки по швам, вони не рухаються. Коли виконуєш танець у степі «Мелодія Карпат», руки потрібно тримати, як в українському танці.

Справа в тому, що у 1937 році в Союзі було заборонено джаз і степ. Тепер я скажу таку цікаву річ: сьогодні всім відомий танок «Яблучко». Але мало хто знає, що яблучко відноситься до пробатька степу, і що це першопочатково є танець чечітка. Але коли заборонили чечітку (степ) у нашій країні, з «Яблучка» цей елемент забрали, і він перетворився просто в танець.

Цей танець «Яблучко» народився в Одесі, його танцювали моряки. На фестивалі «Теп-парад» ми його станцювали у першопочатковому, степовому варіанті.

- Яким чином ви прийшли до такої практики – адаптувати наші танці до степу?

- Наш керівник Анатолій Боригін танцював у буковинському ансамблі танцю. І ось з його ініціативи ми взяли закарпатський танок, і перевели у степ. Особливість у тому, що американський степ може виконуватися під будь-яку музику – українську, російську, французьку. Але техніка, манера і характер виконання буде американські. А ми намагаємося зберегти манеру тої народності, танець якої виконуємо. Наш керівник добре знає хореографію, і він знаходить такі комбінації, які б не порушили нам традиції закарпатського танцю.

Степ базується на відбиванні ударів. А у будь-якому російському і українському танці є такий елемент, як відбивання ударів об підлогу. Тільки його лишається перевести на техніку степу.

До речі, ми показували свої танці на кораблях Чорноморського флоту в Криму. І нічого краще для степу, ніж палуба корабля, немає.

- Там нас просили показати український танець у степі «Мелодії Карпат». Бо серед номерів фестивалю був ірландський та інших держав. До речі, глядачам наш варіант степу дуже сподобався.

- Угорський, латишський, мексиканський, російський танці, які ми перевели у жанр степу.

-У позаминулому році ми брали участь у Київському фестивалі «Ритми планети». Після того ми говорили з організаторами, і була така ідея проводити фестиваль «Ритми планети крокують Україною» у різних містах нашої держави. Весною минулого року вдалося провести його в Ніжині. А вже в цьому ми дуже сподіваємося, що він буде в якомусь іще місті нашої області. Також ми плануємо брати участь у черговому фестивалі Celtic Fire навесні. Ми готуємо туди абсолютно новий номер.

Чечітка і степ – чи не найбільш стильні танці. Дуже динамічні, ритмічні, а головне – ефектні. Але цікаво, що до сих пір немає єдиної версії походження степу. Говорять про африканських рабів, які вперше ритмічно вистукували по палубі корабля, на якому їх перевозили до Америки. Або про ірландський танець. Також елементи степу вбачають у деяких російських та іспанських танцях.

Єдине, що відомо достеменно – що вираз tap dance, що означає «танець з набійками», вперше з’являється в друці у 1928 році. Бо на початку ХХ століття до шкіряних туфель почали прибивати набійки з алюмінію.

Музикою, ніби спеціально створеною для степу, був джаз. Адже він побудований на домінуванні ритму. І джаз і степ спершу в Америці вважались чорним мистецтвом і сприймались як опозиція високій, «білій» культурі. Але вже у 30-і роки цей вид мистецтва поширюється на всі групи населення і стає модним.

Степ стає важливою частиною мюзіклів, його показують на бродвеї, він переходить на кіноекрани. На заході у 70-х степ визнали не просто формою розваги, а й видом мистецтва.