Трагедія і вічна пам'ять (фото)

Відомий німецький поет Генріх Гейне вважав, що життя дається людині на добрі справи. Та наш прагматичний час змушує що дедалі частіше брати цей вислів під сумнів. Відтак приклади найцінніших людських якостей і вчинків, коли інтереси громади й службовий обов'язок ставилися вище власних, заслуговують особливої уваги, навіть якщо їх віддаляють від сьогодення роки, а то й десятиріччя.

Про це повідомляє сайт чернігівської міліції КОП.

Вертіївський Аніскін

Упродовж сорока з лишком років у селах Колесники, Григорівка, Кукшин, Липів Ріг, Стодоли Ніжинського району, що на Чернігівщині, добрим словом згадують дільничного міліціонера Олексія Клюзка. Його життя обірвалося раптово й трагічно при виконанні службового обов'язку. 

- Олексій Андрійович був унікальною людиною, - розповідає голова первинної ветеранської організації Ніжинського міськвідділу УМВС України  в Чернігівській області Юрій Михайлов. - Учасник Великої Вітчизняної війни, він 22 роки віддав служінню людям на посту правопорядку. Мені пощастило працювати із ним упродовж кількох років. Робота дільничного - нелегка ноша, надто, коли треба слідкувати за правопорядком не в одному селі, а у кількох. Доволі часто ніч заставала в роботі, коли Клюзко не встигав виїхати у рідну Вертіївку, де жив разом із родиною, то на дільниці у кожному дворі його зустрічали, як рідного.

Олексій Андрійович своїм професійним обов'язком вбачав не покарання, а батьківську пересторогу. Отож навіть ті, кого він згідно із Законом мав передати у руки правосуддя, не тримали образи на свого дільничного. Авторитет у нього був такий, що можна лише по-доброму позаздрити. Де-не-де у розмові проскакувало слово «Аніскін» - нерідко порівнювали Клюзка із відомим кіногероєм, бо помічали чимало спільного.

О пів на п'яту ранку

Того чорного дня йому довелося заночувати у селі Григорівка. Й уже о пів на п'яту ранку жителі покликали на допомогу. Саме у цей час Е.Я. Ведель, як завше, доїла корову. Та коли цього разу зайшла у хлів, побачила незнайомця. Перелякана господиня покликала на поміч зятя. Коли той почав допитуватися, що то за один й чого ховається у чужому хліві, зайда відповів, буцімто його переслідують за вкрадений вагон лісу. А ще повідомив, що ховатиметься на горищі й не вийде ні за які гроші.

Тоді селяни й звернулися до Клюзка. Старший лейтенант міліції впевнено піднявся на горище. Скільки разів він потрапляв у подібні ситуації? Сотні! Та зараз на нього чатувала небезпека. Зайда з усієї сили вдарив дільничного по голові чавунною посудиною, через що той упав на долівку, а потім підпалив сіно. За цим спостерігав зять господині того хліва. Чоловіки за лічені секунди піднялися на горище й витягли незнайомця із вогню. А той всіляко намагався вдарити своїх рятувальників... Та поранення, отримане  дільничним, виявилося несумісне з життям. Незважаючи на оперативне доставлення до лікарні, через три доби  він помер...

Що то за один?

Тим зайдою виявився житель Вінничини, який повертався із заробітків із м. Горький. Як було встановлено слідством, він страждав на манію переслідування, отож зійшов із потяга у м. Калуга й добирався додому на перекладних. Яким вітром його занесло у Григорівку, невідомо. Та через цю примху долі загинула гарна людина.

Вулиця імені Клюзка

- Наразі на вулиці, де загинув Олексій Андрійович, налічується чотирнадцять будинків, - розповідає Юрій Михайлов. - І сільський голова, і громада одноголосні: одну з вулиць треба назвати на честь дільничного. Пам'ятають у Григорівці Клюзка. Хоч і минуло з того часу понад чотири десятиліття. Господар будинку, де сталося лихо, й досі береже оту чавунну посудину, через яку осиротіли рідні й близькі Олексія Андрійовича, осиротіла дільниця...

Голова первинної ветеранської організації Ніжинського міськвідділу розповів, що загалом вони опікуються 319 колишніми співробітниками УМВС: вітають зі святами, провідують хворих, наглядають за могилами тих, хто вже відійшов у вічність. Працюють із молодіжними громадськими організаціями, адже суспільне лихо, як і хворобу, краще попередити, ніж лікувати. На жаль, як і в медицині, тут не обходиться без летальних випадків...