Чорна археологія: Олег Корольов працює металошукачем

Колишньою панською садибою в селі Корольча Ріпкинського району Чернігівщини походжають двоє чоловіків. У руках — металошукачі та саперні лопатки.

— Шукаємо артефакти, — каже чернігівець Олег Корольов, 35 років. — Ось монети, — показує мідні царські копійки.

Удруге із шукачем старовини зустрічаємося в чернігівському клубі колекціонерів. Тут люди міняють і продають нагороди, монети, горілчані етикетки, фотографії німецьких солдатів.

— Свіжі монети, з розкопу! — зазиває Олег.

Люди підходять, роздивляються мідні гроші. Врешті-решт значну частину знахідки міняє на медаль.

— Продаю ті монети, які мені не подобаються, потерті, — пояснює колекціонер. — Ось ця ”дєньга” — дуже розповсюджена. Але знайти її у гарному стані — рідкість. Перебрав сотню, але не знайшов такої, щоб покласти собі в колекцію. Монети збираю з дев’яти років. Десь у 20 почав займатися цим серйозно. Купив металошукач, їжджу Ріпкинським районом. Це як гриби збирати. Буває, пощастить, а можеш за день нічого не знайти. Найчастіше монети трапляються у гутах, де колись робили скло, або руднях. А ще — на місцях шинків. Досліджую колишні садиби багатих людей. На місці згорілої церкви в селищі Радуль знайшов понад 70 монет. А найдорожче, що викопав, — п’ять копійок доби Катерини ІІ. Продав за 800 доларів.

Корольов часто шукає на городах. Аби господарі дозволяли, дає їм півлітра спирту.

— Зараз металошукачі купують люди, далекі від колекціонування, — розповідає  про конкурентів. — Знаю селянина, який у старовинному срібному петровському рублі, що на аукціоні коштував би 15 тисяч доларів, цвяхом пробив дірку і почепив на ключі. Тягав, поки повністю не обдряпав. Тож краще монети траплятимуться колекціонерам, а не таким варварам.

Корольов знає чернігівця, який знайшов чотири скарби золотих монет. Продав їх колекціонерам. Держава за таке платить лише 20%.

Найбагатші на знахідки — Ніжинський і Прилуцький райони. Тут жили козацька старшина, торговці. Трапляються срібні монети, рідше — золоті. У цих місцях часто працюють шукачі з Києва. Полюбляють також Ічнянський, Талалаївський, Срібнянський райони, на території яких селилися скіфські племена.

— У Чернігові інколи після дощу на Валу чи біля П’ятницької церкви знаходять монети. В основному мідяки останнього царя Миколи. Але й серед міді бувають цінні. Як от двохкопійошник 1805 року, — продовжує Корольов.

— ”Чорні” археологи — це чума науки, — обурюється завідувач кафедри археології Чернігівського педуніверситету Володимир Коваленко, 54 роки. — Уявіть: на день народження ви спекли торт, запросили гостей. І поки вовтузилися, хтось повиколупував родзинки, повисмикував свічки. Так і ”чорні” археологи. Бо за черепками ми можемо датувати пам’ятник із точністю до століття, а за металом — до десятиліття і навіть точно визначити рік.

У Чернігові знайдено і офіційно зареєстровано в музеях 12 коштовних речових скарбів. Найбільше — ХVІІ–XVIII ст. Це був період воєн, нестабільності.

— Два роки тому в журналі ”Пам’ятки України” бачила фотографію скарбу з чернігівського Подесення, — говорить викладач кафедри археології педуніверситету Людмила Ясновська. — Унікальні ювелірні речі. Але де конкретно вони були знайдені, що там ще було, окрім металу, — не пишеться. Цей скарб знаходиться у приватній колекції.

На фото: Зберігач Чернігівського історичного музею Вікторія Гончаренко показує одну
з царських мідних монет, які знайшли в селі Голубичі Ріпкинського району Чернігівщини.
Із землі викопали глиняний горщик і нарахували в ньому 2,5 тисячі мідяків
Фото: Віталій ЛИТВИН