8 рук безкорисної допомоги, або 21 століття за горами

31 березня додому повернулися четверо МНСників із Коропа.

Їх відправили на п'ять днів до російського кордону в Новгород-Сіверський район. Допомагали військовим рити окопи.

 — Прийшов наказ начальству, нам довелося їхати, — каже 27-річний Юрій Лаврик. — Їхали на моїй машині. Грошей нам за це ніяких не доплачували.

Взагалі окопи повинен був рити трактор. Але він зламався. Точніше, не зламався, а витекло масло. Дістати його було проблематично. Тому нам довелося копати вручну.
Ночували на блокпості. Там було спальне приміщення. Кожного дня нас вивозили машиною в села, що біля кордону. Рили по периметру. Одні — 25 метрів на 9 позицій. Інші — 45 метрів на 12 позицій. Глибина метр тридцять.
Годували добре. Народ щодня приносить їжу. Дуже багато зносять яєць. Коли ми там були, казали, що сала привезли 200 кілограмів. Алкоголю не вживали. Друзі і рідні дзвонили кожен день. По телефону можна було говорити спокійно. Дружина наче не хвилювалася. Танків і БТР близько не бачив.
В останній день подружився з місцевим єгером. У нього живуть собаки лайки. Він казав, що їх боїться. А я з ними подружився. Обнімав собак і за вухами чухав.
Тижневик «Вісник Ч» №15 (1457)