Скандал: «Регіоналку» заштормило

Починаючи з 2006 року, у Чернігівському державному інституті економіки й управління триває конфлікт. Він викликаний протистоянням, що виникло між деканом Аграрного факультету Анатолієм Москаленко і, як він сам стверджує, адміністрацією вузу.

Насправді все полягає в тім, що Анатолій Москаленко, будучи деканом і завідувачем кафедрою Аграрного менеджменту, непогано влаштувався в інституті й не тільки сам.

Крім нього, на кафедрі працюють його родичі, чотири особи, серед яких і його дружина.

Клановість у вузах - питання не з нових і про рівень одержуваної студентами освіти вже ніхто не турбується, тому що справа здобуває особистий характер, точніше сказати сімейний. А сімейні інтереси, як ви знаєте, вище за все.

Така була справа й з Аграрним факультетом, поки чергова перевірка КРУ не вказала на те, як може бути в інституті два факультети менеджменту (один з яких аграрний). Та й освіту на даному напрямку можуть одержувати тільки з п'ятого курсу. Тобто, чотири роки студент повинен відучитися на факультеті менеджменту, а вже на п'ятий курс перевестися на профілюючий напрямок - аграрний.

Саме тоді для Анатолія Москаленка, як декана й «власника» факультету, стало питання втрати свого впливу. І всі тому, що було ухвалене рішення ліквідувати факультет аграрного менеджменту й залишити лише кафедру. Тому вже два роки на даний напрямок відсутній набір.

Зрозуміло, Анатолій Москаленко виступив проти такого рішення, адже розумів, що немає факультету - немає студентів, а значить і відповідних надходжень у сімейну скарбницю.

А щодо цього він давно відомий не одному курсу студентів. Особливо тим, які за програмою одного з фондів їздили на заробітки в Англію й інші країни розвиненого капіталізму. Працювали там, як правило, на збиранні врожаю. Протеже в таких поїздках робив Анатолій Москаленко. І ті, хто їхав за нелегким шматком хліба, по поверненню в інститут платили добродію відсоток від заробленого.

Але це лише один із фрагментів.

Що ж стосується конфлікту, то протистояння Анатолія Москаленко проти закриття факультету закрутилося з 2006 року. І колись спокійний інститут перетворився в полігон для всіляких перевірок. Хто тільки тут не бував, але результат залишився.

А вже 27 жовтня 2008 року на науковій раді інституту розглядалося питання призначення завідувачів кафедрами інституту. У їхньому числі було питання призначення завідувача кафедрою аграрного менеджменту.

Представники Чернігівських ЗМІ були присутні в інституті для того щоб переконатися в легітимності й правильності призначень, що відбуваються. Так, на призначення завідуючої кафедри економіки сільського господарства й аграрного менеджменту було винесено дві кандидатури - Мельникова С.В й Анатолія Москаленка. Останній на наукову раду не прибув, пославшись на хворобу (наступного дня його бачили в доброму здоров'ї).

За результатами голосування завідувачем кафедри був призначений Мельникова С.В, а Анатолій Москаленко набрав лише один голос із 24 присутніх.

Як ви думаєте, що було далі?

Правильно, Анатолій Москаленко не змирився із втратою посади завідувача кафедрою й уже 3 листопада організував поїздку студентів до стін міністерства. Як удалося довідатися, за усним наказом Москаленко їхали всі ті, хто мав заборгованості з навчання. Усім їм обіцялося швидке вирішення питань, а інакше...

Таким чином, відбулося пікетування міністерства 30-ма невстигаючими в навчанні студентами, які вимагали відновити Москаленко на посаді завідувача кафедри. І диво здійснилось, Міністерство зупинило рішення наукової ради з призначення Мельникова С.В. на посаду завідувача кафедри й на додачу направило чергову комісію, щоб та все таки розібралася, що в цій «регіоналці» не так.

Ми показуємо дану ситуацію тільки для того, щоб розкрити саму систему освіти, що існує сьогодні в Україні. Адже очевидно те, що в багатьох вузах утворилися сімейні клани й освітні процеси переведені в банальне відбивання грошей (на здачі іспитів і заліків, на надходженні, на можливості відрахування, на остарбайтерскому працевлаштуванні тощо).

У даній ситуації за два роки конфлікту між Москаленко й керівництвом інституту жодного разу не пролунало питання поліпшення освіти. За всіма цими діями звучить один підтекст - «Потрібно залишити всі, як було. Тому, що так усе працювало». А точніше, капало в кишені й капало регулярно, а зараз...