Хто в ліс, хто по дрова… в Харків чи Америку?

Дванадцять років тому у мене очі на лоба вилізли, коли в американському Чикаго, в супермаркеті побачив у продажу дрова! Мерщій зазняв на відеокамеру! Щоб дрова у супер-пупер магазині - ото дивина!

Український емігрант Юрій Рихтицький пояснив мені на камеру:

- Це дрова для домашньої ватри. Ми тут їх не рубаємо. Для нас їх рубають!

Парадокси у нас і у них

В’язка гарних дров твердих порід там коштувала тоді 3 долари 25 центів. (Можна переконатися на відео).

Через кілька років дрова стали помітними і в наших супермаркетах. Тепер поважаюча себе мережа супермаркетів не обійдеться без акуратно упакованої в’язки дров.

Американці тоді їх запаковували у прозорий целофан. Наші зараз – у сіточки-мішечки, а то й і просто - у в’язку.

Але ще більше здивувало, коли в Чернігові, лісовому краї, побачив в одному з супермаркетів… харківські дрова!

Це було, як казали у кінофільмі „У бій ідуть одні старики”, проти всіх законів фізики!

Який зиск везти з харківського лісостепу дрова у чернігівський лісоград? Це ж яка витрата енергії, а значить - грошей!

Найкращі дрова – меблі!

Ситуацію трохи пояснив головний лісничий підприємства „Чернігівоблагроліс” Володимир Полевик:

- Ні, ми дрова в магазини не постачаємо. По-перше, обсяги маленькі. А по-друге, дрова ж потрібно продавати сухими. А у нас сира деревина. Це у тих, хто виготовляє меблі можуть бути відходи. Вони у них сушені. Оце й гарні дрова!

Шпіонські пригоди

Сфотографувати дрова в супермаркеті - ціла проблема. Для чого? Щоб вам показати, що більшість постачальників дров у чернігівських супермаркетах – не чернігівські, а з Київщини, Харківщини.

Охорона в чернігівських супермаркетах не дозволяє знімати нічого. Хлопці налітають, як самураї, і вимагають стерти сфотографовані кадри.

Не те що в американському супермаркеті. Там щастило більше - знімав на відеокамеру 20 хвилин різні „буржуазні” красиві витребеньки. Тільки потім прийшла якась мила дама і чемно попросила припинити знімати. І, уявіть собі, навіть не просила стерти запис.

Але зняти дрова у наших магазинах все ж вдалося – грибні місця треба знати.

Напіванонімні дрова

Знайшов! Є одні чернігівські дрова! Судячи з етикетки, відповідають всім мислимим і немислимим стандартам. Навіть телефон і адреса надрукована. Браво! Яка відкритість!

Однак єдиний, мобільний телефон повідомив, що „Цей номер не є дійсним”.

А я ж тільки хотів розпитати у фахівця цієї справи, в чому суть: чому в Чернігові не торгують чернігівськими дровами, а тут такий облом.

Може вдалося б разом налагодити експорт дров в Америку? Поки доїдуть – посохнуть, мабуть.

Врешті-решт відправив листа на вказану електронну адресу і вказав свій мобільний телефон. Мовляв, хочу знайти дрова.

Через півдоби - дзвоник.

- Вам потрібні дрова?

- Не зовсім. Пишу про них в «Українську долю». Мабуть, доля чернігівських дров у Чернігові не зовсім щаслива? Чому вони тільки в одному супермаркеті?

- Інші супермаркети повільно повертають гроші за них , тому й не співпрацюємо.

- А чому такі зашифровані? Всі вказані на дровах координати, крім електронної пошти - неправильні. Податкова давить?

- І таке є. На ринку дров працюємо в Чернігові, збираємо відходи деревообробних підприємств. Навіть пробилися в один із супермаркетів Києва. У кожної мережі супермаркетів свої постачальники.

Так і є. Коли дрова возять за тридев’ять земель в лісовий край, то значить, це комусь потрібно.

Владислав Савенок, спеціально для газети "Українська доля".

ШпіЙонські фото автора, включаючи американські 2000 року.

Збільшити

Збільшити

Збільшити