Садять городи, завели курей: переселенці з Чернігова живуть у селі під Новгородом-Сіверським

Завели курей, собаку та садять городи, які не оброблялись кілька років – в селі під Новгородом-Сіверським оселилась сім’я переселенців з Чернігова.

Родина покинула обласний центр на 23-й день російського вторгнення. Напередодні цього, каже Микола Сичов, його старша дитина дивом не потрапила під російський обстріл, коли 14 людей загинули у черзі за хлібом. За мить до прильоту снарядів сусідка відправила хлопця з черги додому.

Приїхав Микола з дружиною та двома дітьми в стару батьківську хату всередині березня – з блокадного Чернігова. Хата в селі біля Новгорода-Сіверського. Чоловік збирався її продати, та не встиг:

"Слава Богові, що не продали цей будинок. Так би нікуди було їхати. А так ми приїхали в свій куточок, на свою батьківщину".

В хаті три роки ніхто не жив.

"Побачили, що тут багато роботи, треба привести все до ладу, щоб можна було з дітками жити. Все відсиріло, треба було прогрівати, вивітрювати. У будинку були миші", – каже Олена Сичова.

"Ой, застали ми тут все розвалене. Бур’ян у кожному дворі. Дерева не обрізані, виноград. Поступово за місяць я вправився з дружиною і сином. Дерева поприщеплювали. Яблучка зимові, а другий сорт прищепив – червоні", – розповідає Микола.

І взялися за городи. Грядками переважно займається Олена, дружина Миколи. Вона – чернігівка, все життя прожила в місті. Як і що садити підказує чоловік та дивиться в інтернеті.

Посадковим матеріалом і всім необхідним допомогли волонтери та сусіди.

"Хто картоплею, хто консервацією, хто речами, хто яйцями. Хто чим може", – говорить Владислав Сичов.

Окрім городів завели господарство – бройлерів.

"Це наше на перший час господарство. Вирішили маленьких завести, щоб потім можна було з м’ясом, з тушонкою поїхати. Сюди приїхали ні з чим, а треба поїхати хоч з чимось, бо, кажуть, рік буде голодний", – розповідає Олена.

За цей час в сім’ї відбулося поповнення – мамі Олені на день народження подарували собаку. Найбільше цьому зраділа найменша в сім’ї п’ятирічна Світланка.

В селі у дівчинки вже є друзі. Але вона сумує за своїми іграшками, які залишились в чернігівській квартирі.

Друзів у селі знайшов і тринадцятирічний Влад. Хлопець тут продовжує навчання дистанційно. Виконує завдання в зумі, а потім допомагає по господарству.

"Тут природа, річка – все є для відпочинку.Тут дуже добре. Гуляти можна, ну і допомагати батькам", – каже Владислав.

Восени збираються повертатися до Чернігова, щоб відвідувати школу і садочок. Тут, в селі школи немає. Сподіваються, що налагодиться з роботою.