Лелека зимуватиме у Ніжині? (фото)

Лелека ще з сивої давнини був сусідом українців.

Їх поважали, складали легенди.

Це сільський птах.

У центрі великого міста його зустрінеш рідко.

Тому подія, що сталася 5 вересня, викликало певний ажіотаж у очевидців.

Після обідньої перерви люди, повертаючись на роботу, побачили лелеку, який спокійно гуляв біля пам'ятника Леніну - як раз в центрі Ніжина. Перехожі стали фотографуватися з ним. Одним з очевидців цього дива стала Тетяна Марченко:

- Так дивно було побачити лелеку в такий пізній для них час. За народними повір'ями, вони відлітають 28 серпня (на першу Пречисту) у теплі краї. А тут ходить в центрі міста, нікуди не летить.

Хтось із ніжинців згадав, що за містом є ресторанний комплекс «Хутір Рибацький». Нещодавно власники організували там для найменших відвідувачів невеликий звіринець.

- Нам подзвонили і запропонували забрати лелеку. Наш працівник Микола привіз його сюди. Ми посадили пернатого гостя в окремий відкритий вольєр, нагодували, напоїли. Йому стало добре і затишно. А ввечері лелека полетів, - розповідає заступник директора ресторану Юлія Косташ.

Наскільки нетиповим була поведінка птаха, ми поцікавилися у орнітолога, доцента Ніжинського державного університету ім. М. Гоголя Людмили Кузьменко:

- Тварини пристосовуються до тих змін, які відбуваються. Лелека, як і ластівки і миші, - синантропної вид (який знайшов поблизу людських поселень особливо сприятливі для себе умови життя). У нього немає боязні людей, як у диких тварин. Можливо, птиця втомилася і сіла відпочити. Немає нічого незвичайного й у тому, що лелеки бачили на початку вересня. Не можуть же всі одночасно полетіти. Тим більше що зараз тепла погода. От якби це було в грудні, тоді б я здивувалася.

На початку осені залишають свої будинки все перелітні птахи. Лелеки летять на зимівлю в Північну Африку. Дорога далека і нелегка. Більш слабкі птахи часто не добираються до місця призначення. Можливо, ніжинський лелека просто відбився від зграї. Але, відпочивши, він міг наздогнати своїх побратимів. Дай Бог, щоб так і було.

Тетяна Федорченко, газета "ГАРТ" № 37 (2582) від 13.09.12