День пияцтва чернігівського чиновника. Етюд 14 січня

Про 14 січня в одній з двох Чернігівських районних рад треба знімати художнє кіно.

Кіно про те, ЩО ЧИНОВНИКУ забороняється робити на своєму робочому місці.

Найголовніша заборона – пиячити в робочий час!

Учора ж був старий-новий рік.

Але сталося ось що.

Мені терміново для оформлення документів знадобилася довідка.

Легкий на підйом помчав у районну раду.  

10:30 ранку.

Смик за двері поважного чиновника, а вони зачиненні. За розкладом у нього розписаний час прийому, на який я спеціально і йшов. Стукаю в сусідній, який відноситься до того ж відділу ради:

- Де ваш колега з сусіднього кабінету?

- Десь тут, - відповідає чоловік за столом і якось дивно крутить в руках мобільний.

Чекаю під зачиненим кабінетом. Мимо шастають тільки працівниці райради та ходять відвідувачки.

І раптом на підлозі помічаю – овес і крупи. Та це ж сьогодні день засівання! Чоловіки в дефіциті!

Чекаю. Дістав нетбук. Працюю.

Мене помічає жінка працівниця райради. І впізнає:

- Ви журналіст?

Мовчу.

- Ви в цей кабінет? – знову запитує мене.

-Так. Чекаю уже 20 хвилин. Кабінет за розкладом має працювати.

Жінка мерщій заходить у сусідній кабінет, де я уже був. Виходить через 5 хвилин.

- Може вам завтра зайти сюди?

- Завтра - неприйомний день. Я учора був. Цього чоловіка теж не було.

- Він десь тут.

-Чудово, я його почекаю.

Вона збігала ще раз в сусідній кабінет. Щось сказала і пішла мимо. Через 5 хвилин виходить чиновник із сусіднього кабінету, з яким радилася чиновниця, і запрошує:

- Зайдіть, будь-ласка сюди в кабінет.

Заходжу .

Просить показати документи , на основі яких треба видати довідку. Перекладає. Бере то один, то інший. І раптом я помічаю, що він п’яний. І запашок уже чую. Він безпорадно крутить документи вверх ногами. Я починаю розуміти, що з нього сьогодні толку не буде.

Вручаю чиновнику візитку і кажу:

- Повернеться ваш колега з сусіднього кабінету – передзвоніть. Я не буду стирчати під кабінетом.

Він читає візитку і каже:

- Ви приходтьте краще завтра.

- Завтра у вашого колеги неприйомний день. Він мене не прийме.

- Я вам особисто зранку передзвоню.

Виходжу з кабінету. Дивлюся на розсипано зерно підлозі. Воно – на побажання багатство і добробуту господарям. Шмигають сірими непоміченими мишками чернігівці по коридорах.

Вирішую зайти до голови районної ради. Він мене знає. Я його знаю. Особисто сказати про бардак у його раді.

Зазираю в приймальню. У секретарки на столі крупи і зерно.

- Голова … … на місці, можна його побачити?

- Він десь вийшов.

Коло замкнулося.

- Я йому подзвоню по мобільному.

Виходжу. Дзвонити не хочеться. Хочеться піти і попросити у бійців АТО зброю і вигнати всіх чиновників з приміщення ради і запускати назад тільки після того, як дихнуть у трубочку. Усіх хто п’яні і і кого нема на роботі – звільнити.

…. Проходить доба. Сьогодні у мого чиновника неприйомний день. А його колега, який учора взяв візитку і обіцяв подзвонити – не дзвонить.

Завтра буде прийомний. Піду за довідкою і заодно з’ясую, де він був учора в свій робочий час

Щоб назвати його прізвище ім’я і по батькові.