«Гамма-3» перемогла прилад для надточного лазерного вимірювання температури (фото)

Його першою іграшкою став паяльник, кращими друзями - резистори і конденсатори, у свої чотири роки він спаяв першу мікросхему, а за наступні 11 років створив колекцію з понад сотні власних самих різних електротехнічних виробів.

Мова йде про 15-річного борзнянця Віталія Андрієнка.

Його батько, Іван Андрієнко, за фахом майстер із ремонту побутової техніки, у свій час займався ремонтом телевізорів, а маленький Віталик постійно спостерігав, як тато паяє ту чи іншу схему, а потім і сам опанував «мистецтвом олова і каніфолі».

І така незвичайна пристрасть дала свої результати - Віталій Андрієнко зайняв перше місце на третій науково-технічній виставці молодіжних інновацій і творчих перспектив «Майбутнє України» Малої академії наук України в секції «Електроніка та приладобудування», яка проходила в Київському палаці дітей та юнацтва з 27 по 29 листопада цього року.

У цій секції свої пристрої презентували 26 молодих талантів із усієї України, однак саме радіометричний дозиметр «Гамма-3», який змайстрував Віталій разом зі своїм вчителем фізики Олегом Скляром, визнали найкращим.

Учитель допомагав хлопцеві порадами, але на 80 відсотків це заслуга учня. Це пристрій розміром зі звичайний мобільний телефон, лише з іншою «начинкою» і невеликим дисплеєм на 32 знака. Він відображає інформацію, отриману з навколишнього середовища, звуковими сигналами та візуально - показує кількість мікрорентген і має власну незалежну пам'ять. Тобто їм можна користуватися в різних місцях, а потім переглянути результати вимірювань.

Оригінальність роботи Віталія в тому, що він удосконалив вже запатентований дозиметр «Гамма-3». Замість однієї плати, вартість якої приблизно 30 гривень, встановив іншу. Вона нічим не поступається своєю «колезі», але дешевше в 15 разів. Крім того, хлопчина трохи помудрую і над батареєю дозиметра, завдяки чому вона стала більш безпечною і більш витривалою. Дозиметр може працювати в «сплячому режимі» 2000 годин. До цього було вдвічі менше. Ще одна особливість пристрою - його можна підключати до Інтернету й стежити за рівнем радіації в тій чи іншій точці Борзни навіть, наприклад, з Китаю.

- На його виготовлення мені знадобився майже рік, - каже хлопець. - Спочатку я «витягнув» із Інтернету саму схему приладу. А потім почав шукати всі необхідні деталі. Так по крупицях його і збирав. У цілому витратив на деталі близько 400 гривень. А коли дозиметр був готовий, я його випробував на контрольному джерелі радіації (компас, в якому є солі радію), після чого почав вимірювати кількість мікрорентген у своєму місті. У Борзні радіації немає точно. А потім я став займатися іншими розробками.

Але довго порошиться в ящику з іншими приладами дозиметр не довелося: в Борзяняскую ЗОШ I-III ст. ім. Христини Алчевської, в якій навчається Віталій, прийшла заявка на участь у виставці «Майбутнє України». Саме тоді хлопець і згадав про свій лічильник радіації:

- Спочатку я хотів поїхати в МАІ з іншим своїм виробом, набагато складніше дозиметра (з яким саме, не зізнався. - авт.), Але один із моїх наставників із Чернігова - президент Чернігівського територіального відділення Малої академії наук України Андрій Давиденко порадив мені притримати його до кращих часів, а в цей раз повезти в Київ саме «Гамму-3», що я і зробив. Я сфотографував пристрій, написав його характеристику і відправив у Чернігів. Коли мою роботу вибрали серед інших для участі в науково-технічній виставці в Києві, я написав наукову роботу, яка була необхідна для участі в ній - «Вимірювання рівня радіації в навколишньому середовищі і в продуктах харчування». І потім мене запросили в МАН.

Єдиним суперником у секції Віталія був хлопець, який зробив прилад для надточного лазерного вимірювання температури. Однак після презентації борзнянця членам журі стало зрозуміло, що перемогу заслуговує «Гамма-3».

- Неспроста один із членів журі питав у мене всі тонкощі й подробиці мого пристрою, а я без запинки відповідав на його запитання. Мабуть, він думав, що зробити «Гамму-3» мені допомагав хтось із дорослих з освітою фізика-ядерника, - жартує Віталій.

Хлопець отримав диплом переможця та цифровий фотоапарат в подарунок.

- Коли наш вундеркінд повернувся з Києва і прийшов у школу, в його очах була гордість, - каже директор школи Зінаїда Москаленко. - Але Віталік пишався не стільки собою, скільки своїм рідним містом, він сказав: «Я щасливий, що перемогла Борзна».

Зараз Віталій Андрієнко працює над створенням лампової радіостанції і мріє найближчим часом пройти всі дозвільні процедури, щоб поспілкуватися з радіоаматорами всієї України, а може навіть і світу.

А з уже готовим диво-апаратом, про який хлопець поки говорити не хоче, наступного року він збирається на конкурс науково-технічної творчості для школярів Intel-Техно Україна - Національний етап міжнародного конкурсу Intel ISEF (International Science and Engineering Fair).

Збільшити

Збільшити